Філософія кохання у творчості письменників кінця XIX - початку 20 століття
Дипломная работа - Литература
Другие дипломы по предмету Литература
й філософський принцип, однак цього не відбулося. Процес відштовхування переміг процес протягування. Тому-то в області філософії любові ми бачимо тільки паралельні лінії, які не перетинаються у даному історичному просторі.
Необхідно відмітити, що російська література, публіцистика і літературна критика постійно звергалися до теми кохання, настійливо намагалися зрозуміти її філософський і моральний смисл, її звязок з явищами світової і вітчизняної культури. Кохання розуміли широко та багатозначно - перш за все, як шлях до творчості у пошуках духовності. Концепція еросу являє собою єдність філософії і мистецтва, і тому вона так тісно повязана зі світом літературних образів.
Праці відомих російських філософів не мають аналогу в західно-європейській думці. Саме тому внесок російської культури у світову традицію надзвичайно великий та цінний.
3.2 О.І.Купрін яскравий представник російської літератури кінця ХІХ середини XX ст.
У російській літературі проблема взаємовідносин людини з навколишнім світом займав важливе місце. Час, в якому жили і творили відомі літературні діячі, філософи, критики, ставив перед ними важливе завдання осмислити і відстояти свою людську гідність, гідність особистості, яка полягає у вільному самопізнанні, волевиявленні її творчості. Саме феномен людини, феномен її буття в світі, через який світ сам себе розкриває і дивиться на себе очима людини, був для кожного митця чи не найважливішим у його творчості. У цьому витоки згоди та єдності, витоки любові, її індивідуалізації, визнання за іншим його абсолютного значення. Кохання містить у собі різноманітні аспекти: біологічні, соціально-правові, духовні. Але як повязані вони між собою? Можливо, пошуки їх правильного співвідношення приведіть до торжества істинної любові, допоможуть зрозуміти зміст життя, і разом з тим знайти основу не тільки для взаємної спорідненості, але І для активного збагаченого спілкування. У вирішенні цього питання є традиція, яка сягає у глибину віків. Цим займалися філософи Сократ, Спіноза, Соловйов, Карсавін, Розанов, про це писали у своїх творах письменники О.С.Пушкін, М.Ю.Лермонтов, Л.Толстой, О.І.Купрін на інші. Вони у своїх творах піднімали людину до усвідомлення і переживання безкінечного духовного багатства цього феномену. Природне у коханні наповнюється новим, духовним змістом. Саме таким постає кохання у творчості російського письменника Олександра Івановича Купріна.
Обдарованість письменника виявилась з особливою силою в зображенні навколишнього світу, його повноти і незвичайності, у точній передачі звичаїв, побуту, ситуацій, утвердженні радості, сили, краси, кохання, тобто всього того, чим був сповнений він сам. І хоч, як правило, його оповідання і повісті закінчуються сумно і навіть трагічно, в душі читача завади залишається відчуття чогось великого, світлого і прекрасного,
Формуванню Купріна-художника, перш за все, сприяли його любов до життя, його невичерпна допитливість. Великий російський письменник прожив цікаве і надзвичайно складне життя. "Самая трудная профессия, выпавшая на мою долю, - говорив письменник, - заключалась в знакомстве с жизнью" [23, 74]. Його творчість - де віддзеркалення справжніх подій його життя та світогляду.
Досконало володіючи даром зацікавити читача, О.І.Купрін сміливо вводить його в коло зображуваних подій, змушує напружено слідкувати за долями героїв, співчувати одним і ненавидіти інших.
Визначі письменники Росії цінували талант Купріна "за меткую, истинно русскую речь, за простоту и свободу повествования, за преданность живой жизни" [23, 4]. Несхильний до вихваляння своїх сучасників, І.Бунін захоплювався оповіданнями Купріна, а саме їх "разнообразными достоинствами...., тем, что преобладает в них: свободой, силой, яркостью повествований, его метким и без излишества щедрым языком..." [9, 3].
Купрін відважно переборював складнощі життя. Не дивно, що він покладав великі надії на особистість, яка здатна протистояти дійсності. На думку письменника, "...истинная история нашей культуры - история, основанная на том, что человек вместо того чтобы в развитии своих бесконечных сил пойти по пути, достойному вселюбящего и прекрасного Бога, пошел по пути нищего" [17, 35]. А вихід з такого страшного становите полягає у розвитку людьми їх внутрішніх світлих позицій, про що митець натхненно говорив у всіх своїх творах.
Саме такою світлою силою було кохання, яке здатне змінити світ. Кохання завжди приваблювало Купріна. "Олеся", "Гранатовий браслет", "Суламіф" - у всіх цих творах глибоко і щиро писав він про найвище інтимне почуття. Письменник створює дивовижні за красою і силою зразки ідеального кохання, відправляючись для цього в глибину віків ("Суламіф", забираючись у лісові хащі Волинської губернії ("Олеся"), зазираючи у квартиру закоханого романтика у жорстокому і цинічному світі ("Гранатовий браслет"). Письменник торкався різних граней цього тонкого і ніжного почуття, яке потребує від особистості духовної обдарованості, душевної мудрості. О.І.Купрін свято вірив у кохання. У його творчості воскресає високий пафос почуттів, який був притаманний творам більш ранніх письменників, котрі створили чудові гімни любові. Справжньою силою людини, яка здатна була протистояти негативному впливу цивілізації, для О.Купріна було чисте і самовіддане кохання.
Поєднання яскравого природного таланту, величезного запасу життєвих спостережень, різке кри