Срiбне столiття
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
? практицi здiйснити цiкавi експерименти в царинi слова,благотворно позначилися на росiйськiй i радянськiй поезiСЧ.
У середовищi поетiв-футуристiв почався творчий шлях В. В. Маяковського (1893 - 1930). У пресi його першi вiршi зявилися в 1912 р.З самого початку Маяковський видiлявся в поезiСЧ футуризму, несучи до неСЧ свою тему. Вiн завжди виступав не тiльки проти "усiлякого мотлоху", а й за творення нового в суспiльному життi.
У роки, що передували Великому Жовтню, Маяковський був пристрасним революцiйним романтиком, докоряти царства "жирних", предчувствующей революцiйну грозу. Пафос заперечення всiСФСЧ системи капiталiстичних вiдносин, гуманiстична вiра в людину з величезною силою звучали в його поемах "Хмара у штанях", "Флейта-хребет", "Вiйна i мир", "Людина". Тему поеми "Хмара у штанях", опублiкованiй в 1915 р.в урiзаному цензурою виглядi, Маяковський згодом визначив як чотири крику "геть": "Геть вашу любов!", "Геть ваше мистецтво!", "Геть ваш лад!", "Геть вашу релiгiю!". Вiн був першим з поетiв, хто показав у своСЧх творах правду нового суспiльства.
У росiйськiй поезiСЧ передреволюцiйних рокiв були яскравi iндивiдуальностi, якi важко вiднести до певного лiтературноСЧ течiСЧ. Такi М. А. Волошин (1877 - 1932) та М. РЖ. ЦвСФтаСФва (1892 - 1941).
Футуризм, рiзко протиставив себе не тiльки лiтературi минулого, але й лiтературi сьогодення, яке увiйшло у свiт з прагненням скидати все i вся.Цей нiгiлiзм проявлявся i в зовнiшньому оформленнi футуристичних збiрок, якi друкувалися на обгорткового паперу або зворотнiй сторонi шпалер, i в назвах - "Молоко кобил", "Дохла мiсяць" i т. п.
У першiй збiрцi "Ляпас суспiльному смаку" (1912) була опублiкована декларацiя, пiдписана Д. Бурлюком, О. Кручених, В. ХлСФбниковим, В. Маяковським. У нiй футуристи стверджували себе i тiльки себе СФдиними виразниками своСФСЧ епохи. Вони вимагали "Кинути Пушкiна, ДостоСФвського, Толстого та iн. та iн. з пароплава сучасностi ", вони заперечували разом з тим" парфумерний блуд Бальмонта ", твердили про" брудноСЧ слизу книг, написаних нескiнченними Леонiдом АндрСФСФвим ", гамузом скидали з рахункiв Горького, Купрiна, Блоку i пр.
Всi вiдкидаючи, вони стверджували "Зiрницi новоСЧ прийдешньоСЧ Краси самоцiннiсть (самокрученого) Слова". На вiдмiну вiд Маяковського вони не намагалися заперечувати iснуючий лад, а прагнули лише оновити форми вiдтворення сучасного життя.
Основа iталiйського футуризму з його гаслом "вiйна - СФдина гiгiСФна свiту" в росiйськiй варiантi була ослаблена, але, як зауважуСФ В. Брюсов у статтi "Сенс сучасноСЧ поезiСЧ", ця iдеологiя "... проступала мiж рядкiв, i маси читачiв iнстинктивно сторонилися цiСФСЧ поезiСЧ ".
"Футуристи вперше пiдняли форму на належну висоту, - стверджуСФ В. Шершеневич, - додавши СЧй значення самоцелевого, головного елемента поетичного твору. Вони абсолютно вiдкинули вiршi, якi пишуться для iдеСЧ ".Цим пояснюСФться виникнення величезного числа декларованих формальних принципiв, на кшталт: "В iмя свободи особистого випадку ми заперечуСФмо правопис" або "Нами знищенi знаки пунктуацiСЧ, - чим роль словесноСЧ маси - висунута вперше i усвiдомлена" ("Садок суддiв").
Пiдкресленому естетизму поезiСЧ символiстiв i особливо акмеСЧстiв футуристи протиставляють навмисну деестетизацiСЧ. Так, у Д. Бурлюка "поезiя - пошарпанi дiвка", "душа - шинок, а небо - дрантя", у В. Шершеневича "в запльованому скверi" гола жiнка хоче "з грудей вiдвислих вичавити молоко".В оглядi "Рiк росiйськоСЧ поезiСЧ" (1914) В. Брюсов, вiдзначаючи навмисну грубiсть вiршiв футуристiв, справедливо зауважуСФ: "Дуже недостатньо поносити лайливими словами все, що було, i все, що СФ поза свого гуртка, щоб вже знайти щось нове". Вiн вказуСФ, що всi СЧхнi нововведення уявнi, бо з одними ми зустрiчалися у поетiв XVIII столiття, з iншими у Пушкiна i Вергiлiя,що теорiя звукiв - фарб розроблялася Т. ГотьСФ.
Цiкаво,що при всiх запереченнях iнших напрямiв у мистецтвi футуристи вiдчувають свою спадкоСФмнiсть вiд символiзму.
Особливе мiiе в лiтературi рубежу столiть зайняли селянськi поети (М. КлюСФв, П. Орешин). Не висуваючи чiткоСЧ естетичноСЧ програми, своСЧ iдеСЧ (зСФднання релiгiйно-мiстичних мотивiв з проблемою захисту традицiй селянськоСЧ культури) вони втiлювали у творчостi. З селянськими поетами, особливо з КлюСФвим, був близький на початку шляху С. РДсенiн (1895-1925), який зСФднав в своСЧй творчостi традицiСЧ фольклору та класичного мистецтва (збiрка "Радуниця", 1916 i iн.)
Росiйська культура передодня Великого Жовтня представляла собою пiдсумок складного i величезного шляху. Вiдмiнними рисами СЧСЧ завжди залишалися демократизм, високий гуманiзм i справжня народнiсть, незважаючи на перiоди жорстокоСЧ урядовоСЧ реакцiСЧ, коли прогресивна думка, передова культура всiляко придушувались.
Багату культурну спадщину дореволюцiйного часу, столiттями що створювалися культурнi цiнностi складають золотий фонд нашоСЧ вiтчизняноСЧ культури.
2. Значення Срiбного столiття для росiйськоСЧ культури
Творцi мистецтва, яких сьогоднi вiдносять до "срiбному вiцi", незримими нитками повязанi з оновленим свiтовiдчуттям в iмя свободи творчостi. Розвиток громадських колiзiй рубежу столiть владно вимагало переоцiнки цiнностей, змiни пiдвалин творчостi i засобiв виразностi. На цьому тлi народжувалися художнi стилi, в яких змiщувався звичний сенс понять та iдеалiв. "Сонце наСЧвного реалi