Бiблiотекознавцi Украiни (перiод до 1917 року)
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
овiтовому училищi й прогiмназii Арсенiй РЖванович закiнчив у 1872 роцi гiмназiю в м.Бiла Сiдлецькоi губернii пiсля чого вiдразу став студентом словяно-росiйського вiддiлення iсторико-фiлологiчного факультету Варшавського унiверситету.
Выдповыдно до прохання, Маркевича призначили з 19 серпня 1876 року на службу штатним вчителем росiйськоi та церковноi словянськоi мов й словесностi
В Холмське Мариiнське жiноче училище. Здоровя в цей час почало погiршуватись i вiн переiздить до Сiмферополя де працюСФ в чоловiчiй гiмназii. [16]
Саме в той час а Росii на заклик вiдомого iсторика Калачова М.В. розгорнувся рух за створення iсторичних товариств для розробки, широкого ознайомлення та збереження iсторичних документiв. Сьомою з 39, якi iснували у дорадянськiй Росii, стала Таврiйська губернська архiвна комiсiя , створена 24 сiчня 1887 року на чолi з АрсенiСФм Маркевичем. Йому належить узагальнююче дослiдження з iсторii кримських архiвiв своСФрiдна програма дiй для краСФзнавцiв.
В перiод роботи в комiсii вивчав мiiевi архiви, в результатi вiдмiнноi роботи став членом Одеського товариства iсторii та старожитностей, Петроградського Археологiчного iнституту i iнших вчених архiвних комiсiй.
Суспiльне визнання прийшло до вченого ще на початку ХХ сторiччя. У 1901 роцi у Сiмферополi широко вiдзначався 25-рiчний ювiлей його професiйноi дiяльностi. [19]
Арсенiй РЖванович постiйно стежив за всiСФю лiтературою про Крим, довго працював над укладанням бiблiографiчного покажчика. У 1894, 1898, 1902 роках вийшли в свiт три випуски унiверсального покажчика друкованих матерiалiв про Крим TAURIKA, який до сьогоднi залишаСФться СФдиним унiверсальним бiблiографiчним посiбником iз кримознавчоi лiтератури. Уся лiтература роздiлена на 12 великих роздiлiв,у яких охоплено всi сторони минулого i сучасного пiвострова. Усерединi роздiлу вона розмiщена за абеткою. Наприкiнцi кожного з роздiлу СФ списки зарубiжних видань, зазначенi деякi з рецензiй. Усього в покажчику 10811 нумерованих позицiй.
РЖнтенсивна наукова праця не могла не пошкодити здоровю вченого, i в 1907 роцi через перевтому вiн втратив 40% зору. Ось чому з 2 червня подав у вiдставку за вислугою рокiв .У цей час Маркевича обирають дiйсним членом майже усiх iснуючих в Росii губернських учених архiвних комiсiй. [17]
Багато сил доклав Арсенiй РЖванович для вiдкриття в Криму вищого навчального закладу Таврiйського унiверситету (фiлiя Киiвського унiверситету Св. Володимира), де вiн працював доцентом i предав унiверситету свою особисту бiблiотеку.
Як справжнiй ентузiаст культури i освiти Арсенiй РЖванович Маркевич вiддав усе своСФ життя справжнього трудiвника справi народноi освiти та науцi у ролi органiзатора та дослiдника. [16]
7. Автор Бiблiографiчного покажчика новоi украiнськоi лiтератури - Комаров Михайло Федорович
Михайло Федорович народився 23 сiчня 1844 року в слободi Дмитрiвнi Павлоградського повiту (нинi - с. Дмитрiвка Петропавлiвського району Днiпропетровськоi областi). Його батько був росiйським переселенцем, який досить швидко украiнiзувався.
М.Ф. Комаров закiнчив катеринославську гiмназiю, у 1867 роцi закiнчив юридичний факультет Харкiвського унiверситету i розпочав службу в Окружному судi м. Острогозька на Воронежчинi. Працював присяжним довiреним у КиСФвi, потiм нотарiусом в Уманi та Одесi. [22]
Це був час розгортання суспiльно-полiтичного i нацiонально-культурного руху в Украiнi, осередком якого в КиСФвi була "Киiвська громада". Серед громадiвцiв, якi органiзовували недiльнi школи, видавали украiнською мовою популярну i дешеву лiтературу, збирали етнографiчний i фольклорний матерiал, був i М.Ф. Комаров. З метою популяризацii природничих знань протягом 1874-1875 рр. вiн переклав украiнською мовою та видав брошури iсторика i громадського дiяча О. РЖванова (Стронiна) "Розповiдi про небо та землю", "Розмова про земнi сили". Ще будучи студентом, М. Комаров надрукував у "Екатеринославских губернских ведомостях" свою першу працю "Два варианта южнорусской народной думы про Савву Чалого". Але саме в киiвський перiод життя Михайло Комаров розпочинаСФ безперервну дiяльнiсть як лiтератор, критик, бiблiограф i видавець. У 1881 р. була опублiкована його перша невелика праця про Т.Г. Шевченка "Кое что о Шевченке. (Народное предание о погребении Шевченка. Свидание его с М. Щепкиным)", яка стала початком його шевченкiани. Адже М. Комаров був першим бiблiографом творiв Т.Г. Шевченка та праць про нього. У 1883 р. вiн видав "Покажчик новоi украiнськоi лiтератури (1798-1883)", значення якого зауважила не лише украiнська перiодична преса, але й росiйська ("Исторический вестник").[26]
Уникаючи репресiй влади проти громадiвцiв, М.Ф. Комаров у 1883 р. влаштувався працювати нотарем у провiнцiйнiй Уманi, де розпочав роботу над складанням росiйсько-украiнського словника. "iтку 1887 року М. Комаров переiхав до Одеси, влаштувався там на посадi нотарiуса, i прожив у цьому мiстi до кiнця своiх днiв. Вiн став одним iз найдiСФвiших членiв одеськоi "Громади". Займаючись бiблiографiСФю, Комаров активно спiвробiтничаСФ з киiвськими та львiвськими часописами i газетами, виступаючи переважно в ролi лiтературного критика. Його статтi, огляди, рецензii охоче друкували "Киевская старина", "Рада", "Зоря", "Дiло", "Правда", "Одесский вестник", "По морю и суше". Комаров спiлкувався з багатьма дiячами украiнськоi лiтератури, як-то: М.С.Грушевським, РЖ.Я. Франком, Л.Украiн