Украина 1917 года /Укр./
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
гла цiСФi мети, насамперед через полiтичнi причини, хоча в той же час прийняла ряд важливих актiв.
На перший план вийшла проблеми власноi валюти в умовах кризи грошового обiгу. На початку сiчня Центральна Рада ввела в дiю Тимчасовий закон про випуск державних кредитних бiлетiв УНР. Закон встановлював, що вони випускаються Державним Банком в розмiрi, суворо обмеженому дiйсними потребами грошового обiгу.
Деякi акти регламентували оподаткування. Зокрема, вiдповiдно до закону вiд 9 грудня 1917 року всi державнi податкi й прибутки, якi на пiдставi iснуючих законiв збиралис я на територii УНР, визнавалися прибутками державного скарбу УНР. Генеральний Секретарiат закликав населення сумлiнно i своСФчасно вносити податки.
Нарештi, справжнiм каменем спотикання для Центральноi Ради виявися державний бюджет, який так i не вийшов за межi промiжних рiшень. 11 квiтня 1918 року був ухвалений закон Про тимчасовi розпискi видаткiв на 1918 рiк. Поки буде складений i ухвалений перший бюджет УНР,- зазначалося в цьому законi,- державнi видаткi переводяться на пiдставi тимчасових розписiв, якi складаються вiдповiдними мiнiстерствами на кожнi 4 мiсяцi i подаються Мiнiстерства Фiнансiв на затвердження Центральноi Ради. Певнi кроки зробила Центральна Рада i в галузi соцiального законодавства, ухваливши, щоправда з великим запiзненням, закон Про 8-ми годинний робочий день, причому цей закон виходив за межi своСФi назви, оскiльки визначав не тiльки тривалiсть робочого часу, а й регламентував найм жiнок i неповнолiтнiх, нiчну працю, торкався особливо шкiдливих виробництв i робiт та iнше.
Ценральна Рада торкнулась багатьох галузей права вiд кримiнального (скасувавши Ш Унiверсалом смертну кару й видавши 19 листопада 1917 року закон про амнiстiю) до мiжнародного (наприклад, 26 квiтня Генеральне Писарство подало на ii розгляд законопроект про приСФднання до Всесвiтнього поштового союзу).
Оцiнюючи ж чинники що негативно вплинули на зоконодавчу дiяльнiсть Централноi Ради, слiд, звичайно, вказати на брак часу й професiоналiзму.Проте найбiльш вiдчутно на нiй вiдбилися полiтичнi й iдеологiчнi пристрастi. Найхарактернiший приклад проблема власностi.
Як вiдомо, Центральна Рада, ii лiдери постiйно декларували прагнення розбудувати Украiнську державу на соцiалiстичних засадах. Так, наприклад, М.Грушевський вiдзначав: будуСФмо республiку не для буржуазii, а для трудящих мас Украiни. Це визначило ставлення лiдерiв Украiнського уряду й до приватноi влсностi. Грушевський вживаСФ термiн належати й користуватися. В документах Центральноi Ради бачимо тi ж самi термiни право порядкування, право користування. М.Грушевський, зокрема,був рiшучим противником самого понятя святiсть прав власностi. Особливе заперечення у нього викликала iдея власностi на землю. Ш Унiверсал скасував право приватноi власностi на землю. Генеральний Секретарiат розповсюдив офоiцiйне розяснення до Унiверсалу, яким пiдкреслив, що скасування прав власностi на землю й перехiд iх до трудящого народу слiд розумiти у тому смислi, що право власностi на цi землi переходить до народу Украiнськоi Республiки, отже, вiд дня опублiкування Унiверсалу колишнiм власникам забороняСФться землю продавати, купувати, закладати, дарувати чи передавати будь-кому у власнiсть iншим способом, оскiльки цi землi визнаються Украiнською Центральною Радою такими, що належать не окремим особам чи iнституцiям, а всьому трудящому народу, причому скасування власностi, як i весь земльний лад на Украiнi, мають пiдтвердити й остаточно встановити Украiнськi Установчi збори". Вiдповiдно до цього документа заборонялися самочиннi захоплення земель й всi подiбнi революцiйнi акцii.
Аналогiчний принцип був покладений в основу i земельного законопроекту, ухваленого наприкiнцi сiчня 1918 року. Ним, зокрема, встановлювалося, що землi вiдводяться земельними комiтетами в приватнотрудове користування сiльським громадам та добровiльно складеним товариствам. Незважаючи на те, що закон дозволяв перехiд права користування в спадщину, основна пролема людини, землi й рiллi так i лишилися неврегульованою, що врештi-решт призвело до фатальних наслiдкiв. За свiдченням В.Винниченка, сiльський пролетарiат в обiцянки i закони про землю не вiрив, бiльше вiрячи реальним фактам, а з iншого боку, iдея соцiалiзацii землi викликала обурення заможного селянства, яке лаяло Центральну Раду й агiтувало на всi боки проти неi. У цих супурчностях Центральна Рада й зустрiла свiй останнiй день 29 квiтня. Бiльше того, одночасно з конституцiСФю, де взагалi нiчого не сказано про власнiсть, Центральна Рада нарештi ухвалюСФ поправку до земельного закону, вiдповiдно до якого дiлянки розмiром до 30 десятин не пiдлягають соцiалiзацii.Проте це вже нiчого не могло зм1нити.
Такi ж полiтичнi чинники визначали й долю закону про нацiонально-персональну автономiю вiд 9 сiчня 1918 року, де йшлося про право нацiональних меншин на самостiйне устроСФннятАж нацiонального життя в межах Украiнськоi Народноi Республiки. Вiдповiдно до закону для здiйснення цього права передбачалося, зокрема, укладення спецiальних нацiональних кадасрiв, або iменних спискiв, вiдповiдних нацiональностей, а остаточне рiшення вс1iх проблем нацiональних меншин, зокрема копметенцiя, так званих, Нацiональ