Бiблiотекознавцi Украiни (перiод до 1917 року)
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
ванович очолював Харкiвську громадську бiблiотеку, опiкувався справами бiблiотеки Харкiвського унiверситету як ректор цього навчального закладу. Вiн був одним iз фундаторiв Нацiональноi бiблiотеки Украiни iм. В.РЖ. Вернадського [3]. Першим дослiдником внеску Д.РЖ.Багалiя у розвиток бiблiотечноi справи був К.РЖ.Рубинський, бiблiотекар Харкiвського унiверситету, бiблiотекознавець .У 1910 р., коли громадськiсть Харкова вiдзначила тридцятирiччя науковоi та педагогiчноi дiяльностi Дмитра РЖвановича Багалiя, К.РЖ.Рубинський виступив на засiданнi iсторико-фiлологiчного товариства, присвяченого цiй подii, з повiдомленням "Значение Д.И.Багалея в истории библиотечного дела". У ньому було висвiтлено неоцiненний внесок вченого у розвиток бiблiотечноi справи i бiблiографii, визначено його роль у становленнi Харкiвськоi громадськоi бiблiотеки, в iсторii бiблiотеки Харкiвського унiверситету. [4]
Але вернемося до витокiв, до формування свiтогляду вiдомого вченого.
Дмитро РЖванович Багалiй народився 26 жовтня (7 листопада) 1857 р. в м. КиСФвi. У 1876 роцi закiнчив 2-гу Киiвську гiмназiю iз золотою медаллю. З 1876 до 1880 року. навчався на iсторичному вiддiлi iсторико-фiлологiчного факультету Киiвського унiверситету Св. Володимира, по закiнчення якого був залишений при Киiвському унiверситетi стипендiатом для пiдготовки до професорського звання з росiйськоi iсторii. У 1883 р. Д.РЖ.Багалiя обрано штатним доцентом кафедри росiйськоi iсторii в Харкiвському унiверситетi. З цього року вiн завiдуСФ Харкiвським iсторичним архiвом та вступив до iсторико-фiлологiчного товариства при Харкiвському унiверситетi. У 1887 роцi захистив дисертацiю на здобуття вченого ступеня доктора наук (у Московському унiверситетi), його призначено екстраординарним, у 1889 р. ординарним, а в 1908 заслуженим професором. З 1906 до 1911р. Д.РЖ. Багалiй був ректором Харкiвського унiверситету.
У 1889 р. обраний членом правлiння Харкiвськоi громадськоi бiблiотеки. З 1893 до 1906 рр. обирався головою правлiння цiСФi ж бiблiотеки.
У 1891 -1904 рр. очолював видавничий комiтет Харкiвського товариства грамотностi. [24]
У 1906, 19111914 рр. був виборним членом Державноi Ради. У 1918 р. затверджений дiйсним членом заснованоi Украiнськоi Академii наук, головою iсторико-фiлологiчного вiддiлу. 1919 р. головний редактор редакцii видань iсторико- фiлологiчного вiддiлу АН УРСР, голова бiблiотеки вiддiлу. У 1919 р. Д.РЖ.Багалiй входить до складу Тимчасового комiтету для заснування Всенародноi (Нацiональноi) Бiблiотеки Украiни.
1920 р. Д.РЖ.Багалiй декан Академii теоретичних знань у Харковi. 1921 - 1927 рр. професор iсторii Украiни в Харкiвському iнститутi народноi освiти, 1922 - 1929 рр. голова Харкiвськоi науково-дослiдноi кафедри iсторii Украiни, з 1923 до 1924 рр. керiвник Центрального архiвного управлiння УРСР, 1926 -1932 рр. перший директор Науково-дослiдного iнституту Тараса Шевченка, 1930 р. перший директор науково-дослiдного iнституту iсторii Украiни.
Д.РЖ.Багалiй i Харкiвська громадська бiблiотека
У 1889 роцi Дмитра РЖвановича обрано членом Правлiння ХГБ, незмiнним головою якого був з 1893 до 1906 р.. Своiм виключним становищем серед подiбних бiблiотек Росiйськоi iмперii ХГБ перш за все зобовязана саме Д.РЖ.Багалiю. Вiн досконало вивчав стан бiблiотечноi справи за кордоном, зокрема в Англii та США, i все найкраще з практики iноземних колег втiлював у роботу Бiблiотеки.
Погляди вченого на органiзацiю бiблiотечноi справи викладено у таких працях: "О просветительном значении Харьковской общественной библиотеки", "Речь при открытии нового здания Харьковской общественной библиотеки", "Речь при открытии филиального отделения ХОБ", "Харкiвська громадська бiблiотека як тип науковоi i загальнопросвiтньоi обласноi бiблiотеки".
У запиii "О задачах Харьковской общественной библиотекитАЭ, де вiдтворено його кредо стосовно ролi й мiiя бiблiотеки в суспiльствi, Багалiй висуваСФ тезу, якою можна керуватися й сьогоднi:
"... Не следует, и не возможно превращать нашу Библиотеку в какое-то воспитательное заведение, преследующее хотя и хорошие, но узкие, а потому и партийные цели, если она хочет остаться Библиотекою общественною не только по способу своего управления, но и по своей задаче, которая должна состоять в возможно широком удовлетворении книжных потребностей всего харьковского общества". [6]
Висловлюючи думку про необхiднiсть одержання ХГБ обовязкового примiрника всiх книг, що видаються на теренi Росii росiйською мовою, вiн сподiваСФться, що бiблiотека перетвориться на центральне обласне книгосховище.
РЖстотною статтею забезпечення iснування бiблiотеки були благодiйнi пожертвування. Список доброчинникiв очолював Багалiй. У 1886 р., коли тiльки-но було вiдкрито бiблiотеку, вiн подарував 88 книг з питань iсторii. Не припиняв робити дарунки й надалi. Цими виданнями з автографами та дарчими написами вченого пишаСФться ХДНБ iм. В.Г.Короленка i сьогоднi.
Саме Д.РЖ.Багалiй порушуСФ питання про необхiднiсть власного примiщення для бiблiотеки. Щоб привернути увагу громадськостi до цiСФi проблеми, вiн виступаСФ на зборах Правлiння, у мiiевiй пресi, видаСФ брошуру "О необходимости постройки дома для Харьковской общественной библиотеки".
Перед Мiнiстерством фiнансiв Дмитро РЖванович клопотався про надання субсидii, звертався з цим питанням особисто до мiнiстра С.Ю.Вiтте, який видiлiв для будiвництва 45 тис. крб. Надала кошти й Мiська дума. Все це разом з пожертвуваннями вiд приватних осiб та рiзних установ, прибутком