Радянський режим на захiдноукраСЧнських землях
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
були щойно збудованими та обладнаними устаткуванням, вивезеним iз Нiмеччини, вони були одними з найсучаснiших в СРСР. До 1951 р. промислове виробництво на Захiднiй УкраСЧнi пiдстрибнуло на 230 % вище рiвня 1945 р. й складало 10 % промислового виробництва республiки порiвняно з менш нiж 3 % у 1940 р. Швидко зростаючий Львiв став одним iз основних центрiв промисловостi республiки.
З iндустрiалiзацiСФю вiдбувалися соцiальнi змiни. Початкова нестача спецiалiстiв i квалiфiкованих робiтникiв, необхiдних для роботи на нових фабриках, спричинилася до того, що до регiону масово переселялися росiяни. Але водночас активно розвивався мiiевий робiтничий клас. Наприкiнцi 40-х на початку 50-х рокiв на Захiднiй УкраСЧнi щороку навчалося 2030 тис. нових робiтникiв. У Львовi число промислових робiтникiв зросло з 43 тис. у 1945 р. до 148 тис. у 1958 р. Зявився також новий тут прошарок украСЧнських iнженерiв i технiкiв. Вiдтак пiд егiдою радянськоСЧ влади давно запiзнiла соцiально-економiчна модернiзацiя ЗахiдноСЧ УкраСЧни прискорено рухалася вперед.
Чи не найпопулярнiшим заходом радянськоСЧ влади стало значне розширення освiтнiх можливостей населення. Щоб схилити на свiй бiк симпатiСЧ захiдних украСЧнцiв, у 1945 р., аналогiчно полiтицi 1939 р., новий режим активiзував украСЧнську початкову освiту. Швидко розвивалася також вища освiта: в 1950 р. у 24 вузах ЗахiдноСЧ УкраСЧни навчалося вже близько 24 тис. студентiв денного й 9 тис. заочного вiддiлень. Однак зростання освiтнього рiвня зумовлювало й активнiшу русифiкацiю. У 1953 р. навчання в усiх вузах ЗахiдноСЧ УкраСЧни велося росiйською мовою, а це виразно вказувало на те, що радянська модернiзацiя також мала на метi сприяти русифiкацiСЧ.
Якщо розвиток освiти був тiСФю рисою радянського режиму, яку населення радо сприймало, то про iншу рису комунiстичну партiю цього сказати не можна. Навiть пiсля перемоги СРСР у вiйнi захiднi украСЧнцi не виявляли великого iнтересу до вступу в неСЧ. У 1944 р. на Захiднiй УкраСЧнi налiчувалося 7 тис. членiв i кандидатiв у члени партiСЧ й лише кiлька сотень робiтникiв серед них. У 1946 р. загальна цифра зросла до ЗРЖ тис., а в 1950 р., пiсля iнтенсивноСЧ кампанiСЧ набору до партiСЧ, до 88 тис., що, втiм, становило крихiтну частину кiлькостi всього населення. Бiльшiсть цих членiв партiСЧ були прибульцями зi сходу. Наприклад, iз 23 тис. членiв львiвськоСЧ партiйноСЧ органiзацiСЧ у 1950 р. лише 10 % походили з мiiевого населення. На селi комунiстiв було вкрай небагато. Таким чином, хоч партiя й монополiзувала полiтичну владу, вона не пустила достатньо глибокого корiння серед захiдноукраСЧнського населення. Внаслiдок цього у захiдних украСЧнцiв iснувало враження, нiби вони живуть пiд чужоземним пануванням
Висновки
ЗахiдноукраСЧнськi землi, населення, що на них проживало, як i населення всiх iнших етнiчних украСЧнських територiй ще з сивоСЧ давнини становило СФдиний народ. Найбiльшою iсторичною несправедливiстю для украСЧнцiв була постiйна розСФднанiсть та перебування територiй пiд зверхнiстю рiзних iноземних краСЧн. Населення ЗахiдноСЧ УкраСЧни, перебуваючи вiдмежованим вiд основного масиву територiСЧ УкраСЧни, завжди залишалося вiрним iсторичним прагненням i традицiям украСЧнського народу в боротьбi за воззСФднання. На цих землях украСЧнцi не тiльки не асимiлювалися з населенням iноземних держав, якi проводили полiтику, спрямовану на деукраСЧнiзацiю, не тiльки не забули мову, культуру та традицiСЧ, а й стали осередком та каталiзатором постiйного зародження нацiонально-визвольноСЧ боротьби серед всiСФСЧ УкраСЧни. Тому споконвiчним прагненням украСЧнського народу було обСФднатися та створити нацiональну державнiсть. З приходом радянськоСЧ влади та радянського режиму на територiю УкраСЧни, з бажанням СЧСЧ провiдникiв до свiтового панування, украСЧнцi нарештi отримали можливiсть обСФднатись в однiй державi. Поштовхом до процесу обСФднання стала Друга свiтова вiйна. Радянськi вiйська силою обСФднали захiдноукраСЧнськi землi з землями РадянськоСЧ УкраСЧни та тАЬна штикахтАЭ принесли сюди свiй радянський тоталiтарний режим. Аналiзуючи факт приСФднання СхiдноСЧ Галичини, ПiвнiчноСЧ Буковини та Закарпаття до Радянського союзу можна прийти до рiзних висновкiв. З одного боку це було позитивним, бо украСЧнцi опинилися у складi однiСФСЧ держави, вже в першi роки воззСФднання трудящi захiдноукраСЧнських земель з допомогою радянського народу досягли певних зрушень в економiчному, полiтичному i культурному життi, воззСФднання було тим актом, який вiдбивав устремлiння багатьох трудящих ЗахiдноСЧ УкраСЧни, дав можливiсть запобiгти СЧх можливому фашистському поневоленню. З iншого боку на цi землi прийшов репресивний апарат радянськоСЧ тоталiтарноСЧ системи, не було реалiзоване прагнення про створення нацiональноСЧ демократичноСЧ держави. Принесений на багнетах ЧервоноСЧ армiСЧ тоталiтарний режим остаточно переконав захiдноукраСЧнське населення в тому, що його майбутнСФ у твореннi незалежноСЧ соборноСЧ УкраСЧнськоСЧ держави. Я вважаю, що в цьому було бiльше позитивного, бо це приСФднання ще бiльш згуртувало та консолiдувало украСЧнцiв навколо спiльноСЧ мети, поклало край однiй з споконвiчних несправедливостей щодо УкраСЧни, до того ж переможне закiнчення ДругоСЧ свiтовоСЧ вiйни значно пiдвищило мiжнародний авторитет УкраСЧни, яка стала одним з фундаторiв ООН.
Не слiд також забувати про великi подвиги та боротьбу, яку вела ОУН-УПА за визволення украСЧнського народу, вiдродження незалежноСЧ УкраСЧнськоСЧ держави, була боротьбою гiдною, героСЧчною i справедливою, до того ж успiшною. Адж