Срiбне столiття
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
Змiст
Вступ. Силует "Срiбного столiття"
1. Основнi риси i рiзноманiтнiсть художнього життя перiоду "Срiбного столiття"
1.1 Символiзм
1.2 АкмеСЧзм
1.3 Футуризм
2. Значення Срiбного столiття для росiйськоСЧ культури
3. РЖсторичнi особливостi кiнця XIX - початку XX столiть
4. Тiнь Срiбного столiття
Список лiтератури
Вступ. Силует "Срiбного столiття"
"Срiбний вiк" росiйськоСЧ поезiСЧ - це назва стала стiйким для позначення росiйськоСЧ поезiСЧ кiнця XIX - початку XX столiття. Воно дано було по аналогiСЧ iз золотим столiттям - так називали початок XIX столiття, пушкiнський час.
Словосполучення "срiбний вiк" стало постiйним визначенням росiйськоСЧ культури кiнця XIX - початку XX столiть; воно стало використовуватися як позначення всiСФСЧ мистецькоСЧ i, ширше, всiСФСЧ духовноСЧ культури початку XX столiття в РосiСЧ.
Поняття "срiбний вiк" неможливо звести до творчостi одного або навiть десятки значних художникiв - вiн характеризуСФ "дух епохи": яскравих iндивiдуальностей. Сама духовна атмосфера часу провокувала творчу особистiсть на художнСФ своСФдумства. Це була епоха прикордонна, перехiдна, кризова: розвиток капiталiзму, що прокотилися по краСЧнi революцiСЧ, участь РосiСЧ в першiй свiтовiй вiйнi.
Кiнець XIX - початок XX ст. являСФ собою переломну епоху не тiльки в соцiально-полiтичнiй, а й духовноСЧ, життя РосiСЧ. Великi потрясiння, якi пере жила краСЧна за порiвняно невеликий iсторичний перiод, не могли не позначитися на СЧСЧ культурному розвитку. Важливою рисою цього перiоду СФ посилення процесу iнтеграцiСЧ РосiСЧ в СФвропейську та свiтову культуру.
Росiйська поезiя "срiбного столiття" створювалася в атмосферi загального культурного пiднесення як значна його частина. Характерно, що в один i той же час в однiй краСЧнi могли творити такi яскравi таланти, як О. Блок i В. Маяковський, А. Бiлий i В. Ходасевич. Цей список можна продовжувати i продовжувати. В iсторiСЧ свiтовоСЧ лiтератури це явище було унiкальним.
Кiнець XIX - початок XX ст.в РосiСЧ - це час змiн, невiдомостi i похмурих ознак, цей час зневiри i вiдчуття наближення загибелi iснуючого суспiльно-полiтичного ладу.
Ставлення до Заходу для росiйського суспiльства завжди було показником орiСФнтирiв у його поступальному iсторичному русi. Протягом столiть Захiд представлявся не як певний полiтичний, а тим бiльше географiчний простiр, а, швидше, як система цiнностей - релiгiйнi них, наукових, етичних, естетичних, якi можна або прийняти, або вiдкинути. Можливiсть вибору народжувала в iсторiСЧ РосiСЧ складнi колiзiСЧ (згадаймо хоча б протистояння "нiконiанцев" i старообрядцiв у XVII ст.). АнтиномiСЧ "своСФ" - "чуже", "Росiя" - "Захiд" особливо гостро позначалися в перехiднi епохи. Росiйська культура, не втрачаючи свого нацiонального обличчя, все бiльш набувала рис загальноСФвропейського характеру. Зросли СЧСЧ звязки з iншими краСЧнами. Це вiдбилося на широком застосуваннi новiтнiх досягнень науково-технiчного прогресу - телефону i грамофона, автомобiля i кiнематографа. Багато росiйськi вченi вели наукову та педагогiческую роботу за кордоном. Самому ж важливе заключаСФ в тому, що Росiя збагатила свiтову культуру досягнень в найрiзноманiтнiших областях.
Важливою рисою розвитку культури рубежу столiть СФ потужний пiдйом гуманiтарних наук."Друге дихання" про рела iсторiя, в якiй виблискували iмена В.О. Ключевський го, С.Ф. Платонова, Н. А. Рожкова та iн Справжнiх вер шин досягаСФ фiлософська думка, що дало пiдставу ве-лiкому фiлософу Н.А. БердяСФвим назвати епоху "релiгiйно-культурним ренесансом".
Росiйський культурний Ренесанс створювався цiлим созвездiем блискучих гуманiтарiСЧв - Н.А. БердяСФвим, С.М. Булгаков, Д.С. Мережковським, С.М. Трубецьким, РЖ.А. РЖль iншим, П.А. Флоренським i iн Розум, освiченiсть, роман тичнi пристраснiсть були супутниками СЧх праць. У 1909 р. С.М. Булгаков, Н.А.БердяСФв, С.Л. Франк i iншi фiлософи випустили збiрник "Вiхи", де закликали iнтеллiгенцiю до покаяння i зречення вiд руйнiвних i кровожадiбних революцiйних планiв.
Росiйський "ренесанс" вiдбив свiтовiдчуття людей, живийших i творили на межi столiть. Як вважав К.Д.Бальмонт, люди, якi мислять i вiдчувають на рубежi двох перiодiв, одного закiнченого, iншого ще не народiвшегося, розвiнчують все старе, тому що воно втратило свою душу i сталось неживоСЧ схемою. Але, пеству новому, вони самi, що виросли на старому, не в силах бачити це нове на власнi очi, - ось чому в СЧхнiх настроях будинок з найкращими спалахами так багато туги. Релiгiйно-фiлософська думка цього перiоду болiсно шукала вiдповiдi на "хворi питання" росiйськоСЧ дiйсностi, намагаючись поСФднати непоСФднуване - матерiальне та духовне, заперечення християнських догм i християнську етику.
Кiнець XIX - початок XX столiття сьогоднi часто називають "срiбним столiттям". Ця назва також належить Н.А. БердяСФвим, який побачив у вищих досягненнях культури своСЧх сучасникiв вiдблиск росiйськоСЧ слави передують щих "золотих" епох.Поети, зодчi, музиканти, худож ники тiСФСЧ пори були творцями мистецтва, що вражаСФ на вання передчуттiв насуваються соцiальних катаклiзмiв. Вони жили вiдчуттям незадоволеностi "повсякденного сiрiстю" i жадали вiдкриттiв нових свiтiв.
1. Основнi риси i рiзноманiтнiсть художнього життя перiоду "Срiбного столiття"
Реалiстичний напрямок у росiйськiй лiтературi на рубежi XX ст. продовжували Л.М. Толстой ("Воскресiння", 1880-99; &quo