Фiрма як органiзацiйна форма пiдприСФмництва
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
?тво (фонд), що володiСФ цiнними паперами (пакетом акцiй i т.д.) пiдприСФмств i контролюСФ в такий спосiб iхню господарську дiяльнiсть, стратегiю i фiнансове становище.
Картелi угоди самостiйних пiдприСФмств однiСФi галузi про цiни, ринки збуту, частки в обсязi реалiзацii на зовнiшнiх ринках.
Синдикати обСФднання для збуту продукцii при збереженнi юридичноi, виробничоi i фiнансовоi самостiйностi пiдприСФмств.
Конгломерати багатогалузевi компанii, головне товариство яких забезпечуСФ фiнансовий контроль за дiяльнiстю дочiрнiх i внучатих компанiй, СФдину стратегiю управлiння. Мiж пiдприСФмствами конгломерату немаСФ прямих виробничо-технологiчних звязкiв. Вони отримують прибуток здебiльшого за рахунок скупки i перепродажу фiрм i цiнних паперiв.
Концерни як середня ланка управлiння це обСФднання великих, середнiх i малих пiдприСФмств, повязаних з виробництвом кiнцевого продукту. У кожнiй галузi дiють кiлька концернiв, здатних конкурувати один з одним.
Концерн поСФднуСФ фази циклу (видобутку i переробки сировини, масового виготовлення окремих частин продукту вiд сировини до постачань, налагодження й обслуговування готовоi продукцii i т.д.) навколо технологiчного ядра (науково-технiчного центра). Тут зосереджуються всi основнi функцii стратегiчного управлiння:
- розробка i реалiзацiя СФдиноi технiчноi, виробничоi i фiнансовоi полiтики;
- прогнозування i перспективне планування;
- органiзацiя маркетингу;
- розробка й освоСФння великих нововведень;
- iнвестування;
- випуск i продаж цiнних паперiв;
- посередництво;
- виставки й аукцiони;
- органiзацiя дочiрнiх фiрм i т.д.
Зi сказаного випливаСФ, що пiдприСФмство може входити тiльки до одного концерну.
Асоцiацiя централiзуСФ лише одну або кiлька функцiй управлiння (маркетинг, консультацii, науково-технiчнi послуги, спiльнi капiталовкладення, органiзацiя постачання i збуту, посередницькi послуги, у т.ч. зовнiшньоекономiчнi, i т.д.). Тому фiрма може складатися членом декiлькох асоцiацiй рiзного профiлю.
Асоцiацii фiрм представляють середнiй рiвень управлiння, необхiдний для саморегулювання i державного регулювання ринковоi економiки. 500 найбiльших корпорацiй США, а це пiвтора десятка фiнансових груп, вiдiграють стабiлiзуючу роль в економiцi, оскiльки забезпечують замовленнями мiльйони малих фiрм. У Японii уряд погоджуСФ з господарськими асоцiацiями промислову полiтику.
Консорцiум створюСФться на певний строк i реалiзуСФ конкретний науково-технiчний, iнвестицiйний або природоохоронний проект (програму), пiсля чого лiквiдуСФться або перетворюСФться в iнше договiрне обСФднання. Вiн може дiяти на неприбутковiй основi (доходи, за винятком витрат, повертаються засновникам). Цi обСФднання часто створюють акцiонернi банки, що мобiлiзують тимчасово вiльнi кошти учасникiв та iнших клiСФнтiв, у перспективi вони часто перетворюються в акцiонернi корпорацii.
Концерни укладають довгостроковi контракти з тисячами малих фiрм, передаючи iм технологiю i виробничий досвiд, часто не претендуючи на частку у власностi. Однак монопольне положення концернiв, якi тiсно повязанi з державним апаратом i не спираються на малий i середнiй бiзнес, знижуСФ конкурентоспроможнiсть нацiональноi економiки. Це показала криза, що вразила наприкiнцi 90-х рр. Минулого столiття краiни Пiвденно-Схiдноi Азii.
Державнi унiтарнi пiдприСФмства. У ринковiй економiцi державнi пiдприСФмства ефективнi переважно в галузях, де нерацiональне створення конкуруючих органiзацiй (енергетика, залiзницi) або потрiбний великий стартовий капiтал (хiмiя, металургiя i т.д.). Багато хто з них стають акцiонерними або державно-колективними компанiями, якщо iхнi працiвники здобувають частку (пай) у майнi i, вiдповiдно, прибутках пiдприСФмства.
Комерцiоналiзацiя державних пiдприСФмств ТСрунтуСФться на подiлi функцiй управлiння майном i господарською дiяльнiстю. "асник або його представник мiнiстерство, фонд, фонд державного майна, iнвестицiйний фонд укладаСФ контракт iз керiвником або адмiнiстрацiСФю пiдприСФмства, приймаСФ стратегiчнi рiшення про змiну статутного капiталу, випуск i продаж акцiй, розподiл прибутку, контролюСФ рентабельнiсть, заборгованiсть, змiну вартостi майна, однак не втручаСФться в управлiння виробництвом i збутом товарiв.
Зростання ролi фiрм у життi суспiльства дозволяСФ скоротити витрати державного управлiння. Свiтовий досвiд довiв ефективнiсть установлення прав власностi i створення ринку навiть для таких обСФктiв, як електромагнiтнi хвилi рiзноi частоти, викиди в атмосферу i водний басейн i т.д. ПiдприСФмцi здобувають на аукцiонi право на теле- i радiомовлення на тих або iнших каналах, на забруднення навколишнього середовища (у межах екологiчноi СФмностi територii). Виторг надходить до мiiевого бюджету.
ПiдприСФмства, що використовують бiльш чистi технологii, перепродують своСФ право на викиди тим, хто справляСФться з цим гiрше, компенсуючи в такий спосiб частину своiх витрат. ПiдприСФмець, здатний отримати з володiння промисловими правами на викиди велику вигоду, викупить iх у тих, для кого вони являють невелику цiннiсть. Але при цьому сумарне забруднення в даному районi не повинне перевищувати заздалегiдь установлену припустиму величину. Органам влади залишаСФться лише контролювати дотримання прийнятих правил.
ПiдприСФмництво на державних пiдприСФмствах здiйснюСФться за конт