Предметна юрисдикцСЦя мСЦжнародних кримСЦнальних трибуналСЦв по колишнСЦй ЮгославСЦi та РуандСЦ
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?ибуналом по колишнСЦй ЮгославСЦi за обвинуваченням у геноцидСЦ. Генерал Кристич був визнаний винним у геноцидСЦ, що стався в перСЦод з липня по листопад 1995 року пСЦсля нападу збройних сил Сербськоi РеспублСЦки на мСЦсто Сребреницу. ПодСЦi в СребреницСЦ - одна з найбСЦльше трагедСЦйних СЦ кривавих сторСЦнок в СЦсторСЦi Югославськоi кризи. ПСЦд час цих подСЦй були знищенСЦ тисячСЦ боснСЦйських мусульман чоловСЦчоi статСЦ, що належали до вСЦковоi групи, здатноi тримати в руках зброю. У зв'язку з трагедСЦСФю в СребреницСЦ обвинувачення в геноцидСЦ були висунутСЦ проти Р. Караждича, Р. Младича. У причетностСЦ до геноциду обвинувачуСФться СЦ С. Милошевич.
У справСЦ по звинуваченню Р. Кристича захист затверджував, що, незважаючи на масштаб вчинених убивств, у Кристича не було геноцидального намСЦру. На думку захисту, кСЦлькСЦсть загиблих у СребреницСЦ не свСЦдчить про вчинення геноциду. У будь-якому разСЦ, на думку захисту, навСЦть якщо СЦснував намСЦр знищити в СребреницСЦ все мусульманське чоловСЦче населення, здатне тримати в руках зброю, це не може СЦнтерпретуватися як намСЦр знищити, цСЦлком або частково, всю етнСЦчну групу, як це маСФ на увазСЦ стаття 4 Статуту .
Судова камера не погодилася з доводами захисту СЦ зазначила, що, приймаючи рСЦшення вбити всСЦх здатних боротися чоловСЦкСЦв, сербськСЦ сили мали розумСЦти, як вплине таке рСЦшення на виживання всСЦСФi групи. При цьому Судова камера не затверджувала, що план учинити злочин геноциду СЦснував до нападу на Сребреницу чи безпосередньо перед захопленням мСЦста. Судова камера пСЦдкреслила, що не обов'язково, щоб такий план СЦснував заздалегСЦдь СЦ не обов'язково маСФ минути якийсь час мСЦж його виникненням СЦ вчиненням. ПоданСЦ суду докази дають пСЦдставу вважати, що попередньо було прийняте рСЦшення вчинити етнСЦчне чищення сребреницького анклаву. Однак з якихось причин згодом було прийнято рСЦшення вбити всСЦх чоловСЦкСЦв, здатних тримати зброю. Результат був неминучий: знищення боснСЦйського мусульманського населення в СребреницСЦ. Це було свСЦдоме рСЦшення, прийняте з повним розумСЦнням неминучого впливу на всю групу. РСЦшення вбити всСЦх чоловСЦкСЦв було прийнято, щоб зробити неможливим виживання боснСЦйських мусульман у СребреницСЦ. ЕтнСЦчне чищення стало геноцидом. Судова камера у справСЦ Krstic вСЦдзначила очевидну подСЦбнСЦсть мСЦж полСЦтикою геноциду СЦ полСЦтикою, називаною етнСЦчним чищенням. Акти дискримСЦнацСЦi не обмеженСЦ до подСЦй у СребреницСЦ, вони характеризують увесь цей конфлСЦкт 1992 - 1995 рокСЦв мСЦж боснСЦйськими сербами, мусульманами СЦ хорватами. Судова камера пСЦдкреслила, що вона твердо дотримуСФться характеристики геноциду як тСЦльки таких дСЦй, що вчиненСЦ з метою знищення всСЦСФi чи частини групи .
Судова камера дСЦйшла висновку, що сили Сербськоi республСЦки прагнули знищити в СребреницСЦ боснСЦйських мусульман як групу. Близько 7-8 тисяч чоловСЦкСЦв були вбитСЦ, у той час як мусульманське населення СребреницСЦ, що залишилося, приблизно 25 тисяч чоловСЦк, були насильно перемСЦщенСЦ. Судова камера встановила, що намСЦр убити всСЦх боснСЦйських мусульман чоловСЦчоi статСЦ, здатних тримати зброю, складаСФ намСЦр знищити частково боснСЦйську мусульманську групу в межах розумСЦння геноциду за статтею 4 Статуту, СЦ таким чином дСЦйшла висновку, що обвинувачення довело, що стосовно боснСЦйських мусульман, поза всяким розумним сумнСЦвом, був вчинений геноцид .
Стаття 5 Статуту МСЦжнародного воСФнного трибуналу по колишнСЦй ЮгославСЦi вважаСФ належними до його юрисдикцСЦi злочини проти людяностСