Психологія професійної діяльності
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
тимчасового аналізу процесу, що розглядається як послідовність операцій, виконуваних у ході простого, тобто одиночного акта. Це окремий руховий акт, результати якого не можуть бути поліпшені усередині нього самого, щоб поліпшити результати буде потрібно виконати інший акт. Тимчасовий опис такого простого акта проводиться одночасно з побудовою якісної моделі, блоки якого відповідають вимірюваним процесам. При такому супутньому виконанні двох різних видів робіт дослідник зіштовхується з двома типами труднощів: 1) вимір часу можливо тільки при виділенні і фіксації початку і кінця підпроцесу, тобто при відділенні послідовно розташованих блоків один від одного; 2) побудова структури вимагає вирішення методологічної проблеми - визначення простої дії, оскільки підібрати практичний або експериментальний аналог одиночної дії важко. Для тимчасового аналізу вибираються і використовуються інформаційні або логічні моделі. Маніпулюючи матеріалом, тимчасовим режимом предявлення, реєструючи точність відповідей і аналізуючи якість помилок, зіставляючи результати з інструкціями і з відповідями випробуваного, використовуючи дані неінструментальних спостережень, дослідники вводять у модель блоки з уже відомими тимчасовими характеристиками. Так, Д. Бродбент ввів у модель слухову память і блок послідовного зчитування, а Дж. Сперлінг - зорову тимчасову память і скануючий блок. Однак крім проблем, звязаних із проведенням експерименту, виникає інша складність: наскільки правомірна звязування тимчасового проміжку з блоком-операцією?
Проблема тимчасового аналізу схеми або цілого процесу незвичайно складна. Її поки не удалося вирішити в жодній лабораторії. Перешкодою є не тільки недолік устаткування, але і парадигма, у якій працює дослідник. У лабораторних умовах дослідження перцептивних процесів проводяться окремо від памяті, від ухвалення рішення, від рухових процесів. Кожне окреме дослідження будується на основі особливої моделі. Потім виявляється, що для виміру тільки одного підпроцесу необхідно вирішити безліч проблем - теоретичних, експериментальних, інженерних. Спільна модель цілісного процесу виявляється надзвичайно штучної, у ній утрачені всі характеристики субєкта, психологія введена до інформаційного процесу. Якщо перебороти полірований фасад математичної точності, то виникають питання:
що таке інформація? час підпроцесу? і ін. Як приклад може бути узята відома дискусія з приводу результатів виміру кількості інформації, що зберігається після однократного предявлення. Сперлінг вважав, що вся предявлена інформація зберігається протягом короткого часу, а Дикий спростовував це твердження, показуючи, наскільки невизначеної була процедура зчитування по післяінструкції, що розробив Сперлінг для доказу свого положення. Положення фокуса уваги на пропонованій таблиці Сперлінг не контролював, через обмежену тривалість досвіду розподіл сигналів-післяінструкцій по рядках не могло бути випадковим. Більш того, у міру наближення до кінця експерименту випробуваний міг легко прогнозувати дії експериментатора. Теоретична проблема виникла і при інтерпретації магічного числа 7, обсягу безпосередньої памяті. Неможливість вирішити ряд питань: у якій формі зберігається інформація в магічному обсязі? скільки часу? безпосередня память це один або кілька блоків? скільки одиниць складає обсяг кожної з частин? чи однаковий час збереження в кожній? і т.д. Нескінченна низка питань. Ще більш складним є
питання про тотожність тимчасової міри, використовуваної при оцінці різних підпроцесів. Через це замість тимчасового аналізу дослідники звертаються до логічного аналізу.Відзначимо, що моделі Дж. Сперлінга і Д. Нормана не є чисто лінійними, оскільки містять блоки кільцевого типу. Така кільцева операція утримується й у моделі Д. Бродбента, що назвав її репетицією (внутрішньою підготовкою) зовнішньої явної відповіді. Така операція дозволяла підтримати в памяті сліди вхідної інформації.
З часу Ф. Дондерса нову спробу побудувати модель лінійного типу почав С. Стернберг. Отримана ним лінійна функція досить добре апроксимує результати виміру часу пошуку в памяті одиночного знака (букви або цифри). З трьох величин, що входять у її склад, дві перших, а і х, легко піддаються інтерпретації - множник а позначає час перегляду в памяті одного знака, аргумент х позначає число знаків в оперативній памяті. Вільний член b, якому можна інтерпретувати як сумарний час, складається з тривалостей трьох процесів: кодування при прийомі інформації, двійкового рішення в процесі пошуку в памяті й організації відповіді. Він є занадто громіздким і поки не піддається експериментальній перевірці. Питання про те, як організовані блоки моделі - послідовно або паралельно, поки не удалося вирішити за допомогою експериментів. Відзначимо, що Стернберг застосовував дисперсійний аналіз з метою виділити залежні і незалежні фактори. Якщо дисперсія визначається як сума незалежних факторів, то відповідним факторам блоки зєднані послідовно. Взаємодії між факторами означали б рівнобіжне зєднання.
М. Мейцнер і М. Трессельт розклали час простої реакції, використовуючи дані про латентний час викликаних потенціалів кори мозку. Відповідно до їх моделі, зоровий сигнал надходить у первинні поля зорової кори приблизно через 30 мс. Таким же є час проведення сигналу від моторної кори до рухової відповіді. Якщо з часу простої рухово?/p>