Фольклор, як форма iснування духовноi культури
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
а, трапляСФться внутрiшнСФ римування.
5. Особливостi фольклору рiзних регiонiв Украiни
Кожний регiон Украiни вiдзначаСФться своСФрiдними природно-географiчними умовами, неповторним етнiчним автопортретом. Фольклор, як правило, виявляСФться у виглядi тАЬфольклорних дiалектiв" (Ю. Ледняк), тобто маСФ регiональну специфiку. Регiоном називають соцiальний та географiчний простiр, в якому вiдбуваСФться соцiалiзацiя людини, формування, збереження та трансляцiя норм життя. На вивчення мiiевоi народнопоетичноi традицii спрямована праця Р. Кирчiва, котрий дослiджуСФ визначальнi прикмети загальнонацiональноi спiльностi i цiлiсностi украiнського фольклору та його регiональнi, локальнi риси, особливостi мiжетнiчних взаСФмозвязкiв i взаСФмовпливiв, роботи фольклористiв Подiлля (C. Стельмащук, О. Смоляк, П. Медведик, Р. Крамар), Полiсся i Волинi (О. Ошуркевич, C. Шевчук, В. Давидюк, Л. Семенюк), Буковини (О. Роменець, Г. Сiнченко, А. Якiвчук).
ТРрунтовнi дослiдження з уснонароднопоетичноi творчостi окремих реТСiонiв Украiни виконанi О. ДеСФм, Г. Демяном, РЖ. Березовським, C. Мишаничем, C. Грицем, Л. Орел, М. Пазяк, Н. Шумадою, РЖ. МацiСФвським, М. Дмитренком, В. Погребенником, О. Правдюком та iн. Упродовж ХХ ст. фольклористам-ентузiастам вдалося записати значну кiлькiсть народних пiсень, прозових творiв усноi народноi творчостi [1, 55].
Важливе завдання сьогодення - зберегти цi фольклорнi надбання. З цiСФю метою тАЮАрт Екзистенцiя", Украiнська експериментальна лабораторiя фольклору, Мистецьке агентство тАЮАрт Велес" та Украiнсько-британське спiльне пiдприСФмство тАЮКомора" започаткувало проект тАЮМоя Украiна. Берви". На сьогоднi в рамках проекту видано 5 компакт-дискiв з унiкальними записами у виконаннi автентичних фольклорних колективiв.
6. Особливостi розвитку фольклорноi традицii Рiвненського краю: характернi риси, жанрово-видова проблематика
Дослiдження украiнського фольклору останнiх рокiв гостро вiдчуваСФ нестачу регiональних студiй. На науковiй доцiльностi таких дослiджень ще в кiнцi ХРЖХ - на початку ХХ ст. наголошували М. Драгоманов, РЖ. Франко, В. Гнатюк, аргументуючи тим, що фольклористичне вивчення усiх районiв Украiни створюСФ ТСрунт для усвiдомлення загальнонацiонального. Не змiнилася докорiнно ця ситуацiя й на нинiшнiй час. Розумiння усього комплексу украiнськоi етнокультурноi традицii вимагаСФ ТСрунтовного пiзнання регiональних i локальних складових нацiонального фольклору. Тим часом нестача регiональних дослiджень все ще гальмуСФ цей процес.
Дослiджуваний регiон, у фольклорнiй традицii якого законсервувалося чимало архаiчних явищ, вiддавна привертав увагу дослiдникiв. Утiм календарно-обрядовий фольклор, як важлива складова духовноi культури, в науковiй лiтератури не отримав належного теоретичного осмислення. У ХРЖХ ст. украiнськi, росiйськi та польськi дослiдники бiльше уваги придiляли фiксацii непересiчних зразкiв пiсенностi або ж зосереджувались на етнографiчному студiюваннi Захiдного Полiсся. У цей перiод вивчення календарно-обрядового фольклору вiдбувалося принагiдно, а вiдтак досить поверхово. РЖ лише в кiнцi ХРЖХ - на початок ХХ ст., а особливо в другiй його половинi починають зявлятися бiльш ТСрунтовнi дослiдження календарно-обрядовоi поезii Захiдного Полiсся. Цей iнтерес ще бiльше посилюСФться пiд кiнець ХХ - на початок ХХРЖ ст. Напрацювання цього перiоду створили сприятливi передумови для комплексного вивчення календарноi пiсенностi Захiдного Полiсся [1, 56].
Весняно-лiтнiй цикл народного календаря.
Фольклор весняно-лiтнього циклу на Захiдному Полiссi до цього часу зберiгаСФ чимало специфiчних характеристик. З-помiж таких - збереження архаiчного календарного синкретизму весняних та лiтнiх пiсень; чiтко виражена мiжжанрова дифузiя текстiв (веснянки - постовi пiснi; постовi - петрiвчанi; веснянки - рогульки - купальськi - петрiвчанi; петрiвчанi - ягiднi та под); пантеiстичне обожнювання явищ природи (для прикладу, збереження у змiстi окремих весняних пiсень архаiчного уявлення про Зиму як про хтонiчну iстоту); вiдтворення у змiстi ранньовесняного комплексу (подiбно як i в лiтньому) елементiв офiрування; присутнiсть у змiстi весняно-лiтнiх обрядодiй та фольклорi цього перiоду реалiй волочебного обряду (хоча назва тАЮволочебнi пiснi" на Захiдному Полiссi на даний момент вiдсутня, схоже, ii витiснила новiша - тАЮпостовi пiснi", основним змiстом яких так само, як i волочебних, СФ тема сирiтства та мандрiв через Дунай).
Попри те, що прихiд весни на Захiдному Полiссi (як i на рештi украiнських земель) супроводжувався виконанням цiлого ряду весняних пiсень, лише досить обмежена кiлькiсть iз них охоплюСФ своiм побутуванням усю територiю краю (з них найбiльш поширена - тАЮТи Весна наша краснатАЭ). Решта ж веснянок або фiксуСФться спорадично, або виконуСФться в межах певного мiкроареалу (чи принаймнi домiнуСФ у певному територiальному осередку), як-то, для прикладу, тАЮТи Зима наша бiла", тАЮОй ми зиму зимували", тАЮБердечко-сонечкотАЭ, тАЮТума танок водилатАЭ, тАЮБлагослови, матитАЭ тАЮОй ти, соловейкутАЭ, тАЮТи молодая молодицетАЭ та iн.
ВирiзняСФться захiднополiська весняна пiсеннiсть наявнiстю специфiчних рефренiв (тАЮгей! гей!", тАЮдодолон-додолон", тАЮдалалом-далалом", тАЮрано-рано", тАЮрано-неранотАЭ та iн), якi позначенi ще й своСФрiдним функцiональним наповненням. Присутнiсть рефренiв у поетичних текстах може вважатися однiСФю з характерних особливостей календарно-обрядового фольклору За?/p>