Предметна юрисдикцСЦя мСЦжнародних кримСЦнальних трибуналСЦв по колишнСЦй ЮгославСЦi та РуандСЦ
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Предметна юрисдикцСЦя мСЦжнародних кримСЦнальних трибуналСЦв по колишнСЦй ЮгославСЦi та РуандСЦ
Предметна юрисдикцСЦя дСЦючих мСЦжнародних трибуналСЦв маСФ суттСФвСЦ вСЦдмСЦнностСЦ вСЦд предметноi юрисдикцСЦi Нюрнберзького СЦ ТокСЦйського трибуналСЦв. Насамперед слСЦд зазначити вСЦдсутнСЦсть у перелСЦку злочинСЦв категорСЦi злочинСЦв проти миру, що пСЦдпадають пСЦд iхню юрисдикцСЦю. У цьому можна побачити деяку невСЦдповСЦднСЦсть мотивуванню, покладену в основу заснування трибуналСЦв: будучи утвореним в СЦнтересах захисту миру, вСЦн не маСФ юрисдикцСЦi по злочинах проти миру.
ВСЦдповСЦдно до статтСЦ 1 Статуту, Трибунал по колишнСЦй ЮгославСЦi повноважний здСЦйснювати судове переслСЦдування осСЦб, вСЦдповСЦдальних за серйознСЦ порушення мСЦжнародного гуманСЦтарного права (serious violations of international humanitarian law), вчиненСЦ на територСЦi колишньоi ЮгославСЦi з 1991 року. Поняття серйознСЦ порушення норм гуманСЦтарного права охоплюСФ дСЦяння, що пСЦдпадають пСЦд юрисдикцСЦю Трибуналу поза залежнСЦстю вСЦд того, який характер збройного конфлСЦкту .
При розробцСЦ Статуту належна увага була придСЦлена тому, щоб уникнути докорСЦв у порушеннСЦ принципу nullum crimen sine lege. Передбачалося, що в предметну юрисдикцСЦю Трибуналу ввСЦйдуть злочини, що, поза всяким сумнСЦвом, належать до злочинСЦв СЦз загального мСЦжнародного права. Проте такСЦ докори пролунали. Предметна юрисдикцСЦя Трибуналу пСЦддалася детальному обговоренню у справСЦ Prosecutor v. Tadic. Захист затверджував, що обвинувачення, висунутСЦ проти Тадича, не входять у предметну юрисдикцСЦю Трибуналу, у зв'язку з чим Судова й АпеляцСЦйна камери дослСЦджували межСЦ цСЦСФi юрисдикцСЦi. Один СЦз аргументСЦв захисту полягав у тому, що конфлСЦкт, у якому брав участь Д. Тадич, був немСЦжнародним, на пСЦдставСЦ чого захист вважав, що дСЦi Д. Тадича не можуть розглядатися як серйознСЦ порушення норм гуманСЦтарного права, тобто злочини СЦз загального мСЦжнародного права. Д. Тадич затверджував, що дСЦяння, якСЦ вСЦн вчинив, вписуються в контекст громадянськоi вСЦйни - боснСЦйський серб повстав проти режиму боснСЦйських мусульман.
Розглядаючи скаргу Д. Тадича, АпеляцСЦйна камера дСЦйшла висновку, що в немСЦжнародному збройному конфлСЦктСЦ порушення звичаСФвих норм мСЦжнародного гуманСЦтарного права також СФ мСЦжнародним злочином, що пСЦдлягаСФ кримСЦнальному переслСЦдуванню. Виходячи з цього, АпеляцСЦйна камера вирСЦшила, що МСЦжнародний кримСЦнальний трибунал по колишнСЦй ЮгославСЦi компетентний розглядати справу Д. Тадича. Камера вСЦдзначила, що, починаючи з 30-х рокСЦв, вСЦдбувалося поступове зникнення розбСЦжностей мСЦж нормами звичаСФвого мСЦжнародного права, якСЦ регулюють мСЦжнароднСЦ збройнСЦ конфлСЦкти, СЦ звичаСФвими нормами, що регулюють внутрСЦшнСЦ конфлСЦкти. У результатСЦ зближення цих норм у даний час внутрСЦшнСЦ конфлСЦкти значною мСЦрою регулюються нормами, що ранСЦше застосовувалися лише в перСЦод мСЦжнародних збройних конфлСЦктСЦв .
