Срiбне столiття
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
t;Хаджi-Мурат", 1896-1904; "Живий труп", 1900); А.П.Чехов (1860-1904), який створив найкращi своСЧ твори, темою яких були iдейнi пошуки iнтелiгенцiСЧ i "маленький" людина з його повсякденними турботами ("Палата № 6", 1892; "Будинок з мезонiном", 1896; "РЖонич", 1898; "Дама з собачкою", 1899; "Чайка", 1896 i iн), i молодi письменники РЖ.А.Бунiн (1870-1953; СБ оповiдань "На край землi", 1897; "Село", 1910; "Пан iз Сан-Франциско", 1915) i А.РЖ. Купрiн (1880-1960; "Молох", 1896; "Олеся", 1898; "Яма", 1909-15).
Були в поезiСЧ цього часу яскравi iндивiдуальностi, якi неможливо вiднести до певного течiСФю - М.Волошин (1877-1932), М. ЦвСФтаСФва (1892-1941). Жодна iнша епоха не дала такоСЧ великоСЧ кiлькостi декларацiй власноСЧ винятковостi.
Художня культура на межi столiть - важлива сторiнка в культурнiй спадщинi РосiСЧ. РЖдейна суперечливiсть, неоднозначнiсть були притаманнi не тiльки художнiм напрямам i течiям, а й творчостi окремих письменникiв, художникiв, композиторiв. Це був перiод оновлення рiзноманiтних видiв i жанрiв художньоСЧ творчостi, переосмислення, "загальноСЧ переоцiнки цiнностей", за висловом М. В. Нестерова. Неоднозначним ставало ставлення до спадщини революцiйних демократiв навiть у середовищi прогресивно мислячих дiячiв культури. СерйозноСЧ критики з боку багатьох художникiв-реалiстiв пiддався примат соцiальностi в передвижництво.
У росiйськiй художнiй культурi кiнця Х1Х - початку ХХ ст., Коли в обстановцi полiтичноСЧ реакцiСЧ i кризи народництва частина iнтелiгенцiСЧ була охоплена настроями громадського i морального занепаду, в художнiй культурi, набуло поширення декадентство ([вiд позднелатiнского decadencia-занепад],позначаСФ такi явища в мистецтвi як вiдмова вiд громадянських iдеалiв i вiри в розум,занурення в сферу iндивiдуалiстичних переживань.Цi iдеСЧ були вираженням соцiальноСЧ позицiСЧ частини художньоСЧ iнтелiгенцiСЧ, яка намагалася "пiти" вiд складнощiв життя в свiт мрiй, iрреальностi, а часом i мiстики. Але й таким чином вона вiдображала в своСЧй творчостi кризовi явища тогочасного суспiльного життя.
Декадентськi настроСЧ захопили дiячiв рiзних художнiх напрямкiв, в тому числi i реалiстичного. Проте частiше цi iдеСЧ були притаманнi модернiстським течiям.
Поняття "модернiзм" (фр. тое1егпе - сучасний) включало багато явищ лiтератури i мистецтва ХХ ст., Народженi на початку цього столiття, новi проти реалiзмом попереднього столiття. Однак i в реалiзмi цього часу зявляються новi художньо-естетичнi якостi: розширюються "рамки" реалiстичного бачення життя, йде пошук шляхiв самовираження особистостi в лiтературi i мистецтвi. Характерними рисами мистецтва стають синтез, опосередковане вiдображення життя на вiдмiну вiд критичного реалiзму Х1Х столiття з властивим йому конкретним вiдображенням дiйсностi. З цiСФю особливiстю мистецтва повязанi широке поширення неоромантизму в лiтературi, живописi, музицi, народження нового iенiчного реалiзму.
Росiйська лiтература продовжувала грати виключно важливу роль у культурному життi краСЧни.
Напрями, що протистоять реалiзму, почали складатися в художнiй культурi в 90-i роки. Найбiльш значним з них як за часом iснування, так i з розповсюдження i впливу на суспiльно-культурне життя був модернiзм. У модернiстських групах та напрямках обСФдналися письменники i поети, рiзнi за своСЧм iдейно-художнього виглядом, подальшiй долi в лiтературi
Посилення реакцiйно-мiстичних iдей у суспiльнiй свiдомостi привело до вiдомого пожвавленню антиреалiстичних течiй в художнiй культурi. У роки реакцiСЧ посилюються рiзнi модернiстськi пошуки, поширюСФться натуралiзм з його проповiддю еротизму i порнографiСЧ. "Володарями душ" значноСЧ частини буржуазноСЧ iнтелiгенцiСЧ, мiщанства був не тiльки реакцiйний нiмецький фiлософ Ф. Нiцше, а й росiйськi письменники, подiбнi М. П.Арцибашева, А. А. Каменському та iн Цi письменники бачили свободу лiтератури, жерцями якоСЧ вони себе проголошували, насамперед у культi сили "надлюдини", вiльного вiд морально-етичних i суспiльних iдеалiв.
Глибока ворожiсть революцiйним, демократичним i гуманiстичним iдеалам, яка доходила до цинiзму, наочно проявилася в романi Арцибашева "Санiн" (1907), який користувався великою популярнiстю як самий "модний" роман. Його герой знущався над тими, хто "готовий пожертвувати життям заради конституцiСЧ". З ним був солiдарний А. Каменський, який заявив, що "всякий громадський подвиг втратив привабливiсть i красу". Письменники, подiбнi Арцибашева i Каменському, вiдкрито проголошували розрив зi спадщиною революцiйних демократiв, гуманiзмом прогресивноСЧ росiйськоСЧ iнтелiгенцiСЧ.
1.1 Символiзм
Росiйський символiзм як лiтературний напрям склався на рубежi ХРЖХ i ХХ ст.
Теоретичнi, фiлософськi та естетичнi корiння i джерела творчостi письменникiв-символiстiв були вельми рiзноманiтнi. Так В. Брюсов вважав символiзм чисто художнiм напрямком, Мережковський спирався на християнське вчення, В.РЖванов шукав теоретичноСЧ опори у фiлософiСЧ та естетицi античного свiту, заломлених через фiлософiю Нiцше, А. Бiлий захоплювався ". Соловйовим, Шопенгауер, Кантом, Нiцше.
Художнiм i публiцистичним органом символiстiв був журнал "Ваги" (1904 - 1909)."Для нас, представникiв символiзму, як стрункого свiтогляду, - писав Еллiс, - немаСФ нiчого бiльш далекого, як пiдпорядкування iдеСЧ життя, внутрiшнього шляху iндивiдуума - зовнiшньому удосконалення форм спiвжиття. Для нас не може бути й мови про примирення ш