Фашистська диктатура в Нiмеччинi
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
спасению себя и униженного отечества, обещая различным кругам и группам населения все, что они хотели: монархистам - восстановление монархии, рабочим - работу и хлеб, промышленникам - военные заказы, рейхсверу - новое возвышение в связи с грандиозными военными планами и пр. Националистические лозунги фашистов привлекали немцев больше, чем призывы к "разуму и терпению" социал-демократов или к "пролетарской солидарности" и построению "советской Германии" коммунистов". Склад нового кабiнету мiнiстрiв, сформований Гiтлером пiсля 30 сiчня 1933 року: Гiтлер - канцлер, фон Папен - вiце-канцлер, Фрiк (НСДАП) - мiнiстр внутрiшнiх справ, Геринг (НСДАП) - мiнiстр без портфелю, пiзнiше мiнiстр ВПС, Хугенберг (Нiмецька нацiоналiстична партiя) - мiнiстр економiки, генерал фон Бломберг (безпартiйний) - мiнiстр оборони, Зельдте (Нiмецька нацiоналiстична партiя) - мiнiстр працi, фон Нейрат (безпартiйний) - мiнiстр iноземних справ, граф Шверiн фон Крозiг (безпартiйний) - мiнiстр фiнансiв, Гюртнер (Нiмецька нацiоналiстична партiя) - мiнiстр юстицii, фон Ельтц-РюСФнах (безпартiйний) - мiнiстр звязку.
"Приход к власти фашистов не был обычной сменой кабинета. Он ознаменовал начало планомерного разрушения всех институтов буржуазно-демократического парламентского государства, всех демократических завоеваний немецкого народа, создание "нового порядка" - террористического антинародного режима". Щоб виправдати терор i не допустити успiху КПН на виборах до рейхстагу, призначених 5 березня, гiтлерiвськi керiвники пiшли на провокацiю. За iх наказом 27 лютого група фашистiв проникла в будинок рейхстагу та пiдпалила його. У пiдпалi рейхстагу уряд звинуватив КПН, яка нiбито готувала комунiстичне повстання. Пiд цим хибним приводом пiзнiше були вiдмiненi всi пункти Веймарськоi конституцii, що гарантували свободу особистостi, слова, друку, зборiв та союзiв. На початку березня 1933 року гiтлерiвцi арештували Тельмана. КПН була обявлена поза законом. У березнi був прийнятий закон про надання уряду надзвичайних повноважень. Гiтлерiвцi розiгнали нефашистськi профспiлки та iншi масовi органiзацii трудящих. В червнi була заборонена СДПН. З часом всi буржуазнi партii заявили про саморозпуск, а потiм були виданi закони, за якими в краiнi могла iснувати одна Нацiонал-соцiалiстська партiя, обявлена урядовою органiзацiСФю. Пiсля смертi Гiнденбурга у 1934 роцi Гiтлер обСФднав пости президента i рейхсканцлера, зосередивши в своiх руках всю повноту влади. Масовий терор супроводжувався гонiннями проти прогресивноi iнтелiгенцii. РЗi кращi представники емiгрували з краiни, той хто не встиг це зробити, опинився в катiвнях Гестапо. Краiну захлеснули хвилi кривавих СФврейських розгромiв. Звiрство та варварство злочинiв фашистськоi диктатури жахали весь свiт.
- Механiзм фашистськоi диктатури, державний устрiй та полiтичний
режим
"С первых дней прихода к власти Гитлер начал осуществлять свою программу, в соответствии с которой Германия должна добиться нового величия. Ее осуществление предполагалось провести в два этапа. На первом - ставилась задача сплотить немцев в некую "народную общность", на втором - превратить ее в "общность боевую". Для сплочения немцев в единую общность необходимо было очистить арийскую расу от "чужой крови", преодолеть классовые, конфессиональные, идеологические противоречия, что достигалось путем устранения политических партий, кроме НСРПГ, чуждой идеологии, общественных организаций, кроме нацистских, верных "фюреру и рейху", а также путем "унификации государственного аппарата" и пр. Проделав эту "внутреннюю работу", Германия, по плану Гитлера, могла приступить к работе "внешней", важнейшей задачей которой являлось завоевание жизненного пространства, вытеснение живущих там народов, главным образом народов Восточной Европы, путем беспощадной, кровопролитной войны". Уряд та НСРПН до 1935 року займалась вирiшенням задач першого етапу. З того часу почалась тотальна пiдготовка до вiйни, а потiм i сама вiйна. Почались змiни в законодавствi та в механiзмi фашистськоi диктатури. 24 березня 1933 року вступив у дiю закон "Про захист народу та рейху", що надавав Гiтлеру надзвичайнi повноваження i конституцiйнi основи для режиму диктатури, по сутi анулювавши Веймарську конституцiю. Уряд отримав законодавчi права, у тому числi з питань бюджету. Допускалось, що норми законiв, що прийнятi урядом, можуть прямо вiдхилятись вiд норм Веймарскоi конституцii. У статтi 4 закону пiдкреслено, що договори рейху з iноземними державами та iх виконання не потребують затвердження рейхстагом, уряд СФ уповноваженим видавати необхiднi постанови для виконання цих договорiв. Формально закон був прийнятий як тимчасовий до 1 квiтня 1937 року, фактично вiн став постiйно дiючим основним законом фашистськоi держави.
Функцii партiйних i державних органiв були тiсно повязанi. Управлiнський апарат фашистськоi Нiмеччини був багаточисельним, громiздким, вiн перебудовувався за волею Гiтлера, котрий поСФднував функцii президента, рейхсканцлера, фюрера фашистськоi партii та верховного головнокомандуючого. Так, поряд з iснуванням iмперського уряду в фашистськiй Нiмеччинi були створенi Рада мiнiстрiв з питань оборони iмперii (урядовий орган, який займався питаннями переозброСФння та пiдготовки до вiйни), ТаСФмний кабiнет (заснований Гiтлером 4 лютого 1938 року особливий кабiнет мiнiстрiв, на котрий покладались пит