Украинские Карпаты
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
?а потужнiсть опадiв досягаСФ 2000 м. Для Чоп-Мукачiвськоi западини характерний розвиток блоковоi тектонiки, що призвiв до формування добре виявлених в рельСФфi горст-антиклiнальних морфоструктур.
Основна, захiдна частина Чоп-Мукачiвськоi западини рiвнинна поверхня. На фонi одноманiтноi рiвнини пiдноситься Берегiвске вулканiчне холмогiрСФ, що вiдповiдаСФ пiднятому Берегiвському блоку фундамента. Вулканiчнi виверження були вiднесенi до лiнii викидiв Берегiвського пiдняття i вiдбувалися в середньому i пiзньому мiоценi. ХолмогiрСФ складене в основному лiпаритами.
Карпатське гiрське спорудження маСФ складну i тривалу iсторiю свого розвитку. Прийнято вважати, що сучаснi морфоструктури Украiнських Карпат оформилися пiд час альпiйського орогенезу, в кiнцi олiгоцена - початку мiоцена. До цього часу звичайно вiдноситься виникнення перших гiрських споруд Карпатськоi дуги на мiii глибокого геосiнклiнального басейну. Однак слiд памятати, що альпiйська геосiнклiналь сформувалася на територii, що вже випробувала рифейський, каледонський i герцинський орогенiчнi цикли i де вже ранiше iснували гiрськi системи, повязанi з ними. Карпатська складчата система почала формуватися в кiнцi юрського перiоду на мiii зруйнованого денудацiСФю герцинського складчатого спорудження. До кiнця олiгоценовоi епохи в ii межах iснував геосiнклiнальний режим осадконакопичування, що сприяв формуванню потужних флiшевых вiдкладень. В кiнцi олiгоцена - початку мiоцена iнтенсивнi тектонiчнi рухи позитивного знаку сприяли пiдняттю територii вище рiвня моря i утворенню суши. До цього часу вже намiтився розподiл на основнi морфоструктурнi зони: Внутрiшню, а пiсля цього Зовнiшню i Центральну. В Центральнiй зонi олiгоценовий морський басейн продовжував iснувати, а у Внутрiшнiй i Зовнiшнiй зонах вже була суша. Периферiчнi дiльницi (Закарпатський прогиб i Внутрiшня зона Передкарпатського прогиба) почали в цей же час прогибатися i заповнюватися продуктами разрушения гiр, що пiдносяться молассами. Далi вiдмiнностi в прямуваннi тектонiчних рухiв збiльшилися i ускладнилися надвиговими явищами. В пiслясарматський час вiдбулася заключна стадiя складчатостi (пiздньонеогенова), що виявилася головним чином в Скибовiй зонi i во внутрiшнiй зонi Передкарпатського прогибу, де утворилися складки i надвиги амплiтудою до 15 км i бiльше. Надвиговi рухи на пiвденнiй окраiнi Карпатських гiр були незначнi i направленi в бiк Закарпатського прогиба. Тут основна роль в формуваннi морфоструктури належить разривнiй тектонiцi зниженням по розломам, що супроводжувалися вулканiчною дiяльнiстю. Продукти вулканiчних викидiв перешарувались з морськими вiдкладеннями мiлководiй. Починаючи з середнього сармата море в Закарпатському прогибi почало мiлiти. В утворених лагунах i остаткових озерах накопичувалися солоновато-воднi i прiсноводнi вiдкладення (пiзнiй мiоцен пiзнiй плiоцен). В Передкарпатському прогибi континентальнi умови настають ранiше. Море покидаСФ цю територiю в середньому сарматi. В антропогенi Передкарпатський прогиб втягуСФться в спiльнi з Карпатами пiдняття i разом з ними перетворюСФться в область знесення обернуту морфоструктуру. Амплiтури цих пiднятiй досягають 120-160 м.
Морфоскульптура
Елементи морфоскульптури Украiнських Карпат почали формуватися пiсля епохи складчатостi i загального пiдняття гiр, що настало в кiнцi олiгоцена початку мiоцена. В звязку з преривистими пiдняттями, що чергувалися з перiодами вiдносного тектонiчного спокою, рельСФф Карпат придбав ярусну побудову виникли рiзновiчнi поверхнi денудацiйного походження, подiленi виступами. Бiльшiсть дослiдникiв видiляють в Украiнських Карпатах три (деякi автори чотири) поверхнi денудацiйного вирiвнювання.
ПрипускаСФться, що зароджування рiчковоi мережi Карпат вiдноситься до кiнця олiгоцена початку мiоцена. В першу чергу формувалися поздовжнi рiчковi долини, закладення яких було зумовлене направленням основних структурних елементiв i лiтологiчним складом порiд. Пiдняття гiр сприяло закладенню поперечних долин. На початку формування Карпатських гiр хребти ненабагато перевищували прилеглi територii. За умов спокiйного тектонiчного режиму процеси денудацii поступово вирiвнювали i знижували вершини i гребнi гiр. Вiдбувалося формування першоi поверхнi вирiвнювання, що закiнчилося, мабуть, вже в ранньому мiоценi. Залишки цiСФi поверхнi вирiвнювання, що отримала назву полонинськоi, збереглися в високогiрнiй частинi Украiнських Карпат на висотi вiд 1300-1400 м на пiвнiчному-заходi до 1950 м на пiвденному сходi. Плоскi вершиннi поверхнi покритi гiрськими луками i називаються полонинами.
Украiнськi Карпати в смузi флiша сильно розчленованi, але численнi рiвнi поверхнi на iхнiх вершинах, що збереглися, дозволяють видiлити бiльш низьку, другу денудацiйну поверхню з вiдносною висотою 500-650 м. РЗi висота над рiвнем моря збiльшуСФться з пiвнiчного заходу на пiвденний схiд. Вiк цiСФi поверхнi вирiвнювання А. РЖ. Спиридонов визначаСФ як пiзнiй мiоцен-плiоценовий. Поверхня зрiзаСФ товщi флiшевих порiд i мiоценовi вiдкладення (аж до середньосарматських), а ii зовнiшнiй край перекрит вулканогенними утвореннями Вигорлат-Гутинського пасма. Отже, вiк поверхнi вирiвнювання може бути визначений як довулканiчний.
Сама низька, третя денудацiйна поверхня вирiвнювання виражена дуже виразно. Абсолютна висота поверхнi коливаСФться в межах вiд 400 до 950 м. Вона пiдвищуСФться до сучасного вододiлу, а вiдносна вис