Украина 1917 года /Укр./
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
?коi Республiки, потiм закон Про утворення Комiтету по демобiлiзацii армii i, нарештi, 16 сiчня тимчасовий закон про утворення укрaiнського народного вiйська, який остаточно закрiпив перемогу тих, хто виступав за загальне озброСФння народу. Вiдповiдно до цього закону тодiшню армiю належало демобiлiзувати й замiнити нгародною мiлiцiСФю для оборони вiд зовнiшнього ворога, причому до прийняття остаточного закону мав розпочатися набiр iнструктарiв, якi пiсля вiдповiдноi пiдготовки приступили б до органiзацii народноi мiлiцi. Реальнi подii показали всю iлюзорнiсть подiбних планiв, коли пiд час муравйовського наступу на Киiв виявилося, що Центральнiй Радi не вистачае регулярноi армii.
Пiсля того, як на початку березня 1918 р. Центральна Рада повернулася до КиСФва, ii вiйськову концепцiю було змiнено. Було проведено реорганiзацiю Генерального вiйськового штабу, а у квiтнi вiйськове мiнiстерство й Генеральний штаб виробили новий план органiзацi армii на основi територiального набору. Украiнська армiя мала складатися з восьми корпусiв пiхоти й чотирьох корпусiв кiнноти. Розроблялися й iншi заходи (зокрема, план призову, який мав разпочатися восени), спрямованi на формування регулярноi армii. Крiм того, Центральна Рада прагнула розвязати питання, повязанi iз соцiальним захистом вiйськовослужбовцiв. Так, 16 квiтня Генеральне Писарство надiслало Центральнiй Радi законопроет про допомогу сiмям вiйськовополонених.
Та було вже пiзно. Однак не варто причини загибелi Центральноi Ради шукати лише в ii прорахунках на вiйськовiй справi вони тiльки поповнили ниску фатальних помилок, що iх допустила Центральна Рада за свою недовгу iсторiю.
Чинностi властей по охоронi революцii Органiзацiя, що сьогоднi визначаСФться узагальнюючим термiном спецiальнi служби, теж була уразливим мiiем в дiяльностi Центральноi Ради, хоча й превертала увагу ii лiдерiв ще до утворення УНР.
Пiд час жовтневих подiй у КиСФвi гасло захисту революцii вийшло на переднiй план. Спочатку цiСФю справою займався, так званий, Революцiйний комiтет охорони революцii на Украiнi, який було створено за рiшенням Малоi Ради 25 жовтня. Серед прийнятих ними за кiлька днiв iснування актiв можна видiлити Обовязкову постанову, якою зокрема, заборонялися зiбрання i вiча пiд вiдкритим небом i всякi iншi виступи на вулицi.
Майже одночасно Мала Рада видала постанову Про загальне керiвництво чинностями власей по охоронi революцii, згiдно з якою цi функцii покладалися на Генеральний Секретарiат, той, у свою чергу, мав спиратися на органи революцiйноi демократii. Крiм того, при Головному начальнику Киiвського округу утворювалася комiсiя для того, щоб нi одне розпорядження виходило без ii затверджзення. До ii складу входили по одному представнику вiд Генерального Секретарiату , Украiнського Генерального вiйськового комiтету, Ради Ш-го Украiнського вiйськового зiзду, Киiвського мiського самоврядування.
Для виконання цiСФi постанови Генеральний Секретарiат утворив при Генеральному секрктарствi внутрiшнiх справ особливу комiсiю з представникiв вiдомств, до якоi перейшли справи по охоронi порядку та спокою на Украiнi. В iнформацii Генерального Секретарiату з цього приводу мiстився заклик по всiх справах, що торкаються охорони порядку на Украiнi, звертатися до комiсii. Було опублiковано й затверджено Генеральним Секретарiатом Правило приiзду до Киева пiд час теперiшньоi вiйни в звязку з загальним планом розгрузки КиСФва.
РЖнша справа, що вiдповiднi органи як в центрi, включаючи й сам Генеральний Секретарiат, так i на мiiях не мали реальних сил i можливостей для здiйснення своiх повноважень, i заклики втановити порядок не давали позитивних результатiв.
Отож, не дивно, зазначав з цього приводу В.Винниченко, що населення шукало якихось засобiв рятунку, а це, на його думку, цiлком природнiм шляхом призвело до органiзацii, так званого, в1льного козацтва. В.Винниченко тримався досить iдеалiзованоi точки зору на цi формування. Найбiльш свiдомий, полiтично й нацiонально, елемент села, - писав вiн, - брав на себе завдання охорони порядку й ладу в своiй околицi.
Втiм не тiльки романтичнi почуття, а цiлком практичнi мiркування визначили iнтерес лiдерiв Центральноi Ради до формування вiльного козацтва та iх прагнення повернути його у рiчище загального державотворчого процесу. Це засвiдчуе, зокрема, Декларацiя Генерального Секретарiату вiд 12 жовтня 1917 р., в якiй наголошувалося, що в умовах епiдемii грабежiв, самосудiв, анархiстських виступiв безвiдповiдальних груп найкращим засобом боротьби з цим лихом слiд вважати активну самодiяльнiсть i самооборону населення.
16-19 жовтня в Чигиринi вiдбувся зiзд вiльного козацтва, який ухвалив обрати Генеральну Козацьку Раду з Наказним Отаманом на чолi (ним став П.Скоропадський), а також скликати губернiальнi зiзди, щоб оборати кошових отаманiв, з старшиною, що надасть органiзованостi i сили козацькому руховi. Намiчена зiздом структура вiльного козацтва мала такий вигляд : Село нехай гуртуСФться з селом, волость в курiнь, повiт в полк, губернiя в кiш, з сотенними, курiнними, полковими та кошовими отаманами i старшиною на чолi. Всi козаки нехай озброюються i додержуються вiйськового строютАж. Зiзд також обговорив статут вiльного козацтв