Фiрма як органiзацiйна форма пiдприСФмництва
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
?, дочiрнiх, товариств, що даСФ йому безумовне право приймати або вiдхиляти управлiнськi рiшення на загальних зборах вкладникiв (акцiонерiв, пайовикiв). Однак сам холдинг (на вiдмiну вiд корпорацii) нiчого не робить. Вiн купуСФ i продаСФ цiннi папери, сприяСФ корпорацii сумiжникiв, узгоджуСФ iнвестицii учасникiв, але не маСФ права на збут продукцii (крiм експортноi) i регулювання цiн.
Фiнансовi холдинги (бiльше половини капiталу яких складають фiнансовi кошти i майно контори) не можуть втручатися у виробничу i комерцiйну дiяльнiсть дочiрнiх фiрм, займаючись лише iнвестицiями й угодами на фондовiй бiржi.
Розвиток АТ не повинний призводити до утворення монополiй. Деякi з них намагаються обСФднати цiлi галузi виробництва, занизити цiни на кооперованi постачання усерединi АТ i завищити iх на кiнцеву продукцiю, не допустити обТСрунтованого видiлення структурних одиниць, вилучити iхнiй прибуток i т.д. Нерiдко адмiнiстрацiя приймаСФ рiшення, що за законом можуть затверджувати лише збори акцiонерiв або рада директорiв. Для вирiшення цих проблем маСФ бути знайденi найбiльш рацiональнi форми взаСФмодii АТ з мiiевою владою, зовнiшнiми iнвесторами, зовнiшньоекономiчними структурами, фондовою бiржею.
Дивiденди за акцiями у краiнах з розвиненою ринковою економiкою звичайно невеликi (310% на рiк). Головний виграш акцiонерiв повязаний зi зростанням курсу цiнних паперiв при успiшнiй роботi компанii. Основна частина прибутку при цьому знову вкладаСФться у справу. АТ мають цiлий ряд переваг: пiдвищуСФться стiйкiсть бiзнесу склад акцiонерiв може цiлком обновитися, а фiрма буде, як i ранiше, iснувати, знижуСФться пiдприСФмницький ризик, оскiльки своiм майном перед кредиторами вiдповiдаСФ товариство, а не його акцiонери; залучаСФться додатковий капiтал, у т.ч. iноземний (за рахунок продажу акцiй), причому iноземнi iнвестори не зобовязанi особисто брати участь в управлiннi справами. Вертикальнi економiчнi звязки забезпечуються за рахунок системи холдингiв i подiлу доходiв мiж державою (податки), акцiонерами (дивiденди) i фiрмою (iнвестицii з прибутку), а горизонтальнi на основi взаСФмного придбання акцiй. Для стимулювання фахiвцiв вони нерiдко зобовязуються придбати визначену суму акцiй (на пiльгових умовах, але без права перепродажу).
На фондовiй бiржi перевiряСФться конкурентноспроможнiсть фiрм i полегшуСФться перелив капiталiв у найбiльш ефективнi форми з них.
У краiнах з розвиненою економiкою акцiонернi товариства переважають на ринку. Так, у США вони дають 80% валового нацiонального продукту. Кiлькiсть акцiонерiв у 19002005 рр. зросла з 4 до 58 млн. чiл. (з 15 до 46% загальноi чисельностi дорослого населення). Однак бiльшiсть з них не брало участi в управлiннi. В Японii за останнi 30 рокiв частка iндивiдуальних акцiонерiв знизилася, серед них нинi переважають юридичнi особи (фiрми).
В цiлому, акцiонування не можна вважати унiверсальним засобом вiдродження економiки. Лише у сполученнi з iншими формами роздержавлення i приватизацii воно даСФ найбiльший ефект.
ПiдприСФмства з iноземними iнвестицiями. Мiжнародний рух капiталiв один iз основних принципiв ринковоi економiки. За умови розумноi валютно-податковоi полiтики, що захищаСФ iнтереси нацiональноi економiки i перешкоджаСФ iмпорту вiдсталих та екологiчно шкiдливих технологiй, розбазарюванню невiдтворювальних ресурсiв, пiдриву перспектив експорту, залучення iноземних капiталiв, даСФ великий соцiальний i економiчний ефект.
На початку ХХРЖ столiття загальний обсяг свiтовоi торгiвлi склав бiльш нiж 3 трлн, а рух капiталiв (кредити, iнвестицii, продаж цiнних паперiв i т.д.) бiльше 100 трлн доларiв. Щорiчнi темпи зростання зовнiшньоi торгiвлi найбiльш розвинених краiн (США, Японii, ФРН, Францii, Англii) складали близько 5%, а закордонних iнвестицiй бiльше 30%, причому цi краiни не тiльки вкладали, але й одержували капiтали ззовнi.
В Украiнi на 1 сiчня 2005 року було зареСФстровано 5291 спiльних з iноземними фiрмами пiдприСФмств (СП), що становило менше 0,5% вiд загальноi кiлькостi субСФктiв пiдприСФмництва. Слiд зазначити, що порiвняно з 90-ми роками ХХ столiття, незважаючи на зростання загальноi кiлькостi пiдприСФмств в Украiнi, чисельнiсть спiльних пiдприСФмств суттСФво знизилася (за 19972006 рр. майже на 50%). Зокрема, iх питома вага у загальнiй чисельностi фiрм становила у 1997р. 1,6; 2001р. 0,8; 2003р. 0,6%.
У 90-х рр. для закордонних iнвесторiв в Украiнi були створенi рiвнi, а у деяких випадках i кращi умови вкладення капiталу порiвняно з iншими пiдприСФмцями. РЖнвестори захищенi вiд нацiоналiзацii та iнших незаконних видiв вилучення майна i капiталiв. Дозволено вкладати iнвестицii не тiльки юридичним, але i фiзичним особам (громадянам i особам без громадянства) у всiх сферах (крiм особливо важливих для оборони), включаючи довгострокову оренду, землi i концесii на розроблення природних ресурсiв з 100%-им iноземним капiталом.
Створення СП. Процес створення СП починаСФться з технiко-економiчного обТСрунтування (ТЕО). Довгостроковими цiлями з украiнськоi сторони може бути задоволення потреб внутрiшнього ринку (подолання дефiциту), доступ до передовоi технологii, технiки, ноу-хау, розширення експорту, замiщення iмпорту, залучення валютних капiталовкладень, пiдготовка кадрiв для ринкового господарювання. Для iноземних iнвесторiв важливе: закрiплення на украiнському ринку; доступ до природних ресурсiв i земельних дiлянок: використання украiнських винаходiв i науково-технiчного потенцiалу, а також дешевоi i доси?/p>