Фiрма як органiзацiйна форма пiдприСФмництва
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
Фiрма як органiзацiйна форма пiдприСФмництва
1. Поняття фiрми
В економiчнiй лiтературi зазначаСФтьс, що варто розрiзняти поняття пiдприСФмство i фiрма. Так, пiдприСФмство це установа у формi фабрики, ферми, невеликого або великого магазину, що виконуСФ одну або кiлька функцiй з виробництва i розподiлу товарiв та послуг. Фiрма ж СФ органiзацiСФю, що володiСФ цими пiдприСФмствами i проводить господарську дiяльнiсть. Окремi фiрми мають тiльки одне, а багато хто володiють i керують декiлькома пiдприСФмствами.
У США розрiзняють фiрми, що володiють пiдприСФмствами на рiзних стадiях виробничого процесу (вертикальне комбiнування) або поСФднують кiлька пiдприСФмств на однiй стадii виробництва (горизонтальне комбiнування), i конгломерати, що охоплюють пiдприСФмства, якi функцiонують у багатьох рiзних галузях.
Деякi автори називають два види органiзацiй фiрм. Перший пiдприСФмницька фiрма, що являСФ собою органiзацiю, сформовану i керовану з метою заробляння прибутку для ii власникiв за допомогою виробництва одного або бiльше товарiв i подальшого продажу iх на ринку. Цi фiрми розрiзняються за розмiром вiд невеликих майстерень до величезних корпорацiй i функцiонують у сферi виробництва.
Другий вид органiзацii це фiрми, якими володiють i керують люди, що прагнуть отримати прибуток, продаючи товари i послуги, тобто вони створюються у сферi обертання.
Отже, фiрма (вiд iтал. firma пiдпис) це самостiйна пiдприСФмницька одиниця з правами юридичноi особи, що як власник або титульний власник розпоряджаСФться майном i доходами фiрми, використовуСФ органiзацiйно-плановi методи у процесi виробництва, розподiлу, присвоСФння й iнвестування прибутку та iнших благ.
Вiдносини фiрми з iншими субСФктами господарювання базуються на контрактах-угодах, що укладаються на базi законiв ринку.
ПiдприСФмство можна визначити як обСФкт цивiльних прав, майновий комплекс, що використовуСФться для ведення пiдприСФмницькоi дiяльностi. Цей комплекс мiстить: 1) нерухоме майно (земельна дiлянка, будинки, споруди i т.д.); 2) рухоме майно (устаткування, iнвентар, товарно-матерiальнi запаси); 3) права, вимоги, борги (дебiторська i кредиторська заборгованiсть тощо); 4) право на позначення (фiрмове найменування, товарний знак); 5) виключнi права на iнтелектуальну власнiсть. Фiрма може включати одне (малий бiзнес) або кiлька пiдприСФмств.
Поняття юридичноi особи. Юридична особа це субСФкт цивiльних прав, що маСФ у власностi, господарському веденнi (орендi, лiзингу), довiрчому (траст) або оперативному управлiннi вiдособлене майно.
Юридична особа вiдповiдаСФ за своiми зобовязаннями: власник усiм майном, державне пiдприСФмство його рухомою частиною, а органiзацiя, що одержала майно в оперативне управлiння тiльки своiми доходами. Майновий статус юридичноi особи, що не виступаСФ як власник, визначаСФться законом. Не повиннi реСФструватися як юридичнi особи фiрми, що мають тiльки орендоване майно.
У 90-х роках минулого столiття дiяли пiдставнi фiрми, що зникали разом iз привласненими ними внесками.
Юридична особа може вiд свого iменi здобувати i здiйснювати майновi й iншi права, укладати договори купiвлi-продажу, постачання, перевезення, позики, оренди, пiдряду (фiлii або представництва, що навiть мають свiй баланс i розрахунковий рахунок, можуть робити це тiльки за дорученням), предявляти позови i виступати як вiдповiдач у судi. Юридична особа реСФструСФ своi засновницькi документи, маСФ самостiйний баланс або кошторис, що вiдбиваСФ вартiсть майна, власне найменування, включене до державного реСФстру.
Усе це обмежуСФ ризик пiдприСФмцiв (засновникiв фiрми) iхнiм внеском до статутного капiталу, гарантуСФ iнтереси кредиторiв i iнвесторiв, а головне дозволяСФ фiрмi виступати як повноцiнний ринковий субСФкт, дiючи через своi органи управлiння (менеджерiв) або через своiх учасникiв (у господарських товариствах) вiдповiдно до закону й установчих документiв. Цi представники повиннi сумлiнно i рацiонально дiяти в iнтересах юридичноi особи, iнакше ii засновники (учасники, члени) можуть вимагати вiдшкодування збиткiв.
Трансакцiйнi витрати фiрми. Чим бiльше розмiри фiрми, тим меншi ii трансакцiйнi витрати витрати, якi повязанi з пiдготовкою, укладанням i юридичним супроводом контрактiв (маркетинг, реклама, страхування комерцiйного ризику, представницькi i судовi витрати i т.д.).
Особливий виграш мають транснацiональнi компанii (ТНК), що вмiщують пiдприСФмства багатьох краiн, якi беруть участь у СФдиному циклi вiд дослiджень, розробок i видобутку сировини до реалiзацii кiнцевоi продукцii. Вони не платять податок на додану вартiсть (ПДВ) i податок на оборот усерединi ТНК. Невипадково сьогоднi на ТНК припадаСФ бiльше половини свiтовоi зовнiшньоi торгiвлi i 70% виробництва у провiдних галузях.
Однак чим бiльше фiрма, тим вище ii органiзацiйно-плановi витрати, тобто накладнi витрати по складанню громiздких планiв, розподiлу завдань i контролю за iх виконанням, усе бiльш складноi координацii робiт виробничих i управлiнських структур. Тому гiгантськi фiрми, щоб, подiбно до динозаврiв не загинути пiд власною вагою, нерiдко добровiльно продають частину своiх пiдприСФмств або перетворюють iх у дочiрнi фiрми.
Наприкiнцi ХХ столiття у свiтi д