Публічне і приватне право
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
?о повинне здійснюватися і виключати дію інших мотивів.
Основна функція приватного права полягає в розподілі ідеальних і матеріальних благ, в прикріпленні їх за певними субєктами. Керівну нитку треба шукати в змісті права і повязувати її з протилежністю приватного, індивідуального публічному, суспільному. Публічне право регулює стосунки між людьми виключно веліннями, витікаючими від одного-єдиного центру, яким виступає державна влада. Приватне ж право з його індивідуалізмом є системою юридичної децентралізації.
В той же час М.М. Агарков підкреслював тісний взаємозвязок двох даних пластів права. Він писав, що історія права дає нам різні приклади комбінацій публічно-правового і приватноправового елементів; співвідношення того і іншого залежить від господарських умов і психології даної епохи. У сучасній літературі також наголошується, що в ході історичного розвитку грані між публічним і приватним правом у ряді областей стираються, виникають змішані публічно-правові і приватноправові стосунки і інститути.
М.М. Агарков намагався ставити питання про використання приватного права в нових післяреволюційних умовах, указуючи, що воно могло б проявити себе у сфері реалізації громадянами своїх субєктивних прав. Проте це виявилося неможливим. Радянська правова доктрина не тільки не визнавала концепцію приватного права, але і всіляко критикувала і відкидала її як несумісну з природою соціалістичного будівництва, де неподільно панує суспільна, і перш за все державна, власність, функціонує плановая економіка.
Відома жорстка позиція В.І. Леніна, виражена їм в 1922 р. в листі до Д.І. Курському у звязку з підготовкою першого радянського Цивільного кодексу: Ми нічого приватного не визнаємо, для нас все в області господарства є публічно-правове, а не приватне... Звідси розширити застосування державного втручання в приватноправові стосунки; розширити право держави відміняти приватні договори; застосовувати до цивільних правовідносин нашу революційну правосвідомість, показувати систематично, наполегливо, наполегливо на ряду показових процесів, як це треба робити... Через партію шельмувати і виганяти тих членів ревтрибуналів і нарсудей, які не вчаться цьому і не хочуть зрозуміти цього.
В даний час, коли визнана і законодавчо закріплена приватна власність, коли Україна узяла курс на ринкові відносини, легалізація приватного права стала природною і неминучою. Без цієї умови неможливе формування цивільного суспільства, правової держави, стимулювання приватнопідприємницької діяльності Аналіз світового досвіду показує, що даний інститут грав і грає позитивну роль в налагодженні і підтримці розумного балансу соціальних інтересів, гнучкішому опосередкуванні динамічних суспільних відносин, що розвиваються, захисту і реалізації прав і свобод людини. Було б неправильно відмовлятися від цього досвіду. Приватне право основа підприємництва, ринкової економіки. При цьому сучасне приватне право підрозділяється на два види договірне і корпоративне.[13;403 405]
Висновок
Тема поділу права па приватне й публічне, співвідношення цих двох правових сфер та їх методології залишається однією з найбільш популярних у вітчизняному правознавстві, ймовірно, як затяжна реакція на неприйняття радянською правовою доктриною ідеї дуалізму права. Втім наукові дискусії з цього питання поки що не принесли відчутних результатів, оскільки, як виявилося, вкрай складно визначитися з поняттями приватного і публічного права. Крайнім проявом ефекту маятника є абсолютизація чистоти поділу права на приватне й публічне як єдино можливого критерію систематизації чинного законодавства України.
Окрім того, за критерієм, який покладається в основу поділу права на приватне і публічне, відповідні наукові концепції можна поділити на:
матеріальні, які використовують для розмежування приватного права і публічного права категорії користі, мети, інтересу, суспільних відносин, юридичних відносин;
формальні, які вирізняють ці галузі права з позицій, зокрема, субєктного складу учасників відносин, становища субєктів, форм захисту, наслідків порушення права.
Слід памятати, що відмінності між публічним і приватним правом не носять жорсткий, контрастний характер за типом чорне-біле. Всі правові галузі використовують єдині прийоми, методи, засоби правового регулювання, але в різному співвідношенні. Мова може йти лише про переважання тих або інших юридичних елементів - наприклад, загального блага над приватними інтересами, імперативного методу над диспозитивним, заборон і обовязків над дозволами, субординації над координацією і так далі. Так, диспозитивні начала присутні у сфері дії як цивільного, так і адміністративного права, різна тільки їх питома вага і значення.
Публічно-правові галузі регулюють сферу державного управління, міждержавні відносини, місцеве самоврядування, правосуддя, державно-правовий примус. Публічно-правовими є кримінальне, адміністративне, фінансове, кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне право і ін.
До сфери приватного права відносять перш за все комерційні, майнові, сімейні, трудові, нематеріальні відносини. Приватно-правові норми направлені на захист інтересів окремих осіб - індивідів і організацій. Це, наприклад, цивільне, трудове, сімейне право.
Література