Фольклор, як форма iснування духовноi культури
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
?о-суспiльних факторiв, стану розвитку художньоi культури народу, лiтературноi мови, творчоi iндивiдуальностi письменника, змiстового спрямування художнього твору тощо. Мiж фольклором i лiтературою iснують певнi вiдмiнностi, зокрема у змалюваннi героiв. Якщо лiтература "намагаСФться" iндивiдуалiзувати персонажа, його мову, то фольклор - типiзуСФ i героя, i його спiлкування з навколишнiм свiтом.
Вiдомо, що РЖ. Франко одним iз перших через украiнську пiсню звернувся до поСФднання лiтературних i народнопiсенних принципiв вiршування. В. Стефаник побудував соцiально-побутову проблематику новелiстики на основi принципiв функцiонування балади, хронiки, рекрутсько-жовнiрських пiсень тощо. Саме поетика украiнськоi пiснi тАЮдопомоглатАЭ йому стати неперевершеним майстром психологiчноi драми. М. Черемшинi знання функцiй коломийкового фольклору сприяло у створеннi тональностi оповiдностi, що притаманна творам письменника [5, 113].
Зявилася низка дослiджень вчених про звязок украiнськоi лiтератури з фольклором (М. Грицюта тАЮМихайло Коцюбинський i народна творчiстьтАЭ, О. Дей тАЮРЖван Франко i народна творчiсть" та багато iн).
Логiчним СФ звязок фольклору з музикознавством, етномузикознавством або музичною етнографiСФю. Етномузикознавство вивчаСФ "народну музику" або "народну музичну культуру" (О.РЖ. РЖваницький).
Досить тiсно повязаний фольклор з мовознавством, стилiстикою, дiалектологiСФю, останнiм часом популярностi набувають лiнгвофольклористичнi дослiдження.
Украiнський фольклор тiсно повязаний з украiнською етнопедагогiкою (кожен жанр мiстить значний виховний потенцiал), етнопсихологiСФю (у фольклорних творах показано стан героя, його емоцii, почуття тощо). Фольклорнi памятки опрацьовують у мовознавчих курсах: при вивченнi iсторii лiтературноi мови, стилiстики, лiнгвiстичноi поетики, порiвняльно-iсторичному дослiдженнi мов тощо. Вивчення усноi народноi творчостi - це шлях до пiзнання минулого, сучасного й майбутнього нашого народу. Опанування фольклорноi спадщини украiнського народу сприятиме вдосконаленню процесу мiжкультурного спiлкування з iншими народами.
4. Жанрове багатство фольклорних творiв
Фольклор - цiлiсна й вiдкрита жанрова система. Пiзнати його особливий свiт можна, осягнувши СФднiсть, взаСФмозвязок образiв, мотивiв, сюжетiв, тобто всiх частин цiСФi цiлiсноi системи. Така система даСФ можливiсть людинi зрозумiти довколишнiй свiт, орiСФнтуватися в ньому, про що свiдчать збереженi традицii родинноi i календарноi обрядовостi та записи фольклорних творiв [18, 263].
Дослiдники зазначають, що фольклорний жанр - це сукупнiсть творiв, обСФднаних спiльнiстю поетичноi системи, побутового призначення, форм виконання i музичноi форми. РЖснуСФ i таке визначення: це тип словесноi (часто також музичноi) форми, усталеноi в народному побутi та повязаноi з повторенням певних змiстових елементiв.
Проблема жанру повязана з проблемою тАЮвиконавець - слухацька аудиторiя" (у лiтературознавствi: письменник - читач). Фольклорнi жанри живуть не iзольовано, а розвиваються в тiсних взаСФмозвязках. Найпоширенiшi в свiтi i водночас спiльнi жанри - це мiф, обрядова пiсня, казка, прислiвя. РЖснують рiзнi класифiкацii фольклорного матерiалу. В основу iснуючих класифiкацiй покладено рiзноманiтнi критерii i аспекти: вербальний, етнографiчний, музикологiчний, хореографiчний, регiональний тощо.
Найбiльшу поширенiсть здобула жанрова класифiкацiя, тобто подiл фольклорного матерiалу на обрядовий i позаобрядовий. В уснiй народнiй творчостi повноцiнно представлено три роди мистецтва: лiрика, епос, драма.
Фольклор подiляСФться на поетичний, прозовий, драматизований. Прозовий фольклор представлений казками, небилицями, легендами, переказами, билинами, оповiдками, оповiданнями. До поетичноi народноi творчостi належать: пiснi, голосiння, думи, билини, приказки, примовки, прислiвя, каламбури, вiтання, прокльони, побажання, афоризми, тобто паремiографiчнi жанри, якi в образнiй формi вiдображають найсуттСФвiшi сторони навколишнього середовища, суспiльних i родових вiдносин. Пiснi, наприклад, класифiкуються таким чином: трудовi, колядки, щедрiвки, веснянки, купальськi, петрiвчанi, обжинковi, гребовецькi, весiльнi, iгровi, хороводнi та iн.
До епiчного жанру належать: думи, балади, iсторичнi пiснi. Кожному фольклорному жанру властивi певнi ознаки. Зокрема в думах, iсторичних, соцiально-побутових пiснях наявне соцiальне, громадське звучання.
Лiричнi пiснi про кохання i балади характеризуються емоцiйними особливостями. Герой у лiричних пiснях, як правило, знаходиться поза планом розповiдi, наявний монолог-розповiдь. Дiя вiдбуваСФться або в даний момент, або в минулому, або ж iде мова про майбутнСФ героя. Натомiсть у думах, iсторичних пiснях, баладах, солдатських, рекрутських, наймитських пiснях найчастiше маСФмо поСФднання кiлькох часових планiв. Це дозволяСФ показати еволюцiю подiй, настроiв i переживань героiв [18, 269].
Для народнопiсенних жанрiв характернi силабiчнi групи (колiна) iз 3 - 4 складiв з одним наголосом та силабiчнi групи (колiна) iз бiльшою кiлькiстю складiв i двома основними наголосами. Наприклад, коломийковий ритм складаСФться iз двох чотирискладових i одного шестискладового колiн, якi повторюються двiчi. Для фольклорних жанрiв може бути характерне народнопiсенне римування, тобто розташування рим у певному порядку: перехресному - абаб, сумiжному - аабб, кiльцевому - абб