Психологія професійної діяльності
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
?одився на стенді, до складу якого входили: керуюча ЕОМ, два семисегментних електролюмінісцентних знакових індикатори і виносний пульт, на якому знаходилися три кнопки з написами: Готовий, Так, Ні. Відстань до індикатора дорівнювало 1,5 м, розміри індикатора - 3,22,4 см, яскравість - 60 нт. Вимір часу проводився за допомогою таймера ЕОМ з дискретністю рахунка 1 мс. Точність відліку часу предявлення цифр визначалася часом спрацьовування реле (5-6 мс). Досвід проводився в автоматизованому режимі з реєстрацією правильних відповідей і помилок, а також затримки часу відповіді.
Матеріал. Стимулюючим матеріалом служили послідовності двозначних чисел заданої довжини. Числа вибиралися у випадковому порядку й в одній послідовності не повторювалися.
Процедура. Випробуваний натискав кнопку з написом Готовий, і через 1 з йому предявлялося одиночне число, що він повинний був запамятати (будемо називати його тестовим числом - ТЧ). Потім через 1 із предявлялася послідовність чисел. Випробуваний повинен був визначити, чи утримувалося ТЧ серед елементів послідовності, і дати відповідь за допомогою однієї з кнопок - Так або Ні. По закінченні предявлення кожної пятої послідовності (кожної пятої проби) на одному з індикаторів висвітлювалась цифра, що вказувала, скільки разів (з пяти) випробуваний дав правильну відповідь. Послідовності формувалися таким чином, що в одній частині їх ТЧ зустрічалося (умову сигнал), а в іншій - не зустрічалася (умова шум). Час предявлення чисел був постійним - 20 мс.
План експерименту. У досвіді варіювалися три фактори: довжина послідовності (ДП), асинхронія включення стимулів (ABC) і імовірність наявності тестового числа в послідовності. Перший фактор мав два рівні: довжина послідовності дорівнювала або 3 (ДП=3), або 6 (ДП=6) числам. Другий фактор мав три рівні: 80, 100 і 140 мс. Третій фактор мав два рівні; співвідношення сигнальних і шумових проб було відповідно 3:2 або 5:1. Таким чином, загальне число умов дорівнювало 12. Відповідно до цього експеримент був розділений на 12 блоків, що предявлялися у випадковому порядку. У половині всіх блоків утримувалося по 50 проб у кожнім, в іншій половині - по 36 проб. Для ДП=3 кожна позиція тестувалась 10 разів, для ДП=6 - 5 разів. Кожен випробуваний брав участь у досвіді 2 рази.
Випробувані. В експерименті брали участь 8 випробуваних. Усі відрізнялися високим ступенем тренованості.
Інструкція. Випробуваним повідомляли зміст задачі, показували, як і коли натискати на кнопки. Крім того, повідомлялося, які послідовності різної довжини будуть предявлені і що числа в межах однієї послідовності не повторюються. Відповідати було потрібно якнайшвидше і точніше.
Результати. Результатами кожного досвіду є число правильних і неправильних відповідей і середні величини часу реакції.
Дослідження, проведене за описаною методикою, дозволило авторам висловити припущення про рівнобіжну обробку інформації в блоках прийому, пошуку в памяті, ухвалення рішення й організації відповіді.
Кільцеві моделі. Н.А. Бернштейн був одним з перших, хто докладно описав кільцеву структуру регуляції рухового акту. У його моделі два елементи виділені по анатомічній підставі - рецептор і ефектор, інші - по логічному: що порівнює, програма, що підсилює і перетворить. У моделі Бернштейна, на відміну від інших моделей, наприклад Т-О-Т-І (test operate test - exit), кільце замикається через вхід, чим підкреслюється важливе значення зовнішнього зворотного звязку в процесі рухового акта, а не тільки після його закінчення. Зворотний звязок повинен підтримуватися безупинно. Вона, так само як і пускова інформація, важлива для виконання рухового акту.
А.И. Назаров доповнив схему Н.А. Бернштейна трьома внутрішніми кільцями. Увівши блоки екстраполяції зорових і додаткових команд, Назаров зєднав їхніми кільцями, включивши в систему кілець блоки сприйняття і ефектори. Оскільки сигнали екстраполюючих блоків носять топологічний і генералізований характер, кільцевий центральний звязок дозволяє коректувати екстраполяційні сигнали і вести керування за допомогою точних метричних сигналів. По кільцевому принципі побудована модель Д.А. Ошаніна, що містить послідовність підсхем (прийом, звірення, установлення причини неузгодженості, вибір дії, відповідь), що включають внутрішні кільця пошуку і добору інформації. У системі є чотири входи. Оскільки схема входів побудована по вертикально-горизонтальному принципі, при пошуку і доборі інформації, здійснюваних на наступних етапах схеми, попередні блоки залишаються незадіяними. Послідовність блоків означає розгортання процесу щодо пускового вхідного сигналу, а не моменту формулювання мети субєктом дії. Схема придатна для опису визначеного типу дій, а блоки, що утримуються в схемі, можуть розглядатися як компоненти, що входять у процес формулювання мети. Схема допускає включення додаткових блоків, що дозволили б описати інші функції (ухвалення рішення, постановка мети і т.д.).
Схема простої дії Г.М. Зараковського і В.В. Павлова містить три убудованих друзів у друга кільця, один вхід і один вихід. Внутрішнє кільце описує дія в добре знайомій ситуації - її упізнання проходить симультанно і без труднощів, оскільки для цього є готова програма. Наявність моторному програми забезпечує швидке виконання відповідного руху. Автори називають цей випадок дією прямого замикання - воно виконується автоматич