Украинские Карпаты
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
В°в здебiльшого позитивнi глибовi рухи. Тому тут розмiщенi найбiльш високi гiрськi масиви Украiнських Карпат: Полонинський хребет, Чорногори, Гринявськi i Шепитськi гори.
Ядро Внутрiшнiх Карпат представлено сводово-глибовим середньогiрСФм i високогiрСФм остаточного Рахiвського масиву i Чiвчинських гiр, що належить до Мармарошськоi i Рахiвськоi зони. Вони складенi кристалiчними i метаморфiчними породами докембрiя i нижнього палеозоя (кристалiчнi сланцi, гнейси, кристалiчнi вапняки, амфiболiти, гранiти). Кристалiчнi породи нижнього структурного поверху Рахiвського масиву i Чiвчинських гiр перекритi осадочними вiдкладеннями трiаса i юри, меловим i палеогеновим флiшем. В процесi тривалих висхiдних рухiв осадочний чохол (особливо нижнСФмезозойськi вiдкладення трiас i юра) майже повнiстю знищений процесами денудацii i зберiгся у виглядi ерозiйних останцiв на поверхнi Рахiвського масиву.
Вздовж кордону з Магурською зоною витягнута Утесова зона - зона екзотичних скель (клiпенiв). Вона маСФ ширину вiд 2 до 20 км i проходить двома смугами мiж р. Тересвой i р. Латорицей. Видiляють Пiвнiчну утесову зону i Пiвденну. Пiвнiчна зона утесiв простягнулася вiд Рахiвського масиву в пiвнiчно-захiдному напрямку приблизно до р. Боржави вздовж лiнii тектонiчного контакту Мармарошського надвигу. Утеси (клiпени) утворюють смугу з окремих iзольованих екзотичних скелястих острiвцiв розмiром вiд декiлькох десяткiв до сотень метрiв. Рiзкiсть iхнiх форм порушуСФ спокiйний рельСФф Внутрiшнiх Карпат. Складенi скелi карбонатними i кремнистими породами юрського i трiасового вiку, рiдше кристалiчними породами. Це тектонiчнi вiдторженцi, вдавленi по лiнii Мармарошського надвигу в товщину мелового флiша (пiiаники i аргiлiти).
Пiвденна зона утесiв добре виявлена бiля сiл Кричеве, Довге, Свалява. РЖзольованi екзотичнi острiвцi щiльних юрських вапнякiв мають рiзнi розмiри, пiдiймаючись над поверхнею схилiв на 16 20 м. Зона розломiв СФ тектоничним кордоном, що вiдокремлюСФ Внутрiшнi Карпати вiд Закарпатського передгiрного прогибу.
Закарпатська низменна рiвнина обмежена на пiвночi гiрською системою Карпат i Угорською низиною на пiвднi. В межах низини видiляються такi морфоструктури: Вигорлат-Гутинське вулканiчне пасмо, Солотвинська (Верхнетисенська) i Чоп-Мукачiвська западини.
Морфоструктура Вигорлат-Гутинського вулканiчного пасма (Вулканiчнi Карпати) за походженням тiсно повязана з тектонiчними рухами протилежного знаку, що виникли на кордонi олiгоцена i мiоцена на стику складчато-глибовоi побудови Внутрiшнiх Карпат i Угорського серединного масиву. Рухи позитивного знаку по лiнii Закарпатського розлому сприяли пiднесенню пiвнiчноi частини Внутрiшнiх Карпат (Полонинський хребет, Рахiвський кристалiчний масив, Чорногора); рухи негативного знаку призвели до опускання пiвденноi частини, на мiii якоi i сформувався Закарпатський передгiрний прогиб. Паралельно розлому йде система глибоких викидiв, що досягнув магматичних очагiв, сприяли проявувулканiчноi дiяльностi. З продуктiв рiзноманiтних вулканiчних викидiв в неогенi i сформувався Вигорлат-Гутинский хребет найбiльша гiрська споруда вулканiчноi зони.
Складена Вигорлат-Гутинська морфоструктура здебiльшого андезитами, андезито-базальтами i базальтами, а також iх туфами. Пiд час вулканiчноi дiяльностi переважав трiщинний вилив лави. Водночас вiдбувався викид матерiалу i крiзь вулканiчнi апарати центрального типу. Первиннi поверхнi вулканiчноi акумуляцii в межах Вигорлат-Гутинського хребта збереглися достатньо добре. Це плоскi поверхнi лавових плато, великi i дрiбнi масиви потухших вулканiв. З таких вулканiв на пiвденному схилi вулканiчного хребта добре збереглися в рельСФфi гори Синяк, Бужора, Борилiв Дiл. Вони мають правильну конiчну форму i однорiдну геологiчну побудову, слабко розчленованi. На пiвденний-захiд вiд Вигорлат-Гутинського хребта розташована Закарпатська аллювiальна рiвнина з висотами 100 120 м. Вона вiдповiдаСФ значнiй частинi Закарпатського внутрiшнього прогибу.
В межах Закарпатського внутрiшнього прогиба важлива роль в формуваннi окремих морфоструктур належить поперечним розломам. Найбiльш великий з них Боржавський сприяв формуванню меридiональноi частини хр. Тупого i вплинув на самостiйний розвиток Солотвинськоi (Верхнетисенськоi) i Чоп-Мукачiвськоi западин. В рельСФфi iм вiдповiдають Верхнетисенське низькогiрСФ i Чоп-Мукачiвська низина.
В межах Солотвинськоi (Верхнетисенськоi) западини тривкi зниження почали виявлятися вже в олiгоценi i досягли максимума в мiоценi. В результатi прогибання в западинi сформувався потужний (до 2000 м i бiльше) шар морських i лагунних середньомiоценових соленосних вiдкладень, зiбраних в широкi положистi антиклiнальнi i синклiнальнi брахiскладки пiвнiчно-захiдного простирання. Брахiантиклiналi мiiями ускладненi соляною тектонiкою. Розповсюджен соляний карст, дiапiри, вiдзначенi деформацii продольного профiля i змiна висот терас Тиси в районi г. Солотвино. Тривкi зниження западини на кордонi мiоцена i плiоцена змiнилися пiдняттям. В результатi цього рельСФф почав пiддаватися iнтенсивним ерозiйним процесам. Солотвинське (Верхнетисенське) низькогiрСФ з усiх бокiв оточено гiрськими спорудами: Полонинським хребтом, Рахiвським масивом, хребтами Тупим, Оаш, Гутий.
Чоп-Мукачiвська западина почала прогибатися в пiзньому мiоценi плiоценi i зниження продовжувались в антропогенi. В голоценi зниження змiнилися пiдняттям. Загаль