Психологія професійної діяльності
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
? переконаності кожного члена команди. Це зусилля робить усяку дію новою, унікальною. Дія - це акт боротьби людської волі з інерцією ліні і спокою, заспокоєності, що стає руйнівною байдужністю. Особливі зусилля потрібні для збереження ритму і координації групової дії.
Існують обмеження концепції дія як одиниця психологічного аналізу: важко виділити початок дії в трудовому потоці операцій, не можна установити сам факт дії, не звертаючи до субєкта. Дія більш придатна для аналізу навчальної діяльності і моделювання, чим для вивчення трудового процесу фахівця високого класу.
В аналіз поточної дії необхідно уключити віддалене минуле і перспективне майбутнє.
Необхідність використовувати ідеї формування і поступової деградації, адаптації і дезадаптації, контексту діяльності і спілкування вимагає виходу за рамки ситуації, сьогодення, за рамки дії. Таке подолання рамок концепції дії вимагає побудови нового апарата, у якому обєднана дія і контекст діяльності (внеситуативний), дія і структури досвіду, дія і процеси адаптації.
У теорії діяльності розроблялося уявлення про скорочену і розгорнуту дії. Основної є ідея принципової подібності між ними. Однак часовий аналіз показує, що поняття формування, сформоване, згорнуте (у згорнутому виді) вимагають введення іншого часу, що відрізняється від часу виконавчого процесу. Необхідно і просторове визначення сформованої, згорнутої, скороченої дії. Без чіткого просторового і тимчасового визначень згортання означає лише те, що дія іде в потаєне, стає таємницею.
Рівнева організація дії припускає співпідпорядкованість. Який рівень вважати більш високим? Наскільки стійко зберігається відношення між рівнями? Рівні міняються місцями. Верхні стають нижніми, а нижні починають усім керувати. Орієнтовані і практичні частини дії невіддільні - і це принципово.
Практична дія, а не тільки орієнтована, становить інтерес для психології. Практична дія є предметом психології праці.
Методологічні і психологічні побудови С.Л. Рубінштейна підтвердили справедливість критики і необхідність більш глибокого пророблення понять субєкта й обєкта в сукупності з поняттями діяльнісного підходу. Тричленна схема вивчалася багатьма авторами (наприклад, А.В. Брушлинським - про недизюнктивність мислення, О.К. Тихомировим - про змісти і мотиви), однак самі по собі ці дослідження не містять засобів, що дозволяють схопити просторово-тимчасову динаміку трудових дій і підійти до постановки задачі синхронізації дії субєкта з процесами навколишнього світу. У роботах Н.А. Бернштейна, С.Г. Геллерштейна, И.М. Сєченова є вказівки на те, що для рішення складної задачі синхронізації необхідно розгорнутий опис сприйняття як безпосередньої даності навколишнього світу субєктові. Тому нам доведеться звернутися до підходів, теоріям і моделям, у яких є засоби для фіксації перцептивного феноменального поля. Багато представників діяльнісного підходу майже одночасно прийшли до необхідності вирішення ряду проблем сприйняття. П.Я. Гальперин виділив просторовий аспект сприйняття і звязав його з поняттям цілісного субєкта. В.П. Зінченко акцентував образ ситуації, звязаний із предметною дією. В.В. Столин, А.А. Пузирей, А.Д. Логвиненко, В.К. Вилюнас аналізували значеннєву сторону перцептивного образу. Однак для аналізу операторської праці потрібна більш диференційована модель навколишнього світу, що схоплює швидкі процеси і дозволяє субєкту підлаштуватися під них за допомогою своїх дій.
Доповнимо базову схему субєкт діяльність - обєкт четвертим членом: поняттям навколишній світ. Навколишній світ - сукупність що рухаються, мінливих обєктів. Навколишній світ характеризується безліччю знайомих предметів, розташованих відомим образом, але разом з тим і новизною, невизначеністю, несподіванкою. Субєкт сприймає оточення і будує свої дії, співвідносячи зі швидкостями руху і змінами предметів, з огляду на несподіванку, невизначеність, новизну предметів і подій у навколишньому світі. Сукупність що рухаються, мінливих предметів навколишнього світу, даних субєктові в сприйнятті, - перцептивний світ. У перцептивному світі субєктові насамперед дані його власне тіло і керований обєкт, дане власна дія, що він робить, рухаючи серед предметів. Сукупність предметів і подій навколишнього світу, що впливають на виконання дії, разом із просторовими і тимчасовими характеристиками дії утворять простір і час дії. Очевидно, що воно не збігається з перцептивним світом. Границі двох типів, зовнішні і внутрішні, різні. Границі перцептивного світу визначаються можливостями сприйняття - порогами розрізнення, виявлення і ін.
Перцептивний світ і дія субєкта - це форми його досвіду, що зберігається в когнітивних структурах і у формах відомих предметів. Простір і час дії - це форма професійного досвіду субєкта, так само як простір і час сприйняття. Простір і час дії штурмана неоднорідні і розрізняються по щільності. Вони визначаються предметами і подіями навколишнього світу, їхньою щільністю, швидкістю руху і характером їхнього впливу на рух керованого обєкта і на саму дію, що виконується субєктом. Час визначається щільністю рухів субєкта, його зусиллями при виконанні дії. Простір і час сприйняття і дії мають значеннєвий характер, оскільки вони визначаються метою і досвідом субєкта. Теза про значеннєву структуру часу розробляв А. Бергсон, на неоднорідність пр