Фiрма як органiзацiйна форма пiдприСФмництва
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
iяло понад 60 млн офiцiйно зареСФстрованих фiрм (не враховуючи сiльського господарства), у т.ч. понад 20 млн у США, 16 млн у краiнах РДС, 7 млн у Японii, 5 млн у Центральнiй i Схiднiй РДвропi, Канадi, Азii (без Японii), Африцi. В Украiнi наприкiнцi 90-х рр. нараховувалося близько 700 млн юридичних осiб, а вже на 1 сiчня 2006р. понад 1070 тис.
З усiх знову вiдкритих фiрм у свiтi протягом перших 5 рокiв iснування 85% припиняСФ свою дiяльнiсть.
Вiдмiннi риси фiрми. Фiрма самостiйний субСФкт господарювання, що у вiдповiдностi до свого статуту розпоряджаСФться власним або одержуваним вiд власника у володiння (господарське ведення) майном i нематерiальними цiнностями для виробництва i реалiзацii продукцii (робiт, послуг) з метою одержання прибутку (доходу, соцiального ефекту). Розглянемо основнi риси господарювання фiрм.
Перша вiдмiнна риса фiрм економiчна самостiйнiсть. Вона передбачаСФ, що в умовах переходу до ринковоi економiки фiрми нiкому не пiдкоряються. У рамках, визначених законодавством i статутом, фiрма сама визначаСФ конкурентоспроможний асортимент продукцii, обсяг ii виробництва i реалiзацii, обираСФ постачальникiв i покупцiв, укладаСФ господарськi договори (контракти), встановлюСФ цiни на своi товари, набираСФ i звiльняСФ працiвникiв, плануСФ своi доходи i витрати, розпоряджаСФться прибутком (пiсля сплати податкiв), здiйснюСФ iнвестицii (довгостроковi вкладення засобiв) за рахунок власних, позикових i залучених (шляхом продажу акцiй) ресурсiв. Цим фiрма вiдрiзняСФться вiд своiх структурних одиниць (фiлiй, вiддiлень, виробництв i т.д.) i пiдроздiлiв (цехiв, дiлянок i т.д.).
Друга риса полягаСФ в тому, що фiрма СФ органiзацiйною формою пiдприСФмництва. Вона отримуСФ прибуток вiд господарськоi дiяльностi, сама покриваСФ своi видатки i цiлком вiдповiдаСФ за своiми обовязками своiм майном. "асник (у тому числi держава) або засновник не вiдповiдаСФ по боргах фiрми, а фiрма по боргах власника або засновника (крiм випадкiв, передбачених законом або установчими документами).
Комерцiйна фiрма вiдрiзняСФться вiд установи (лiкарнi, бiблiотеки, органу державного управлiння, навчального закладу i т.д.), що утримуСФться за рахунок засновника (державного або мiiевого бюджету), одержуСФ вiд нього майно лише в оперативне управлiння i вiдповiдаСФ за своiми зобовязаннями коштами, але не матерiальними цiнностями. РЗi спiвробiтники СФ державними службовцями.
Останнiм часом установи все частiше надають платнi послуги. Якщо цей виторг стаСФ головним джерелом фiнансування, вони перетворюються у фiрми (медичнi, навчальнi i т.д.).
Третя риса фiрма виступаСФ як розпорядник майна, iСФрархiчна структура, адмiнiстрацiя якоi маСФ право вiддавати цехам, дiлянкам i окремим працiвникам вiдповiднi команди. Фiрма острiвець свiдомого вертикального контролю в ринковому морi, де переважають добровiльнi горизонтальнi взаСФмовигiднi контракти й усе вирiшують цiни.
Як показав американський економiст Р.Коуз, директивне управлiння в рамках фiрми скорочуСФ ринковi (трансакцiйнi) витрати, повязанi з пошуком iнформацii про цiни i якiсть товарiв, веденням переговорiв, укладенням угод, контролем за iх виконанням, юридичним захистом i т.д. У той самий час зi збiльшенням розмiрiв фiрми зростають витрати централiзованого бюрократичного контролю (розподiл завдань, контроль за iх виконанням, координацiя робiт).
Сучасна економiка не може функцiонувати нi як СФдина фабрика, нi як базар, де дiють однi лише незалежнi пiдприСФмцi. Механiчне протиставлення плану i ринку СФ неприйнятним. Усi вирiшують не iдеологiчнi суперечки, а порiвняння витрат ринковоi i плановоi координацii. Саме це визначаСФ оптимальний розмiр фiрми для кожноi галузi i типу виробництва.
Четвертою вiдмiнною рисою фiрм СФ те, що вони СФ як ланкою виробничих вiдносин, так i соцiальним осередком. Фiрму як ланку виробничих вiдносин характеризуСФ вартiсть його майна (рухомого i нерухомого) i промислових прав на винаходи, рацiоналiзаторськi пропозицii, промисловi зразки, секрети виробництва (ноу-хау), торговельнi марки, надiйнiсть звязкiв щодо придбання сировини i матерiалiв, збуту продукцii i т.д. Фiрма як соцiальний осередок являСФ собою трудовий колектив, що складаСФться з первинних колективiв, обСФднаних СФдиною метою i постiйним контактом у процесi працi, загальними iнтересами i наявнiстю лiдера.
Завдання, що вирiшуСФ фiрма у ринковiй економiцi. У процесi своСФi дiяльностi фiрма вирiшуСФ три взаСФмозалежнi завдання:
1) створення конкурентноспроможноi продукцii, яка дозволяСФ усталити положення на ринку, бiльш повно використовувати виробничi потужностi:
2) одержання прибутку, не меншого, нiж у конкурентiв i достатнього для вiдновлення виробництва, виплати дивiдендiв власникам, компенсацii комерцiйного ризику;
3) соцiальний розвиток трудового колективу, а також прилягаючоi територii з метою залучення цiнних працiвникiв, розвитку iхнього трудового потенцiалу, полiпшення вiдносин з населенням та мiiевою владою.
2. Класифiкацiя фiрм
При переходi до ринковоi економiки рiзко зростаСФ рiзноманiття видiв фiрм. РЗх можна класифiкувати за:
1) типом речових прав i власностi;
2) формами господарювання;
3) основною сферою дiяльностi;
4) галузевою структурою;
5) масштабами дiяльностi;
6) цiлями дiяльностi;
7) структурою управлiння;
8) роллю на ринку;
9) рiвнем конкурентноспроможностi;
10) органiзацiйно-правовим стат