Системний аналiз
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
В»ьних засобiв (блокових дiаграм, мереж, математичних рiвнянь). На основi такого роду формального опису часто ставиться математична задача на вiдшукання оптимального проекту системи або найкращоСЧ складовоСЧ режиму СЧСЧ функцiонування, тобто знаходження максимуму (або мiнiмуму) цiльовоСЧ функцiСЧ системи (наприклад, максимуму прибутку, максимуму числа виведених з ладу вiйськових обСФктiв, мiнiмуму часу виконання операцiй, максимуму надiйностi i т.п.) при заданих обмеженнях на значення керованих змiнних.
РЖнший пiдхiд, у главу кута ставить логiку системного аналiзу. У цьому випадку пiдкреслюСФться нерозривний звязок системного аналiзу з прийняттям рiшення, i що означаСФ вибiр певного способу або курсу дiй серед декiлькох можливих альтернатив. Тут системний аналiз розглядаСФться перш за все як методологiя зясування й упорядкування або так званiй структуризацiСЧ проблеми, яку належить вирiшити iз застосуванням або без застосування математики i Електро Обчислювальних машин. При цьому в поняття структуризацiСЧ вкладаСФться як пояснення реальних цiлей самоСЧ системи, альтернативних шляхiв досягнення цих цiлей i взаСФмозвязкiв мiж компонентами в процесi реалiзацiСЧ кожноСЧ альтернативи, так i досягнення поглибленого розумiння зовнiшнiх умов, в яких виникла проблема, а звiдси обмеженням i наслiдкiв того чи iншого курсу дiй. Логiчний системний аналiз в тiй чи iншiй мiрi доповнюСФться математичними, статистичними та логiчними методами, проте як сфера його застосування, так i методологiя значно вiдрiзняються вiд предмета та методологiСЧ формально-математичних системних дослiджень.
Спочатку системний аналiз базувався головним чином на застосуваннi складних математичних прийомiв. Через деякий час вченi прийшли до висновку, що математика неефективна при аналiзi широких проблем з безлiччю невизначеностей, якi характернi для дослiдження i розробки технiки як СФдиного цiлого. Про це говорять багато провiдних фахiвцiв системникiв. Тому стала вироблятися концепцiя такого системного аналiзу, в якому робиться наголос переважно на розробку нових за своСФю сутнiстю дiалектичних принципiв наукового мислення, логiчного аналiзу складних обСФктiв з урахуванням СЧх взаСФмозвязкiв i суперечливих тенденцiй. При такому пiдходi на перший план висуваються вже не математичнi методи, а сама логiка системного аналiзу, упорядкування процедури прийняття рiшень. РЖ мабуть, не випадково, що останнiм часом пiд системним пiдходом найчастiше розумiСФться деяка сукупнiсть системних принципiв.
Пiдкреслимо, що сутнiсть системного аналiзу полягаСФ не в математичних методах i процедурах: його рекомендацiСЧ далеко не обовязково витiкають з обчислювань. Основнi вiдмiнностi його вiд iнших бiльш-менш формалiзованих пiдходiв при обгрунтуваннi управлiнських рiшень зводяться до наступного:
- Вiдсутнi стандартнi рiшення;
- Чiтко викладаються рiзнi погляди при рiшеннi однiСФСЧ i тiСФСЧ ж проблеми;
- Застосовуються до проблем, для яких не повнiстю визначенi вимоги вартостi або часу;
- ЗiзнаСФться принципове значення органiзацiйних i субСФктивних чинникiв у процесi розкриття рiшень, i вiдповiдно до цього розробляються процедури широкого використання якiсних суджень у аналiзi та погодження рiзних точок зору;
- Особлива увага придiляСФться факторам ризику i невизначеностi, СЧх облiку та оцiнки при виборi найбiльш оптимальних рiшень серед можливих варiантiв.
Пiдвищена увага системотехнiкiв до факторiв ризику та невизначеностi безпосередньо випливаСФ з розповсюдження системного аналiзу на перспективнi проблеми. Якщо ризик розумiСФться як потенцiйна мiнливiсть обСФктивних характеристик, то невизначенiсть висловлюСФ вiдсутнiсть субСФктивних знань про те, в якiй формi проявляться цi явища.
Тенденцiя до системного аналiзу великих проблем зявляСФться тiльки тодi, коли СЧхнiй масштаб зростаСФ до такого ступеня, що рiшення стають складними, трудомiсткими i дорогими. При обгрунтуваннi таких рiшень, якi стають предметом системного аналiзу, все бiльшого значення набувають фактори, розрахованi вперед на 10-15-рiчний перiод. До факторiв такого роду вiдносяться перш за все величезне зростання капiталовкладень на здiйснення великих програм, що охоплюють тривалий перiод, i все бiльша залежнiсть цих програм вiд результатiв наукових дослiджень i технiчних розробок.
РЖншою важливою причиною необхiдностi облiку довготривалоСЧ перспективи СФ стратегiчний характер самих цiлей, якi ставляться перед системним аналiзом i якi зумовлюють полiтику уряду на тривалий перiод.
Процедури i методи системного аналiзу скерованi на пошук альтернативних варiантiв вирiшення проблем, визначення масштабiв невизначеностi у кожному з варiантiв i СЧх порiвняння за тими або iншими критерiями ефективностi .
Основнi положення системного аналiзу можна сформулювати так:
1) процес прийняття рiшення повинен починатися з виявлення i чiткого формулювання кiнцевоСЧ мети, а також критерiСЧв, за якими можна оцiни-ти СЧСЧ досягнення;
2) необхiдно розглядати всю проблему як цiле, тобто як СФдиний ком-плекс, i виявляти всi наслiдки i внутрiшнi звязки кожного часткового рiшення;
3) необхiдно виявити i проаналiзувати можливi альтернативнi шляхи дося-гнення мети;
4) цiлi окремих пiдсистем не повиннi конфлiктувати з метою всiСФСЧ системи.
Центральною процедурою у системному аналiзi СФ побудова загальноСЧ моделi (моделей), що вiдображають всi фактори i взаСФмозвязки реал