Системний аналiз
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?ання системи, придатного для передбачення СЧСЧ поведiнки та виведення неочевидних властивостей. Точнiсть моделювання повинна бути мiнiмальною, що ще забезпечуСФ вiдображення всiх важливих особливостей системи. Вiдсутнiсть надлишковоСЧ деталiзацiСЧ - це зменшення обСФму вхiдних даних, вимог до ресурсiв моделюючоСЧ ЕОМ, але з iншого боку занадто проста модель не описуСФ суттСФвi якiснi особливостi системи i приведе до формування неправильних висновкiв про поведiнку системи. Отже ставиться мета - створити таке описання системи, що дозволяло б передбачитиСЧСЧ поведiнку та виявляти неочевиднi властивостi.
Супровiд системи:
Накопичення досвiду роботи з системою та СЧСЧ моделлю, уточнення iнформацiСЧ про систему, вдосконалення моделей. Оцiнювання граничних можливостей системи, дослiдження вiдмов, виходiв з ладу, вiдхилень вiд норми. Розширення функцiй системи, змiна вимог до неСЧ, нове коло задач, новi умови роботи, включення системи елементом в систему вищого рiвня.
Планування. Прямий процес. Обернений процес. Порiвняння основних пiдходiв до планування.
Планування СФ одним iз найважливiших процесiв, що дозволяСФ сполучити найiмовiрнiший результат розвязку проблеми з бажаним результатом при певних дiях оточуючого середовища, що вимагаСФ розроблення нових дiй та полiтик, скерованих на зменшення розбiжностi мiж: бажаним та найiмовiрнiшим майбутнiм результатом. Планування СФ процесом мислення, оскiльки потребуСФ певних припущень про iснуючi реалiСЧ, майбутнi iмовiрностi та методи виявлення та оцiнювання iнформацiСЧ про реалiСЧ та майбутнСФ.
Порiвняння основних пiдходiв до планування |
Види дiяльностi основного процесу планування
Фiлософiя планування. Структурування проблеми .РЖдентифiкацiя та оцiнювання альтернативних реакцiй . Реалiзацiя обраноСЧ реакцiСЧ:
Формальна. ВважаСФться, що проблеми можуть точно характеризуватися за допомогою кiлькiсних моделей та iснуСФ консенсус на визначення проблеми. Альтернативи можуть обмежуватися особами, чиСЧ витрати та прибуток можуть бути вимiряними обСФктивно в термiнах спiльних для всiх виборiв критерiСЧв. ВважаСФться, що здiйснення плану СФ природнiм наслiдком з логiки його формулювання.
РЖнкрементна. ВважаСФться, що консенсус з визначення проблеми вiдсутнiй, однак не пропонуСФться метод, що дозволив би охарактеризувати багатограннiсть. Альтернативи можуть обмежуватися особами, якi являють маргiнальнi або малi модифiкацiСЧ iснуючих планiв. Припускаються торги та компромiси для обрання плану мiж "прийнятим" та оптимальним. НемаСФ точного критерiю. Попередня гнучкiсть дозволяСФ користувачам плану адаптувати його згiдно потреб та iнтерпретацiСЧ мети планування.
Системна. ВважаСФться, що консенсус вiдсутнiй та рекомендуСФться використовувати точнi методи структурування проблеми, що охоплюють дiапазон можливих сприйнять..Обмеження на дiапазонiдентифiкованих альтернатив послабленi, i застосовуСФться сумiш якiсних та кiлькiсних методiв, iдентифiкацiСЧ критерiСЧв, визначення СЧх важливостi та обрання плану реалiзацiСЧ важливих критерiСЧв. ВважаСФться, що на реалiзацiю впливають субСФктивнi оцiнки адекватностi та релевантностi плану користувачами. Важлива модифiкацiя плану, що забезпечуватиме збiжнiсть iз потребами користувача
Прямий процес (процес, що проектуСФться) починаСФться з малоСЧ кiлькостi полiтик планування та продукуСФ множину можливих результатiв, а обернений (бажаний) починаСФться з малого числа бажаних результатiв та продукуСФ множину варiантiв полiтик. Прямий процес планування реалiзуСФться за допомогою наступних крокiв:
РЖдентифiкуСФться загальне призначення задачi планування.
ВстановлюСФться СФдиний елемент, або фокус (проблема в загальному), що розмiщуСФться у вершини iСФрархiСЧ.
На другому рiвнi iСФрархiСЧ включаються економiчнi, полiтичнi та соцiальнi сили, що впливають на результат.
Третiй рiвень утворюють актори, якi манiпулюють цими силами.
Четвертий рiвень утворюють цiлi кожного актора.
Пятий рiвень описуСФ полiтику кожного з акторiв, котрi вони використовують для досягнення своСЧх цiлей. На шостому рiвнi описуються можливi iенарiСЧ, або результати, котрих прагне досягнути кожен актор застосовуючи своСЧ полiтики.
Останнiй рiвень iСФрархiСЧ - узагальнений результат, котрий СФ результатом реалiзацiСЧ всiх цих iенарiСЧв. Це СФ логiчний результат як комбiнацiя спроб рiзних акторiв сформувати його так, щоб задовольнити своСЧ iнтереси. Внаслiдок протилежностi цих iнтересiв один або декiлька акторiв можуть почати змiнювати своСЧ полiтики, щоби спробувати досягнути нових планових результатiв, що СФ ближчими до тих, котрих вони бажають.
Це й означаСФ, по сутi, перехiд до оберненого процесу. Отже, процес планування в прямому напрямку починаСФться з визначення мети планування i побудови iСФрархiСЧ процессу.
Обернений процес реалiзуСФться в наступнiй послiдовностi:
Кожен актор визначаСФ для свого другого рiвня один або декiлька бажаних iенарiСЧв, котрi вiн бажаСФ реалiзувати, та визначаСФ прiоритети цих iенарiСЧв з точки зору СЧх впливу на узагальнений варiант бажаного майбутнього.
Третiй рiвень включаСФ перелiк проблем та ситуацiй, що можуть завадити реалiзацiСЧ iенарiСЧв.
На четвертому рiвнi знаходятьсяактори (незалежно вiд того, чи вони згаданi, чи нi при прямому процесi), якi можуть вплинути на розвязання проблем.
На пятому рiвнi описуються цiлi акторiв, що можуть вплинути на розвязання проблем.
На шостому рiвнi описуються