Типи ділових конфліктів та причини їх виникнення
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
?и мають у своїй основі відповідно одну чи багато причин.
Як правило, міжособистісні і виробничі конфлікти мають кілька причин, простежується навіть своєрідна причинна ієрархія.
Складність даної проблеми вимагає професійного підходу. Тому зростає необхідність підвищення компетентності працівників, особливо керівників, у галузі конфліктології. Кожен фахівець у цьому бурхливому потоці ділового життя повинен мати ніби другу спеціальність: менеджер з конфліктів.
- Внутрішньоособистісні конфлікти виникають в умовах зіткнення протилежних мотивів, потреб, інтересів у людини. У їхній основі лежить негативний психологічний стан особистості: внутрішні переживання, образи і розчарування. Люди, схильні до бурхливих внутрішньоособистісних переживань, характеризуються імпульсивністю, завищеним рівнем вимог і критичності до вчинків тих, хто їх оточує, низькою самокритичністю.
Внутрішніми причинами особистісних конфліктів можуть бути:
- комплекси неповноціності або переваги;
- завищена (або занижена) самооцінка та рівень вимог;
- негативний психологічний стан: образа, переживання, роздратування, розпач, незадоволеність тощо;
- завищена критичність до вчинків оточуючих та низька самокритичність;
- страх за власну безпеку.
Конфліктна особистість це людина із завищеною зарозумілістю, що виражає постійну тривогу, незадоволеність, претензії і необґрунтовані вимоги до іншої особи чи колективу.
Внутрішньоособистісні конфлікти часто мають затяжний характер і важко розвязуються, тому що перевиховати людину чи змінити її погляди на життя значно складніше, ніж удосконалити умови праці.
У розвязанні конфліктної ситуації центральним є визначення причини виникнення конфлікту. Зовнішня причина, повязана з безладом у справах, розглядається як наслідок, а внутрішня причина, повязана з негативними емоційними відносинами, що ведуть до деструктивних взаємин і негативних наслідків, часто прихована. Учасники конфлікту ретельно ховають справжні внутрішні причини (чи іноді навіть не усвідомлюють їх) і прагнуть до розвязання конфлікту шляхом запобігання наслідку, а не причини.
Причинами виникнення конфлікту (крім розбіжностей в індивідуально-прагматичних інтересах) є також психологічні і значеннєві барєри (несумісність характерів; розбіжність змісту висловлених вимог, прохань, наказів), що створюють перешкоди для взаєморозуміння і подальшої взаємодії партнерів у спілкуванні.
Причини особистісних конфліктів: страх за власну безпеку; недостатнє суспільне визнання; почуття образи; заздрість чи помста; завищена самооцінка. Внутрішнє напруження вимагає розрядки. Особистісний конфлікт є однобічним і легко вичерпується, якщо особа, на адресу якої зроблено докір чи агресивний випад, не відповість тим самим. Але такий конфлікт може втягти у свою орбіту інших людей і зростати, як снігова грудка. Це руйнує співробітництво. Фахівцю бажано прогнозувати й розпізнавати поведінку конфліктних людей, уміти відрізняти справжню причину і наслідок.
Поширеним джерелом конфлікту є образа: невідповідність самооцінки й оцінки оточення. Не варто забувати, що:
- підкреслення власних переваг, гордовитість завжди дратують оточення;
- причиною зайвої уразливості може бути неадекватно завищена самооцінка. У такому разі логічніше не обвинувачувати оточення у байдужості і брутальності, а знизити власний рівень вимог;
- завищена оцінка власної зовнішності, її переконливої сили один із каменів спотикання для жінок;
- неприпустимо замість пропозицій з конкретного приводу чи зауважень стосовно помилок співробітника давати загальну негативну оцінку його особистості;
- у кожного є свої особливо уразливі місця, бити по яких критикою і докорами не можна;
- кожен має потребу в гідній оцінці своєї діяльності, у тому числі й у похвалі, якщо вони справді заслужені. Похвала з боку людини, чию думку цінують, величезне задоволення і важливий життєвий стимул, але перебільшений хвалебний потік викликає відчуття незручності;
- у хворих на неврози сварки, конфлікти виникають частіше, протікають гостріше і важче розвязуються. Хвороба може стати серйозним барєром у спілкуванні, для подолання якого буде потрібна допомога (іноді тривала) лікарів-психоневрологів. Необхідно зважати на розхитані нерви, бути більш терпимими, стриманими, тактовними з такими людьми.
Розтривожене почуття поганий порадник розуму. Психологи рекомендують рятуватися від внутрішнього занепокоєння чи хвилювання. Корисно зробити в розмові паузу, глибоко вдихнути, піднятися, пройтися, перевести розмову на іншу тему або перенести її на інший час. Бажано свідомо сконцентрувати вольове зусилля (знайдіть пульс, підрахуйте удари, сконцентруйте волю аутотренінгом) і свої думки на тому, що необхідно бути спокійним, витриманим, доброзичливим.
Шляхи виходу з внутрішнього індивідуально-емоційного конфлікту психокорекція чи розєднання опонентів, якщо взаємодія неможлива; повна психологічна перебудова всіх опонентів, залучених у конфлікт.
Розвязання конфлікту повязано зі зміною конфліктної ситуації, а способи розвязання зі способами зміни конфліктної ситуації.
Закінчення інциденту може відбутися у разі зміни самої конфліктної ситуації: субєкта конфлікту, опонентів і відносин субєкт опонент чи опонент опонент. Це відбувається в результаті зміни ставленн