Титриметричний (об'СФмний) та комплексонометричний методи аналiзу
Информация - Химия
Другие материалы по предмету Химия
н розчину соди обСФмом 250 мл зважують 2,1005 г:
84,02 * 0,1 * 250/1000 = 2,1005 г (NaHCO3)
На практицi роблять так: спочатку зважують на технiчних терезах 2,1 г соди, а потiм на аналiтичних терезах з точнiстю до 0,0001 г. Наважку переносять у мiрну колбу на 250 мл i розчиняють у дистильованiй водi, доводячи до риски рiвень рiдини у колбi. Вiдбирають у конiчну колбу мiсткiстю 150-200 мл 25 мл виготовленого розчину питноi соди, добавляють 1-2 краплi метилового оранжевого i титрують робочим розчином хлоридноi кислоти. З трьох титрувань беруть середнiй результат i роблять обчислення.
1) Обчислюють концентрацiю виготовленого розчину соди:
Cек (NaHCO3) = V(HCl)*Cек(HCl)/V(NaHCO3)
2) Обчислюють титр розчину соди, тобто масу соди у г у розчинi обСФмом 1 л:
Т (NaHCO3) = Cек (NaHCO3) * Мекв/1000 г/мл
Мек молярна маса еквiвалента NaHCO3, яка дорiвнюСФ його молярнiй масi 84,02 г/моль
3) Обчислюють масу соди в грамах у 250 мл виготовленого розчину:
m = Т (NaHCO3) * 250
4) Обчислюють масову частку NaHCO3 у питнiй содi, виходячи з наважки:
W(NaHCO3) = m/g * 100%
Визначення усувноi твердостi води
Твердiсть води зумовлена наявнiстю розчинних солей Са i Мg. Розрiзняють тимчасову (усувну) i постiйну твердiсть води. Тимчасову, або карбонатна твердiсть залежить вiд наявностi гiдроген карбонатiв Са i Мg. Цю твердiсть можна усувати кипятiнням. Пiд час кипятiння гiдгогенкарбонатiв розкладаються ы випадають в осад у вигляды карбонатiв:
Ca(HCO3) = CaCO3v + CO2 + H2O
Постiйна твердiсть води зумовлена наявнiстю хлоридiв та сульфатiв Са i Мg, цi солi пiд час кипятiння залишаються у розчинi. Щоб визначити тимчасову твердiсть води, певний обСФм води титрують робочим розчином HCl за наявностi метилового оранжевого. При цьому вiдбуваСФться реакцiя:
Ca(HCO3)2 + 2HCl = CaCl2 + 2CO2 + 2H2O
Mg(HCO3)2 + 2HCl = CaCl2 + 2CO2 + 2H2O
Наявнiсть гiдроген карбонатiв iнших металiв (гiдроген карбонатiв натрiю) впливаСФ на результати аналiзу. Для визначення вiдбирають пiпеткою 100 мл дослiджуваноi води, додають 2-3 краплi iндикатора i титрують 0,1 н розчином HCl до змiни кольору iндикатору вiд жовтого до рожевого.
Твердiсть води вираховують у мiлiеквiвалентiв (мекв) йонiв Mg i Ca, що мiстять в 1 л води (1 мекв дорiвнюСФ 20,04 мг/л Ca, або 12,16 мг/л Mg), тобто зазначають концентрацiю Сек розчину помножену на 1000.
Отже, щоб виразити карбонатну твердiсть у мiлiеквiвалентах на 1 л води, обчислюють концентрацiю Сек розчину солей Са i Мg i множимо на 1000:
Тв = Сек * 1000 = V(HCl)*Cек(HCl)/V(води) = V(HCl)*Cек(HCl)*1000/100 = V(HCl)*Cек(HCl)*10 мекв.
Cек(HCl) концентрацiя хлоридноi кислоти;
V(HCl) обСФм хлоридноi кислоти, витрачений на титрування дослiджуваноi води обСФмом 100 мл.
Урок №61-62 тема: Метод окиснення вiдновлення (оксидиметрii). Поняття про окисно-вiдновнi методи титрування. Реакцiя окислення вiдновлення, що використовуються в обСФмному методi. Залежнiсть швидкостi окисло-вiдновних реакцiй вiд концентрацii реагуючих речовин, рН-середовища, температури, каталiзатора. Фiксування точки еквiвалентностi. Окисно-вiдновнi iндикатори.
В основi методу лежать окисно-вiдновнi реакцii це реакцii в результатi, яких змiнюСФться ступiнь окиснення атомiв чи йонiв, якi беруть участь у реакцiях. Залежно вiд того, яка реакцiя лежить в основi методу розрiзняють такi види оксидиметрii:
Перманганатометрiя робочий розчин перманганат калiю (KMnO4), одночасно вiн СФ iндикатором змiнюСФ своСФ забарвлення iз фiолетового на безбарвне, або з безбарвного на рожевий;
Йодометрiя робочий розчин тiосульфату натрiю i розчин йоду, iндикатор крохмаль;
Броматометрiя робочий розчин бромат калiю (KBrO3);
Хроматометрiя робочий розчин дихромат калiю (K2Cr2O7).
РЖндикатори в методi оксидиметрii
РЖндикатором може бути робочий розчин реактиву, якщо вiн маСФ власне забарвлення (KMnO4).
РЖндикатором може бути сполука, що даСФ специфiчну кольорову реакцiю з робочим розчином реактиву, який титрують (крохмаль).
РЖндикатор може бути забарвлена органiчна речовина, яка руйнуСФться пiд впливом надлишку окисника (метиловий оранжевий).
РЖндикатором може бути забарвлена органiчна речовина, що змiнюСФ свiй колiр залежно вiд величини окисно-вiдновного потенцiалу системи (дифенiламiн).
Перманганатометрiя. Основи перманганатометрii. Приготування стандартного розчину перманганату калiю. Визначення його титру. Речовини, якi визначають методом перманганатометрii
Метод обСФмного аналiзу в якому речовину визначають титруванням перманганату калiю. Цей метод застосовують для визначення вiдновникiв: солей феруму (РЖРЖ), солей стануму (II), ванадiю (V), мангану (II), урану (IV). Вiн може окислювати деякi органiчнi речовини: спирти, альдегiди, оксикислоти. При цьому в залежностi вiд кислотностi розчину, перманганат може вiдновлюватись до Mn2+ чи Mn4+.
У доволi кислому середовищi вiдновлення KMnO4 вiдбуваСФться так:
MnO4 +8H +5e = Mn +4H2O
При меншому вмiстi гiдроген-iонiв, а також у нейтральному, слабко лужному середовищах вiдновлення вiдбуваСФться за таким рiвнянням:
MnO4 +4H +3e = MnО2 +2H2O
Утворений MnО2 ускладнюСФ спостереження точки еквiвалентностi, тому основним СФ титрування вiдновникiв у сильно кислому середовищi.
KMnO4 це сильний окисник (його нормальний окисно-вiдновний потенцiал у сильно кислому середовищi дорiвнюСФ 1,528 В), тому за його допомогою можна визначити не тiльки сильнi вiдновники (Fe, St, Ti), а й вiдновники середньоi сили (V).Вiн не СФ вихiдною речовиною, бо мiстить домiшки MnО2. Концентрацiя розчину KMnO4 змiнюСФться