Фiлософiя Стародавньго свiту
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
? Конфуцiй вiдносив такi якостi як справедливiсть, повага до старших, синiвська увага. До гуманностi наближаСФться той, хто твердий i наполегливий, простий i неговiркий, твердив Конфуцiй. Конкретним механiзмом реалiзацii принципу жень виступаСФ система традицiй, ритуалiв, якi складаються в суспiльствi. Тому Конфуцiй надаСФ традицiям i ритуалам великого значення.
Центральний конфуцiанський термiн благородна людина протилежний йому за значенням негiдна людина. Благородна людина це той iдеал, до якого повинна прагнути людина. Основнi риси його вимогливiсть до себе, прагнення до самовдосконалення, вмiння зберiгати внутрiшнiй спокiй, витримку i самовладання. Конфуцiй висуваСФ 4 основнi вимоги, яких повинна дотримуватись благородна людина:
- виявляй до батька таке вiдношеннi якого ти вимагаСФш вiд свого сина;
- виявляй до володаря таке вiдношення, якого ти вимагаСФш вiд своiх пiдданих;
- виявляй до старшого брата таке вiдношення, якого ти вимагаСФш вiд молодшого брата;
- виявляй до друзiв таке вiдношення, якого ти хочеш вiд друзiв.
Велику увагу придiляв Конфуцiй iдеi порядку i управлiння у державi. Спочатку людина повинна навести порядок у собi, в своiй моральнiй поведiнцi, потiм - у своiй сiмi i врештi-решт, у державi. Коли людина вмiСФ управляти собою, - говорив Конфуцiй, - людям не наказують, але вони виконують; коли ж людина не управляСФ собою, хоча вона i наказуСФ, ii не слухаються.
Вiдповiдальне ставлення до своiх обовязкiв вимагало вiд конфуцiанцiв виховання своiх вольових якостей. Не можна навчитися управляти державою i людьми, якщо ти не вмiСФш управляти своСФю психiкою, вважав Конфуцiй. Але не тiльки психiка, а й одяг i зачiска, смаки i звички, манери i мова усе було впорядковане конфуцiанською мораллю. Згiдно ii правил, мiж старшими i молодшими, мiж вчителем i учнями, мiж чоловiком i жiнкою повинна iснувати сувора iСФрархiя i субординацiя. Кожен маСФ знати своСФ мiiе i не претендувати на чуже.
Етика Конфуцiя розумiСФ людину в СФдностi ii соцiальними функцiями. Головна мета виховання пiдготувати iндивiда до найкращого виконання своiх соцiальних i службових обовязкiв. Таким чином, iндивiд для конфуцiанства був лише функцiонером в соцiальнiй iСФрархii. Причому правила конфуцiанськоi моралi допомагали державi повнiстю контролювати життя особистостi.
Конфуцiанський iдеал культурноi людини визначив магiстральну лiнiю розвитку китайськоi культури. На iдеал благородноi людини орiСФнтувалася бiльшiсть китайськоi бюрократичноi iнтелiгенцii, яка безпосередньо управляла державою, а також освiченi люди з iнших верств населення i значна частина творчоi iнтелiгенцii.
Головною метою конфуцiанського вчення було досягнення стабiльного, поступово еволюцiонуючого суспiльства. З погляду Конфуцiя, будь-якi соцiальнi катаклiзми, революцii СФ злом i вiдбуваються внаслiдок того, що люди не дотримуються закону неба. Ще в той час вiн вiрно пiдмiтив, що науковий i технiчний прогрес далеко не завжди супроводжуються моральним вдосконаленням людини; часто спостерiгаСФться зворотне: з матерiальним прогресом вiдбуваСФться духовна деградацiя людини i суспiльства. Конфуцiй спробував виробити механiзм для поСФднання прогресу в матерiальнiй i духовнiй сферах, наголошуючи при цьому, що вирiшальна роль належить традицiям, ритуалам.
Вчення Конфуцiя отримало широке розповсюдження в Китаi та за його межами i в модифiкованому виглядi iснуСФ i понинi.
Засновником фiлософii даосизму СФ Лао-цзи (друга половина VI - перша половина V ст., до н.е. Основнi положення даосизму викладенi у книзi Даодецзiшь, написаноi послiдовниками Лао-цзи.
Якщо в конфуцiанствi основна увага придiляСФться моральним i соцiально-полiтичним проблемам, то даосизм - це насамперед фiлософське вчення про Всесвiт, про буття. Фiлософська концепцiя Лао-цзи дещо суперечлива. З одного боку, вiн визнаСФ оточуючу людину природу СФдиним буттям, а з другого - виходить iз iснування Дао - вiчного, незмiнного i непiзнаваного начала. Саме дао СФ справжня основа всiх речей i. явищ природи, але дао не зводиться до них i не тотожне iм. Дао СФ дiалектичним за своСФю природою, оскiльки йому притаманнi протилежнi властивостi: воно i незмiнне i рухоме, i безкiнечно велике i найдрiбнiше, i СФдине, i всеохоплююче i т.п. Для правильного розумiння даосизму потрiбно уяснити змiст таких понять:
- Де - уречевлене, конкретне виявлення дао в речах i поведiнцi людини.
- Цi - найдрiбнiша тiлесна частинка, що виникаСФ в результатi опредметнення Дао. Легкi, свiтлi частинки цi утворюють чоловiче начало ян, важкi, темнi - жiноче начало iнь. ПоСФднання цих частинок породжуСФ, згiдно з вченням даосизму, все iснуюче у свiтi.
На вiдмiну вiд конфуцiанцiв, якi прагнули упорядкувати стосунки в державi, мiж людиною i суспiльством, даосизм був спрямований на гармонiзацiю взаСФмин людини з природою. Три основнi мети ставили послiдовники даосизму: досягнення довголiття, досягнення стану просвiтлення i, нарештi, здобуття безсмертя.
В основу лаоськоi практики досягнення довголiття покладена давня натурфiлософська концепцiя здоровя, яка базуСФться на принципах iнь-ян. З далекоi давнини люди помiтили, що усе в свiтi взаСФмоповязане, що Всесвiт СФ СФдиним цiлим i безперервно змiнюСФться. Людина, вважали даоси, теж, до певноi мiри Всесвiт, або космiчне тiло, на якому СФ своi гори, рiки, канали, меридiани. Формою прояву життСФвоi енергii в людинi СФ боротьба i вза