Срiбне столiття
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
зму захiд лось", - винiс свiй вирок А.А. Блок. Йшли в минуле iсторико-реалiстичний роман, життСФподiбного опера, жанровий живопис. У новому мистецтвi свiт художнього вимислу немов розiйшовся зi свiтом повсякденному життi. Подекуди творчiсть збiгалося з релiгiйним самосвiдомiстю, давало простiр фантазiСЧ та мiстики, вiльному вiдвiдуванню уяви. Нове мистецтво, вибаглива, загадкове i суперечливе, жадало то фiлософськоСЧ глибини, то мiстичних одкровень, то пiзнання неосяжноСЧ Всесвiту i таСФмниць творчостi. Народилася символiстська i футуристична поезiя, музика, що претендуСФ на фiлософiю, метафiзична i декоративний живопис, новий синтетичий балет, декадентський театр, архiтектурний модерн.
На перший погляд культура "срiбного столiття" сповнена загадок i суперечностей, важко пiддаються логiчному аналiзу. ЗдаСФться, нiби на грандiозному iсторичному полотнi переплелися численнi художнi течiСЧ, творчi школи, iндивiдуальнi, принципово нетрадицiйно нi стилi. Символiзм i футуризм, акмеСЧзм i абстракцiонiзм, "мiрiскуснiчество" i "Нова школа церковного спiву" ...Контрастних, часом взаСФмовиключних художнi ських напрямкiв в тi роки було значно бiльше, нiж за всi попереднi столiття розвитку вiтчизняноСЧ культури. Однак ця багатограннiсть мистецтва "срiбного столiття" не затуляСФ його цiлiсностi, бо з контрастiв, як помiчено ще Гераклiтом, народжуСФться найпрекраснiша гармонiя.
РДднiсть мистецтва "срiбного столiття" - у поСФднаннi старого i нового, що минаСФ, i народжуСФться, у взаiмовлiянии рiзних видiв мистецтва один на одного, в переплетеннi традицiйного i новаторського. РЖнакше кажучи, в художнiй культурi "росiйського Ренесансу" вiдбулося нове поСФднання реалiстичних традицiй минаСФ XIX столiття i нових художнiх напрямкiв.
ОбСФднуючим початком нових художнiх течiй "срiбного столiття" можна вважати сверхпроблеми, якi одночасно були висунутi в рiзних видах мистецтв. Глобальнiсть i складнiсть цих проблем i сьогоднi вражаСФ уяву.
Найважливiшу образну сферу поезiСЧ, музики, живопису визначав лейтмотив свободи людського духу перед обличчям Вiчностi. У росiйське мистецтво увiйшов образ Всесвiту-неосяжноСЧ, кличе, що лякаСФ. До таСФмниць космосу, життя, смертi торкалися багато художникiв. Для одних майстрiв ця тема була вiдображенням релiгiйних почуттiв, для iнших - втiленням захоплення i трепету перед вiчною красою Творiння.
ХудожнСФ експериментаторство в епоху "срiблячиного столiття" вiдкрило дорогу новим напрямам мистецтва XX сторiччя. Величезну роль в iнтеграцiСЧ досягнень русськоСЧ культури в культуру свiтову зiграли представники художньоСЧ iнтелiгенцiСЧ Росiйського Зарубiжжя.
Пiсля революцiСЧ за бортом вiтчизни виявилися багато дiячiв "росiйського культурного Ренесансу". ПоСЧхали фiлософи i математики, поети та музиканти, виконавцi-вiртуози i режисери. У серпнi 1922 р. з iнiцiативи В.РЖ. Ленiна був висланий цвiт росiйськоСЧ професури, в тому числi - оп позицiйно налаштованi фiлософи зi свiтовим iмям: Н.А. Бер дяев, С.М. Булгаков, Н.0. Лоський, С.Л. Франк, Л.П.Кар Савiн, П.А. Сорокiн (всього 160 осiб). ПоСЧхали, розсiяннялись по свiту РЖ.Ф. Стравiнський та А. Н. Бенуа, М.3. Шагал i В.В. Кандинський, Н.А. Метнер i С.П. ДягiлСФв, Н.С. Гончаров i М.Ф. Ларiонов, С.В. Рахманiнов i С.А Кусевицький, Н.К. Рерiх i А РЖ. Купрiн, РЖ.А. Бунiн i Ф.РЖ. Шаляпiн. Для багатьох з них емiграцiя була вимушеним, трагiчних по сутi вибором "мiж Соловками i Парижем". Але були i тi, хто залишився, роздiливши зi своСЧм народом його долю. Сьогоднi з "зони забуття" повертаються iмена "потiрянних росiян". Цей процес утруднений, так як за десятирiччя зникли з памятi багато iмен, пропали мемуари та безцiннi рукописи, розпродали архiви i особистi бiблiотек.
Таким чином, блискучий "срiбний вiк" завершився масовим результатом його творцiв iз РосiСЧ. Проте "розпалася звязок часiв" не зруйнувала велику росiйську культуру, багатогранне, антiномiчное розвиток якоСЧ продовжувало дзеркально вiдображати суперечливi, часом взаСФмовиключнi тенденцiСЧ iсторiСЧ XX столiття.
3. РЖсторичнi особливостi кiнця XIX - початку XX столiть
До моменту вступу Олександра III на престол розстановка сил у РДвропi починаСФ змiнюватися. Пiсля поразки ФранцiСЧ у франко-прусськiй вiйнi починаСФться процес складання нових полiтичних угруповань. Подальша роль РосiСЧ в СФвропейськiй полiтицi повинна була визначитися тiСФю позицiСФю, яку вона займе у цiй ситуацiСЧ.
Увязнений за Олександра II австро-росiйсько-нiмецький союз, проголошений як Союз трьох iмператорiв, майже повнiстю втратив до себе довiру пiсля боснiйського кризи 1875 - 1878гг., В ходi якого Бiсмарк вiдкрито пiдтримав Австро-Угорщину, уклавши з нею союз проти РосiСЧ. Напруга в РДвропi поступово зростало, було потрiбно нова угода, що врiвноважують полiтику австро-нiмецького блоку.
1881 - 1886гг. Вступивши на престол в 1881 роцi, Олександр III деякий час продовжував германофiльського полiтику свого батька. На початку 80-х рр..Нiмеччина залишалася для РосiСЧ найважливiшим ринком збуту сiльськогосподарськоСЧ продукцiСЧ. До того ж союз iз нею мiг стати опорою в боротьбi проти АнглiСЧ - на той момент головного полiтичного суперника РосiСЧ, особливо у звязку iз зiткненням колонiальних iнтересiв двох держав у Середнiй АзiСЧ.
1882У той же час Нiмеччина охоче йде на зближення з РЖталiСФю, вкрай незадоволеною колонiальною полiтикою ФранцiСЧ (зокрема, РЖталiя претендувала на Тунiс, над яким Францiя встигаСФ встановити свiй протекторат).Нiм