Порушення законСЦв або звичаiв вСЦйни звичайно розглядаються як воСФннСЦ злочини. Вони можуть бути визначенСЦ як дСЦяння, що порушують норми, якСЦ випливають СЦз загального чи договСЦрного права, застосовного до воюючих сторСЦн. ОскСЦльки порушення законСЦв вСЦйни, тобто мСЦжнародних порядкСЦв пСЦд час збройного конфлСЦкту мСЦжнародного характеру, традицСЦйно розцСЦнювалися як злочини з мСЦжнародного права, не СЦснуСФ нСЦяких перешкод до поширення цих норм на внутрСЦшнСЦ збройнСЦ сутички. Коли певна поведСЦнка заборонена мСЦжнародним правом, поширення заборони на ситуацСЦi внутрСЦшнього збройного конфлСЦкту не СФ порушенням принципу nullum crimen sine lege, бо розглянута поведСЦнка унСЦверсально визнана злочинною. Цей принцип не перешкоджаСФ розвитку кримСЦнального права. Таким чином, мСЦжнародний характер конфлСЦкту не СФ необхСЦдною умовою застосування норм гуманСЦтарного права.
Якщо традицСЦйно держави-переможницСЦ карали за злочини, вчиненСЦ пСЦд час вСЦйни, Гаага засуджуСФ СЦншу несправедливСЦсть, не обов'язково зв'язану з мСЦжнародним конфлСЦктом. ЮрисдикцСЦя Трибуналу поширюСФться на злочини проти людяностСЦ, вчиненСЦ в збройному конфлСЦктСЦ, незалежно вСЦд того, СФ вони мСЦжнародними чи нСЦ. ЕтнСЦчне переслСЦдування, навСЦть у межах однСЦСФi держави, засуджуСФться як мСЦжнародний воСФнний злочин. ВСЦдхиляючись вСЦд традицСЦйноi парадигми, Трибунал демонструСФ нове тлумачення поняття вСЦдповСЦдальностСЦ, що робить брутальне СЦ систематичне порушення прав людини справою мСЦжнародною, - затверджуСФ Р. Тейтель .
ПерелСЦк дСЦянь, що входять у предметну юрисдикцСЦю Трибуналу по колишнСЦй ЮгославСЦi, мСЦстить у собСЦ чотири категорСЦi злочинСЦв. ВоСФннСЦ злочини роздСЦленСЦ на двСЦ категорСЦi: серйознСЦ порушення Женевських конвенцСЦй вСЦд 12 серпня 1949 року (grave breaches of the Geneva Conventions), тобто так називанСЦ злочини проти права Женеви (стаття 2), СЦ порушення законСЦв або звичаiв вСЦйни (violations of the laws or customs of war) - стаття 3. Поряд зСЦ злочинами проти людяностСЦ (crimes against humanity), охоплюваними статтею 5, як самостСЦйна категорСЦя пСЦдлягаючих юрисдикцСЦi Трибуналу злочинСЦв названий геноцид (стаття 4). ОскСЦльки трибунал по РуандСЦ призначений для суду над злочинами, вчиненими пСЦд час конфлСЦкту немСЦжнародного характеру, його предметна юрисдикцСЦя маСФ трохи СЦнший обсяг. Трибунал компетентний розглядати справи про геноцид, злочини проти людяностСЦ та злочини, позначенСЦ у СтатутСЦ як порушення статтСЦ 3, загальноi для Женевських конвенцСЦй, СЦ Додаткового протоколу II.
ТеорСЦя мСЦжнародних злочинСЦв одержала в практицСЦ трибуналСЦв ad hoc СЦсто