Предметна юрисдикцСЦя мСЦжнародних кримСЦнальних трибуналСЦв по колишнСЦй ЮгославСЦi та РуандСЦ
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
тний СЦ переконливий розвиток. Стаття 2 Статуту МСЦжнародного трибуналу по колишнСЦй ЮгославСЦi уповноважуСФ Трибунал здСЦйснювати судове переслСЦдування осСЦб, котрСЦ чинять самСЦ чи наказують вчиняти серйознСЦ порушення Женевських конвенцСЦй: а) навмисне вбивство; b) катування СЦ нелюдське поводження, включаючи бСЦологСЦчнСЦ експерименти; с) навмисне заподСЦяння важких страждань або серйозного калСЦцтва чи нанесення збитку здоров'ю; d) незаконне, довСЦльне СЦ проведене у великому масштабСЦ руйнування СЦ присвоСФння майна, не викликанСЦ воСФнною необхСЦднСЦстю; e) примус вСЦйськовополоненого чи цивСЦльноi особи служити в збройних силах ворожоi держави; f) навмисне позбавлення прав вСЦйськовополоненого чи цивСЦльноi особи на безстороннСФ СЦ нормальне судочинство; g) незаконне депортування, перемСЦщення чи арешт цивСЦльноi особи; h) узяття цивСЦльних осСЦб як заручникСЦв.
Стаття 2 сформульована таким чином, що можна припустити, що злочини, перерахованСЦ в нСЦй, СФ порушенням норм договСЦрного мСЦжнародного права, на вСЦдмСЦну вСЦд злочинСЦв, перерахованих у статтСЦ 3, що прямо названСЦ порушення законСЦв або звичаiв вСЦйни. Така СЦнтерпретацСЦя, мабуть, не вСЦдповСЦдаСФ намСЦрам укладачСЦв тексту Статуту. УсСЦ названСЦ дСЦяння СФ злочинами за загальним мСЦжнародним правом, що знайшло вСЦдбиття в Женевських конвенцСЦях.
Вимога мСЦжнародного конфлСЦкту не сформульована прямо у статтСЦ 2, однак ця стаття застосовуСФться до порушень, вчинених у контекстСЦ мСЦжнародноi збройноi сутички. КрСЦм того, щоб квалСЦфСЦкувати злочин за статтею 2 Статуту, необхСЦдно встановити, що вСЦн вчинений стосовно осСЦб чи майна об'СФктСЦв, що знаходяться пСЦд захистом однСЦСФi чи декСЦлькох Женевських конвенцСЦй 1949 року [129, para. 80; 127, para. 74; 126, paras. 8, 26, 36]. КонфлСЦкти, що вСЦдбувалися в колишнСЦй ЮгославСЦi, можуть квалСЦфСЦкуватися, у залежностСЦ вСЦд часу СЦ мСЦсця, як внутрСЦшнСЦ СЦ/ чи мСЦжнароднСЦ . ЮридичнСЦ ознаки, що демонструють мСЦжнародний характер збройного конфлСЦкту, детально виклала АпеляцСЦйна камера в ii рСЦшеннСЦ вСЦд 15 липня 1999 у справСЦ Tadic. ДослСЦджувавши питання про те, за яких умов внутрСЦшнСЦй збройний конфлСЦкт стаСФ СЦнтернацСЦоналСЦзованим за змСЦстом статтСЦ 2 Статуту, АпеляцСЦйна камера дСЦйшла висновку, що в разСЦ внутрСЦшнього збройного конфлСЦкту, що спалахнув на територСЦi держави, вСЦн може стати мСЦжнародним (чи, у залежностСЦ вСЦд обставин, бути СЦ мСЦжнародним СЦ внутрСЦшньодержавним за своiм характером), якщо (СЦ) СЦншСЦ держави втручаються в цей конфлСЦкт своiми вСЦйськами, чи альтернативно, якщо (ii) деякСЦ з учасникСЦв внутрСЦшньоi збройноi сутички дСЦють вСЦд СЦменСЦ цСЦСФi СЦншоi держави . АпеляцСЦйна камера також звернула увагу на те, що коли СЦснуСФ мСЦжнародна збройна сутичка, дСЦя Женевських конвенцСЦй поширюСФться на всю територСЦю сторСЦн конфлСЦкту, а не тСЦльки на тСЦ райони, на яких або в безпосереднСЦй близькостСЦ вСЦд яких фактично вСЦдбуваються бойовСЦ дСЦi . У справСЦ Celebici Судова камера пСЦдкреслила, що в разСЦ мСЦжнародного збройного конфлСЦкту норми мСЦжнародного гуманСЦтарного права застосовуються на всСЦй територСЦi його сторСЦн до спСЦльного припинення воСФнних дСЦй .
