Бiблiотекознавцi Украiни (перiод до 1917 року)
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
ися бiблiотекознавцi та бiблiографи того часу знаходить шляхи реалiзацii. Бiльш демократичним стаСФ процес розвитку бiблiотек в Украiнi. Видаються путiвники, спецiальнi довiдники про бiблiотеки. РЗх робота пропагуСФться на сторiнках професiйноi преси, зростаСФ роль мiжнародних бiблiотечно-бiблiографiчних органiзацiй (ФРЖД, РЖФЛА, РЖСО, БАРД тощо). Всi цi питання завжди були в центрi уваги бiблiотечноi науки.
1. Сiрополко Степан Онисимович сподвижник украiнського бiблiотекознавства
Сiрополко Степан Онисимович (1872-1959) визначний украiнський книгознавець, бiблiотекознавець, культуролог, журналiст, педагог, з листопада 1917 по липень 1919 р. жив i працював у примiщеннi книгозбiрнi; дуже часто дарував своi друкованi твори. Зiбранi вченим унiкальнi приватна бiблiотека та архiв довгий час зберiгала у Празi його дочка професор педагогiки Олександра Сiрополко. За ii заповiтом, у 1997 р. зiбрання С.Сiрополка (4709 од.) поповнило фонди НПБ Украiни.
Народився Степан Онисимович 15 серпня 1872 року в селi Обичiв, Прилуцького повiту на Полтавщинi (тепер Чернiгiвська область).
Закiнчив Прилуцьку гiмназiю, а в 1897 р. - правничий факультет Московського унiверситету. Просвiтницьку дiяльнiсть розпочав завiдувачем вiддiлу народноi освiти спочатку Тульськоi, а потiм Московськоi губернських земських управ. Редагував журнали "Педагогический листок", "Украинская жизнь", "Народное образование", викладав у Народному унiверситетi iм. Л.А. Шанявського, був членом Державного комiтету народноi освiти у Петербурзi[11].
Як учений ,Степан Онисимович керуСФ роботою бiблiотечно-архiвного вiддiлу Мiнiстерства народноi освiти, який формував державну полiтику в галузi бiблiотечного будiвництва. У розробленiй Сiрополком до 1-го Всеукраiнського зiзду бiблiотекарiв програмi були накресленi головнi напрями бiблiотечноi полiтики молодоi держави заснування Нацiональноi бiблiотеки та Книжковоi палати, розвиток та впорядкування бiблiотечноi мережi тощо. Особлива увага придiлялася правовому й матерiальному стану бiблiотекаря, фаховiй пiдготовцi, а також утворенню обСФднань, спiлок, проведенню зiздiв, що сприяло б запровадженню демократичних засад у бiблiотечнiй справi. Програма вiдповiдала загальноСФвропейському процесу, будiвництву нацiональноi позашкiльноi освiти.
Коли Директорiя УНР через наступ бiльшовикiв змушена була переiхати до Камянця-Подiльського (1919), С. Сiрополко викладав у державному Украiнському унiверситетi й водночас був директором бiблiотеки цього навчального закладу. Завдяки його дiяльностi бiблiотека швидко стала однiСФю з кращих книгозбiрень перiоду украiнськоi революцii.
Пiсля поразки визвольних змагань, у 1920-му, С. Сiрополко разом з урядом УНР мусив покинути рiдну землю. В екзилi вiн виконував обовязки товариша (заступника) мiнiстра народноi освiти, залишаючись в урядi УНР до кiнця 1924 р. Активно працював сам й обСФднував свiдомих й вiдданих своiй справi культурно-освiтнiх дiячiв. Значною мiрою дiяльнiсть С. Сiрополка в цей час сприяла налагоджуванню книгодрукування у таборах iнтернованих, що з часом дозволило забезпечити украiнськими книгами табори у Вадовицях, Калiшi, Ланцутi, Стрiлковi, Щепiорнi та iн. [25]
Найбiльш ТСрунтовною його працею цiСФi доби вважають "Короткий курс бiблiотекознавства. РЖсторiя. Теорiя i практика бiблiотечноi справи" (Львiв, 1924). В основу книги покладено лекцii, прочитанi автором у Киiвському Фребелiвському iнститутi та на курсах з пiдготовки дiячiв позашкiльноi освiти у 1917-1918 рр. Вона мiстить найважливiшi вiдомостi з iсторii бiблiотечноi справи свiту та Украiни, органiзацii й технiки; висвiтлюються особливостi бiблiотечноi професii, простежуСФться розвиток бiблiотекознавчоi лексики та термiнологii.
Бiльшiсть принципiв дiяльностi бiблiотек, викладених С.Сiрополком в пiдручнику, не втратили актуальностi й до сьогоднi. Наприклад, автор чiтко формулюСФ головнi засади, яких мають дотримуватись народнi, а зараз публiчнi бiблiотеки в процесi комплектування, зокрема:
1) враховувати попит, думку читачiв i ступiнь iх пiдготовки;
2) при формуваннi фонду уникати будь-якоi однобiчноi полiтичноi, нацiональноi та релiгiйноi орiСФнтацii: бiблiотека ... повинна по змозi задовольняти рiзнi напрями й погляди читачiв, дбаючи про те, щоб кожна лiтературна, наукова, фiлософська та iнша течiя знайшла собi мiiе в бiблiотецi, як вона найшла собi мiiе в життi[10];
3) говорити народу правду i лише правду. Нiякого затемнення, нiякого накручування в цей або iнший бiк, хоч би полiтична потреба хвилi вимагала прихилення свiтогляду. Девiзою нашою повинно бути в тiм напрямi незабутнi нiколи слова М. Драгоманова Неправда - не просвiта![10];
4) найбiльша увага - пiдростаючому поколiнню, яке повинне мати вiльний доступ до шедеврiв свiтового письменства у перекладi рiдною мовою;
5) прiоритетне мiiе у фондi маСФ належати художнiй лiтературi.
У пiдручнику Короткий курс бiблiотекознавства. РЖсторiя, теорiя та практика бiблiотечноi справи С.Сiрополко вiдзначаСФ, що високу оцiнку книзi на той час давали крiм бiблiотекарiв ще й вiтчизнянi вченi, фiлософи, видатнi представники украiнськоi лiтератури та публiцистики: Т.Шевченко, М.Костомаров, П.Кулiш та iншi.[12]
Ця праця стала першим украiнським пiдручником з бiблiотекознавства, що було пiдставою для обрання С. Сiрополка Почесним членом товариства "Просвiта" у Львовi. На емiграцii Степан Онисимович не втрача