Украинские Карпаты
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
ота досить постiйна вiд 150 до 200 м. Поступ в бiк рiчкових долин i гiрське обрамлення з тыльноi сторони придають цiСФй поверхнi вигляд сходинки (педимента). Поверхня виражена в мiiях розповсюдження флiша i розчленовуСФ утворення Вигорлат-Гутинського хребта. Цi факти дозволяють визначити вiк третьоi поверхнi вирiвнювання пiслявулканiчним пiзньоплiоценовим-ранньоантропогеновим.
РЖснують i iншi думки вiдносно кiлькостi i вiку поверхонь вирiвнювання (П. Н. Цись, В. Г. Бондарчук, РЖ. Д. Гофштейн i iн.). Думки рiзних дослiдникiв про кiлькiсть i вiк поверхонь, а також про механiзм iхнього утворення значно розходяться. В Передкарпатськiй пiднесенiй рiвнинi РЖ. Д. Гофштейн видiляСФ поверхнi вирiвнювання двох рiвнiв: бiльш висока вiдноситься до рiвня Червоноi (пiзнiй плiоцен), бiльш низька - до рiвня ЛоСФвоi (раннiй плейстоцен). Обидвi поверхнi СФ передгiрними аллювiальними рiвнинами з вырiвненим корiнним цоколем. Поверхня ЛоСФвоi займаСФ значну площу мiжрiччя. Поверхня Червоноi представлена розрiзненими останцями.
Морфоскульптура Украiнських Карпат формувалася пiд впливом водно-ерозiйних, денудацiйних, гравiтацiйних, льодникових, карстових i iнших, процесiв, iнтенсивнiсть прояву яких залежить, вiд спрямування неотектонiчних рухiв i лiтологiчноi побудови гiр.
Водио-эрозионные i водио-аккумулятивные форми. До Них вiдносяться. Рiчковi долины, байраки, балки. Рiчковi долины здебiльшого гiрського типу, глибоко врiза i розчленовують северо-схiднi i юго-захiднi спади гор. По основним морфоструктурным елементам розрiзняють продольные i поперечнi рiчковi долины. Украiнськi Карпати розчленованi широкими продольными долинами, залишками яких СФ Вододiльно-верховинська, Березно-липшанская, Ясиня-черемошская i iншi. В поСФднаннi з поперечними долинами вони зумовили характерне для Украiнських Карпат решетчатое i радиальное раiленение. Сучасна рiчкова мережа закладена в ранньому плейстоцене. Первоначально вододiльна лiнiя в Украiнських Карпатах минала по гребню Полонинского хребта. В початку антропогена вона була перепилена рiками юго-захiдного спаду Карпат. Перепиливание полонинского вододiлу супроводжувалося мiiевими перехватами в верховьях Тисы, Теребли i iнших рiк. Лише Прут i Черемош перетинають Вододiльно-верховинську зону.
В будiвлi долин гiрських рiк северо-схiдного i юго-захiдного спадiв (приток Днiстру i Тисы) значних вiдмiнностей немаСФ: число терас (7-8), iхнi рiвнi, змiна висоти уступов на обидва спадах Карпат в основному спiвпадають, хоча самый високий террасовый рiвень юго-захiдного спаду (200 м) перевищуСФ такий же рiвень протилежного спаду на 50 м (табл. 3).
Вiдмiнностi в кiлькостi терас пояснюються опусканиями Закарпатського прогиба в плейстоцене i вiдносно слабкими поднятиями в його межах i переважними поднятиями Предкарпатского прогиба. На Предкарпатской пiднесенiй рiвнинi рiки мають положистi террасированные спади, а перша надпойменная (голоценовая) тераса кожноi рiки займаСФ порiвняно невелику площу. В межах Закарпатськоi низменности голоценовая тераса утворить простору аллювиальную рiвнину.
Новiтнi поднятия i врезание рiк сприяли iнтенсивному эрозионному раiленению гор системою поперечних i продольных долин, а також балками i байраками. Глибина раiленения колеблется вiд 200 м в предгорье до 1000 м в глибинi гор при абсолютних висотах вiд 600 до 2000 м. Балки i байраки в горах приурочены до мiiь залегания эоценовых i олигоценовых пород флища, в предгорьях вони звязанi з миоценовыми i плиоцен-антропогеновыми образованиями. Найбiльшого розвитку байраки i балки досягли в Ясиньской долине, Свалявському i Иршавском низкогорьях. В цих мiiях розвинутi складно розгалужена балочная мережа i рiзноманiтного типу байраки. В Иршавском низкогорье розвиток байракiв настiльки значно, що утвориться рельСФф типу бедленд.
Гравiтацiйнi форми. Вони отримали широке розповсюдження i уявленi обвальными, осьшнцми, оползневыми. Формами рельСФфу. Обвально-осыпные форми приурочены здебiльшого до найбiльш високоi i iнтенсивно розчленованоi эрозией частини Украiнських Карпат Горганам, Свидовцу, Черногоре, Полонинскому хребту. На положистих дiльницях спадiв формуються рухомi камянi россыпи (курумы) i камянi рiки, характернi для Горган. В межах Полонинского хребта преобладают дрiбнi форми осыпей обломочного матерiалу, що формуються вздовж пiднiжжя спадiв конусами довжиною до 50 м. Великi осыпи в Черногоре спускаються майже до тальвегам сучасних водних потокiв. Складенi вони крупноглыбовым матерiалом. Дрiбний щебень майже буде вiдстунiй. Осыпные форми невеликих розмiрiв прослеживаются також в глибоких У-образных рiчкових долинах, особливо в районi Рахiвських гор. Значно менш розвинутi осыпи в смузi вулканiчних гор, де осыпные спади приурочены найчастiше до структурних уступам на крутих внутрiшнiх спадах кальдер.
Обвалы зустрiчаються значно реже i спостерiгаються в долинах Пруту, Быстрицы Надворянской, в гiрськiй частинi долины Тисы.
В мiiях розвитку на поверхнi глинястих сланцiв, легко що наражаються на выветриванию, спостерiгаються процеси плоскостного смыва, солифлюкции i оползания. Делювiально-солифлюкционные i оползневые спади вiдзначаються в межах Центральноi синклинальной зони, де широко розвинута потужна толща глинястих сланцiв олигоценового вiку.
Оползневые форми розвинутi на спадах гiрських долин Предкарпатской пiднесеноi рiвнини (Покутье, Серето-прутское междуречье, спади Покутско-буковинських Карп