Срiбне столiття
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
ьних фаз, СФ тiльки угруповання.
Якщо протягом передуСФ соцiальних катастроф, сповiщаСФ цi останнi, допомагаСФ СЧм народиться, то протягом робиться соцiально потрiбним i входить в iсторiю лiтератури.
Якщо протягом послiдуСФ за соцiальною змiною i просто резонуСФ, фотографiчно вiдображаСФ, констатуСФ, але при цьому не органiзуСФ читача, то такий перебiг так само входить в iсторiю, але пiд кличкою епiгонства.
Глибоко помиляються тi, якi вважають мистецтво тiльки писарем у штабi iсторiСЧ. Поет - не пророк. Мистецтво - це фанфари, що сповiщаСФ про новий соцiальному зсувi. Мистецтво не тiльки сейсмограф, що повiдомляСФ про землетрус. Мистецтво саме повинно викликати i викликаСФ потрясiння.
Срiбний вiк став саме тiСФю вiхою, яка напророкувала прийдешнi змiни в державi i вiдiйшла в минуле з приходом криваво-червоного 1917 року, невпiзнанно змiнив людськi душi, перевернувшего пiсочний годинник часу, як тодi ввижалося, назавжди. Особливо високо сяяли тодi в небi двi зiрки: пастушача - вечiрня Венера i червоний, тремтячий Марс.
РЖ як сьогоднi не хотiли нас переконати в зворотному, але все скiнчилося пiсля 1917 року, з початком громадянськоСЧ вiйни. Нiякого срiбного столiття пiсля цього не було. У двадцятi роки ще тривала iнерцiя (розквiт iмажинiзму), бо така широка й могутня хвиля, який був росiйський срiбний вiк, не могла рухатися деякий час, перш нiж обрушитися i розбитися. Якщо живi були бiльшiсть поетiв, письменники, критики, фiлософи, художники, режисери, композитори, iндивiдуальною творчiстю i спiльною працею яких створений був срiбний вiк, але сама епоха закiнчилася. Кожен СЧСЧ активний учасник усвiдомлював, що, хоча люди i залишилися, характерна атмосфера епохи, в якiй таланти росли, як гриби пiсля дощу, зiйшла нанiвець. Залишився холодний мiсячний пейзаж без атмосфери i творчi iндивiдуальностi - кожен в окремо замкнутоСЧ келiСЧ своСФСЧ творчостi. За iнерцiСФю тривали ще й деякi обСФднання (Будинок мистецтв, Будинок лiтераторiв, "Всесвiтня лiтература"), але цей постскриптум срiбного столiття обiрвався на пiвсловi, коли пролунав пострiл, убивши Гумiльова.
Срiбний вiк емiгрував до Берлiна, до Константинополя, до Праги, Софiю, БСФлград, Рим, Париж. Але вiдродитися на чужинi йому не судилося. Двiчi в одну рiчку увiйти не може нiхто. Емiгранти вiдвезли з собою i дбайливо зберегли в памятi для нащадкiв спогади про срiбному столiттi, який захлинувся в кровi невинних жертв революцiСЧ, який став лише блiдою тiнню назавжди пiшов "старого" столiття. Воiстину, це була сама творча епоха в росiйськiй iсторiСЧ, полотно величi та настання бiд святий РосiСЧ.
Список використаноСЧ лiтератури
- Л.А Рапацкi "Художня культура РосiСЧ", Москва, "Владос", 1998
- Т.РЖ. Балакiна "РЖсторiя росiйськоСЧ культури", Москва, "Аз", 1996
- О.М.Жовкiвський "Блукаючi сни. З iсторiСЧ росiйського модернiзму ", Москва," Рад. Письменник ", 1992
- С.С. ДмитрiСФв "Нариси iсторiСЧ росiйськоСЧ культури поч. XX ст. ", Москва," Просвещение ", 1985
- Д.С. Кiняпiна "Зовнiшня полiтика РосiСЧ другоСЧ половини XIX столiття", Москва, 1974.