Радянський режим на захiдноукраСЧнських землях
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
пiльську областi. 17 сiчня 1940 року указом ПрезидiСЧ ВерховноСЧ Ради УРСР лiквiдуСФться старий адмiнiстративно-територiальний подiл на повiти i волостi, а натомiсть були створенi райони за зразком УРСР. На початок лютого 1940 року на Захiднiй УкраСЧнi були органiзованi 83 мiськради, 199 рад, 89 селищних i 4944 сiльських Рад.[4;c.241] Наказом Наркомюсту УРСР вiд 26 грудня 1939 року в Захiднiй УкраСЧнi були створенi обласнi управлiння НКЮ, обласнi i народнi суди. У вереснi-жовтнi 1940 року завершився процес формування колегiй адвокатiв, органiв державного нотарiату, мiлiцiСЧ, прокуратури.[2;c.518]. Формування органiв радянськоСЧ влади вiдбувалося у повнiй вiдповiдностi з тiСФю системою, що iснувала в СРСР. Окрiм того, на бiльшiсть утворених посад вiдряджалися тимчасово або на постiйну роботу спецiалiсти з УРСР, як правило, члени бiльшовицькоСЧ партiСЧ. Унiфiкацiя державного ладу i системи управлiння в новостворених областях здiйснювалися жорсткими адмiнiстративними методами. До того ж не враховувалися певнi вiдмiнностi в економiчному та духовному життi, у народних звичаях, що зумовлювалося кiлькавiковим розСФднанням захiдних i схiдних частин украСЧнськоСЧ землi. Кадри, що прибули сюди iз схiдних областей, не знали мiiевих особливостей стосовно економiчного, полiтичного, культурного i духовного життя. Все це призвело до того, що тАЬперше знайомство з радянською системоютАЭ мало для захiдних украСЧнцiв переважно негативнi наслiдки [5;c.298]. Новi керiвники допустили ряд помилок у галузi податковоСЧ полiтики, хлiбозаготiвель, а особливо колективiзацiСЧ, до якоСЧ вони приступили у 1940 роцi, використовуючи досвiд СхiдноСЧ УкраСЧни. [2;c.519]. Факт приСФднання захiдноукраСЧнських територiй до Радянського союзу можна оцiнювати по-рiзному. З одного боку споконвiчнi украСЧнськi землi опинилися у межах однiСФСЧ держави. Деякi заходи новоСЧ влади розширення мережi шкiл, полiпшення медичного обслуговування, переселення частини мешканцiв мiст у добре обладнанi квартири тощо дiстали схвальну оцiнку населення. Було конфiсковано державнi та помiщицькi землi, лiси та водойми, землi польських колонiстiв-осадникiв. Безземельне та малоземельне селянство одержало понад 1млн. га землi, скасовано його борги перед польською державою, банками й помiщиками, воно отримало значну кiлькiсть худоби, коней, насiння. Нацiоналiзовано у капiталiстiв (а це переважно були поляки та СФвреСЧ) шахти, банки, промисловi пiдприСФмства, копалини. Всього було нацiоналiзовано 2000 промислових пiдприСФмств. УкраСЧнiзовано систему шкiльництва та освiти загалом, значно полiпшилося медичне обслуговування населення тощо.[1;c.21] Зважаючи на багатонацiональний склад нових територiй, навчання в школах проводилося як украСЧнською мовою, так i мовами нацiональних меншин: румунською, росiйською, СФврейською, нiмецькою та польською. Система освiти вiдчутно демократизувалася, тепер значна частина населення отримала можливiсть здобувати загальну та професiйну освiту, зменшилась кiлькiсть неграмотних. Вiдчутно полiпшилося й медичне обслуговування населення. Якщо до 1940 року на Буковинi iснувало 72 лiкувальнi заклади, у яких працювало 112 лiкарiв, то пiсля включення цих земель до складу СРСР медичне обслуговування населення здiйснювали вiдповiдно 200 закладiв i понад 500 лiкарiв.[9;c.577-578]. Пожвавилася науково-дослiдна дiяльнiсть. У Львовi було вiдкрито ряд фiлiалiв iнститутiв АН УРСР, а також фiлiал академiчноСЧ бiблiотеки. До Спiлки радянських письменникiв УкраСЧнськоСЧ РСР було прийнято ряд майстрiв художнього слова краю. Почали вiльно друкуватися С. Тудор, П. Козланюк, Я. Галан, О. Кобилянська, О. Гаврилюк та iн. Вперше за всю iсторiю було вiдкрито стацiонарнi державнi театри. До Львiвського обласного вiддiлення Спiлки радянських композиторiв УкраСЧни ввiйшли композитори С. Людкевич, М. Колесса, РД. Козак, А. Кос-Анатольський та iн. До творчого життя республiки включилися художники РЖ. Труш, О. Кульчицька, А. Манастирський. Розширилася мережа культосвiтнiх закладiв, створювалися умови для розвитку народного мистецтва.
З iншого боку - невдовзi виявилися й украй негативнi наслiдки дiяльностi комунiстiв. Радянськi вiйська принесли в Захiдну УкраСЧну репресивний режим, що вдосконалювався на Наднiпрянщинi протягом двох десятилiть. Почали розгортатися масовi репресiСЧ та терор, жертвами якого стали як окремi особи, так i цiлi групи населення. Хвилi репресiй, якi спочатку охопили тАЬкласово-ворожi елементитАЭ державних чиновникiв румунськоСЧ адмiнiстрацiСЧ, представникiв полiтичних партiй i украСЧнських, румунських, польських, СФврейських органiзацiй. Згодом сталiнськi репресiСЧ впали на бессарабських комунiстiв. Також арешту пiдлягали власники пiдприСФмств, чиновники, священики, вiдставнi офiцери, заможнi селяни й усi тi, кого вважали противниками колективiзацiСЧ. Документи свiдчать про величезнi масштаби репресiй: у Захiднiй УкраСЧнi й у Захiднiй Бiлорусi в 1939-1941рр. Були увязненi й висланi до Сибiру понад 10% населення краю. Часто жертвами радянського режиму ставали поляки, але така ж доля спiткала й сотнi тисяч украСЧнцiв, тисячi СФвреСЧв, представникiв релiгiйних та заможних кiл. Включення до складу СРСР ЗахiдноСЧ УкраСЧни супроводжувалося насильницькою колективiзацiСФю, масовими переслiдуваннями й арештами мiiевого населення. З 1939 по 1941 рр. Тiльки в тюрмах тАЬвизволеноСЧтАЭ Галичини були замученi 50 тис. полiтвязнiв, а з СЧСЧ територiСЧ депортовано понад мiльйон жителiв.[9;c.576]. Негативного розголосу набув судовий процес у Львовi в сiчнi 1941 р. над 59 членами ОУН (переважно школярами i студента