Радянська держава в роки НЕПу (1921-1928)
Дипломная работа - История
Другие дипломы по предмету История
вий курс, де Троцький пояснював, що ніяка демократизація не може статися зверху. Партія повинна взяти під контроль свій апарат, перетворивши його у виконавця колективної волі, і прибрати тих, хто не виносить ніякої критики. До того ж тільки демократизація дозволила б партії забезпечити дійовий контроль над роботою підприємств. Втручання в цю роботу партійного апарату, який не знає ні реального положення справ, ні місцевих умов, може тільки дезорганізувати виробництво. З появою статті Троцького дискусія поновилася у засобах друку і партійних осередках.
XIII партконференція (16-18 січня 1924 р,), на якій Троцький був відсутній через хворобу, беззастережно засудила Троцького й опозицію, звинувативши їх в антибільшовистському ревізіонізмі та антиленінському ухильництві. Щоб довести, що керівництво партії не потерпить ніякого вияву інакомислення, з ініціативи Сталіна конференція обнародувала сьомий пункт резолюції про Єдність партії, який був прийнятий на X зїзді і до того часу залишався в таємниці: Зїзд дає ЦК повноваження застосовувати в разі порушення дисципліни або відродження або допущення фракційності всі заходи партійних стягнень аж до виключення з парти, а по відношенню до членів ЦК переведення їх у кандидати і навіть, як крайню міру, виключення з партії. Виключення загрожувало й тим, хто буде розповсюджувати необґрунтовані чутки і заборонені документи (натяк на ленінський заповіт, текс і якого, як і раніше, не був офіційно оголошений). Нарешті, конференція прийняла резолюцію про економічну політику, яка відкидала індустріалістську орієнтацію Троцького. Найбільш послідовних його прихильників вислали із столиці або відправили за кордон із дипломатичними місіями (Іоффе - в Китай, Крестинського - в Німеччину, Раковського - в Англію).
Ленін помер 21 січня 1924 р. Сталін як Генеральний секретар партії очолив організацію похоронів. За кілька тижнів по всій країні виник справжній культ особи Леніна. Він розпочався із створення Комісії з увічнення памяті В.І.Ульянова, якій доручалося здійснити обряд поховання Великої Людини, чиє муміфіковане тіло повинне було покоїтися в мавзолеї на Червоній площі. Л.Красіну було доручено організувати бальзамування тіла. Культ Леніна виражався в будівництві численних памятників вождеві, відкритті численних музеїв, червоних кутків навіть в найдрібніших установах, лавині публікацій, починаючи від тоненьких брошур з життєписом Леніна, закінчуючи повними зборами його творів.
Сталін спробував, і небезуспішно, монополізувати право на ленінську спадщину, уявивши себе єдиним законним пояснювачем його ідей. У квітні 1924 р. в Комуністичному університеті ім. Свердлова Сталін прочитав серію лекцій, виданих потім під назвою Основи ленінізму. Основні положення, взяті ним із ленінського вчення, - необхідність дисципліни і єдності партії - авангарду і лідера маси. Популярне видання Основ ленінізму повинне було стати першою обовязковою для прочитання теоретичною роботою для 203 тис. нових членів партії ленінського призову. Через десять днів після смерті Леніна ЦК розгорнув широку кампанію по набору в партію молодих людей, переважно робітників, з метою значно змінити соціальний склад, середній вік і політичний рівень партії. Під скороспішний ленінський заклик потрапили в основному політично малограмотні робітники. За задумом організаторів набору вони повинні були підтримати боротьбу більшості Політбюро проти опозиції - хоч вони й були кандидатами, а не повноправними членами партії, їх всупереч Статуту допустили до виборів делегатів на XIII зїзд у квітні 1924 р. Як і попередній, XIII зїзд партії (23-31 травня 1924 р.) пройшов у атмосфері зовнішньої одностайності. Напередодні відкриття ЦК ухвалив рішення не розбурхувати учасників зїзду і не зачитувати їм заповіт Леніна, на чому наполягала Крупська. З його текстом ознайомилися тільки глави делегацій. Зїзд, таким чином, пройшов без особливих ексцесів. Знову був розширений ЦК (з 57 до 87 чоловік). Зїзд підтвердив своє рішення продовжувати економічну політику, засновану на дбайливому відношенні до селянства і подальшому зниженні цін на промислові товари. Однак кожний залишився при своїй думці: Сталін повторив, що оголошення війни апарату означає руйнування партії; Троцький, наполягаючи на деяких своїх позиціях, уперше ввів поняття принципової самокритики.
Після закінчення зїзду тактичний союз Сталін, Зиновєв і Каменєв, що виник на початку 1923 р., почав тріщати по швах. Сталін розкритикував теоретичні помилки Зиновєва (який начебто сплутав диктатуру партії з диктатурою пролетаріату) і Каменєва (який, співставивши непманську і соціалістичну Росію, насмілився припустити, що в Росії немає соціалізму). Цей неміцний союз (трійка) на час знову згуртувався в кінці серпня 1924 р. через меншовистське повстання в Грузії, швидко придушене, і, передусім, у відповідь на видану в жовтні 1924 р. книгу Уроки Жовтня Троцького. Приводячи різні історичні аналогії, Троцький розвивав тему, що стала основною в подальших його роботах: революція зраджена правими. Особливо він обрушувався на Зиновєва та Каменєва, які в жовтні 1917 р. не зрозуміли, що революцію треба було починати в той момент, про який говорили Ленін і Троцький. Шість років потому, тепер уже разом із Сталіним, Зиновєв та Каменєв знову продемонстрували свій правий ухил, не вірячи ?/p>