Стаття 3 Статуту МСЦжнародного трибуналу по колишнСЦй ЮгославСЦi застосовуСФться щодо внутрСЦшнього СЦ мСЦжнародного збройного конфлСЦкту . На перший погляд, стаття 3 Статуту заснована на Гаазьких конвенцСЦях. Однак АпеляцСЦйна камера у справСЦ Tadic, у рСЦшеннСЦ щодо юрисдикцСЦi, СЦнтерпретувала статтю 3 як таку, що охоплюСФ серйознСЦ порушення норм мСЦжнародного гуманСЦтарного права, що не пСЦдпадають пСЦд статтю 2, зокрема порушення права Гааги, порушення положень Женевських конвенцСЦй, що не класифСЦкованСЦ як серйознСЦ порушення, порушення загальноi статтСЦ 3 Женевських конвенцСЦй СЦ СЦнших загальноприйнятих правил, що поширюються на внутрСЦшнСЦ конфлСЦкти, порушення договорСЦв мСЦж воюючими сторонами, розглянутСЦ як договСЦрне право, тобто угод, що не перетворилися на загальне мСЦжнародне право. .
На думку АпеляцСЦйноi камери, стаття 3 Статуту функцСЦонуСФ як система норм, призначених для того, щоб гарантувати, що нСЦяке серйозне порушення мСЦжнародного гуманСЦтарного закону не уникне юрисдикцСЦi МСЦжнародного трибуналу. Прецедентне право Трибуналу випливаСФ з того, що дСЦi, якСЦ забороняСФ загальна стаття 3 Женевських конвенцСЦй, складають мСЦжнародно-правовСЦ злочини.
МСЦнСЦмальнСЦ стандарти загальноi статтСЦ 3 Женевських конвенцСЦй належать до конфлСЦкту в колишнСЦй ЮгославСЦi, СЦ судове переслСЦдування обвинувачуваного за ii порушення не суперечить принципу nullum crimen sine lege. Загальна стаття 3 Женевських конвенцСЦй накладаСФ зобов'язання, порушення яких охоплюСФ стаття 3 Статуту, бо цСЦ зобов'язання - частина загального мСЦжнародного права . Про злочинний характер порушень загальноi статтСЦ 3 Женевських конвенцСЦй очевидно свСЦдчить сам змСЦст цСЦСФi статтСЦ, який встановлюСФ вСЦдповСЦдальнСЦсть за основнСЦ злочини (убивства, катування тощо), якСЦ забороненСЦ в усСЦх державах. Жодна людина, котра вчинила такСЦ дСЦi, не може сумлСЦнно затверджувати, що вона не розумСЦла, що цСЦ дСЦi були забороненСЦ, а принцип nullum crimen sine lege призначений для того, щоб захистити людину вСЦд покарання тСЦльки за такСЦ акти, що вона обТСрунтовано вважала законними в момент вчинення . Таким чином, СЦндивСЦди можуть вСЦдбувати покарання за порушення цих заборон. Характер конфлСЦкту не обмежуСФ його юрисдикцСЦю за статтею 3. ТермСЦн закони чи звичаi вСЦйни застосовуСФться СЦ до мСЦжнародних, СЦ до внутрСЦшнСЦх збройних конфлСЦктСЦв.
РЖснують двСЦ попереднСЦ вимоги до застосування статтСЦ 3 Статуту. По-перше, для того щоб констатувати порушення статтСЦ 3, необхСЦдно встановити наявнСЦсть збройноi сутички. З