Фашистська диктатура в Нiмеччинi
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
П Л А Н
- Вступ.
- Прихiд фашистiв до влади.
- Механiзм фашистськоi диктатури, державний устрiй та полiтичний
режим.
- Каральнi органи, як головна опора фашистськоi диктатури.
- Висновки.
- Вступ
"Третiй рейх", залишивши такий помiтний слiд в iсторii 20 столiття, як це не парадоксально, проiснував лише 12 рокiв, з 1933 по 1945 рр. в краiнi, що дала свiтовi Лютера, Гете, класичну фiлософiю, Нiцше, Планка, Ейнштейна. В цей незначний навiть для одного поколiння строк Нiмеччина перетерпiла жахливу метаморфозу.
"Третiй рейх" - офiцiйна нацистська назва режиму правлiння, що iснував у Нiмеччинi з сiчня 1933 по травень 1945 рокiв. В епоху становлення нацистськоi держави верховенство Гiтлера було абсолютним. Гiтлер розцiнював нацистське правлiння як логiчне продовження двох попереднiх Нiмецьких iмперiй. Перший рейх - Священна Римська iмперiя нiмецькоi нацii - iснував з 962, з часу коронацii у Римi Отто Великого, другого правителя iз Саксонськоi династii, до його покорення Наполеоном у 1806 роцi. Другий рейх був заснований Отто фон Бiсмарком у 1871 роцi i проiснував до 1918 року. У 1923 роцi нiмецький письменник-нацiоналiст Артур МСФллСФр Ван ден Брук використав термiн "Третiй рейх" для назви своСФi книжки. Гiтлер з наснагою сприйняв цю назву для визначення новоi iмперii, яка, на його думку, проiснуСФ тисячу рокiв. Ця назва приваблювала його ще й тому, що мала якийсь мiстичний звязок з середньовiччям, коли "третСФ царство" вважалось тисячорiчним.
Одним з гiрких урокiв революцii у листопадi 1918 року було усвiдомлення того, що iснуСФ неясний взаСФмозвязок мiж демократiСФю та анархiСФю, що хаотичнi стани i СФ власним, непiдробленим виразом iстинного народовладдя, а сваволя - його законом. Звiдси неважко витлумачити сходження Гiтлера як останню спробу утримати стару РДвропу в умовах звичноi величi. Не складаСФ працi, розширивши цi уявлення до глобального рiвня, розпiзнати в них ситуацiю раннього етапу знаходження фашизмом своiх прихильникiв: це тi маси середнього прошарку, якi - на фонi загального панiчного настрою - бачили себе у повiльно задушливих iх обiймах, з однiСФi сторони, профспiлок, а з iншоi - унiверсальних магазинiв, в обiймах комунiстiв i анонiмних концернiв. РЖ, врештi решт, появу Гiтлера можна розумiти i як спробу затвердження свого роду третьоi позицii - мiж обома пануючими силами епохи, мiж лiвими та правими. Хоча третя позицiя, до якоi прагнув Гiтлер, i повинна була загарбати весь континент, але ii енергетичним ядром повинна була бути Нiмеччина: сучасна мiсiя рейху заключалась в тому, щоб дати РДвропi новi стимули i використати ii як резервуар сил для свiтового панування Нiмеччини. Гiтлер рвався надолужити втрачене на iмперiалiстичнiй стадii нiмецького розвитку та виграти головний iз можливих призiв - гарантоване гiгантською експансiСФю влади на Сходi панування над РДвропою, а завдяки цьому - над всiм свiтом. Звiсно, бiльш пiзнiше вже з 1918 року в Нiмеччинi вiдбувався процес гострих змiн. В той же чаiей процес проходив половинчасто i дуже нерiшуче. РЖ тiльки Гiтлер надав йому ту радикальнiсть, яка i зробила цей процес по сутi революцiйним i кардинально змiнила застиглу i утримувану в рамках визначених авторитарних соцiальних структур краiну. Тiльки тепер, пiд дiСФю домагань фюрерськоi держави, рухнули ушанованi iнститути, були вирванi iз звичних звязкiв люди, усунутi привiлеi i зруйнованi усi авторитети, якi не виходили вiд самого Гiтлера або не були санкцiонованi ним. При цьому йому вдалось чи згасити страхи, якi супроводжують звичайно розрив з минулим, чи перетворити iх в енергiю на користь суспiльства, тому що вiн вмiв достатньо достовiрним чином пiднести себе масам в якостi загального авторитету, але головним тут СФ те, що вiн лiквiдував найбiльш конкретну форму виявлення страху перед революцiйним майбутнiм.
- Прихiд фашистiв до влади
Фашизм у Нiмеччинi зявився вiдразу ж пiсля закiнчення першоi свiтовоi вiйни в якостi одного з рiзновидiв реакцiйних мiлiтаристських нацiоналiстичних течiй, коли антилiберальнi, антидемократичнi рухи здобули загальноСФвропейський характер. "В 1920 г. Гитлер выступил с программой из "25 пунктов", ставшей впоследствии программой Национал-социалистской немецкой рабочей партии. Пронизанная националистическими, шовинистическими идеями превосходства германской нации, программа требовала реванша для восстановления "справедливости попранной Версалем"".
Програма Нацiонал-соцiалiстськоi робiтничоi партii Нiмеччини (НСРПН) ("25 пунктiв"), що затверджена 24 лютого 1920 року (основнi положення):
- ОбСФднання усiх нiмцiв у кордонах Великоi Нiмеччини.
- Вiдмова вiд умов Версальського договору та пiдтвердження права Нiмеччини самостiйно будувати вiдносини з iншими нацiями.
- Вимога додаткових територiй для виробництва продуктiв споживання та розселення зростаючого нiмецького населення.
- Надання громадянства за расовими ознаками; СФвреi не можуть бути громадянами Нiмеччини.
- Не нiмцi в Нiмеччинi СФ лише гостями i субСФктами вiдповiдних законiв.
- Призначення на офiцiйнi пости не може вiдбуватись за принципом кумiвств?/p>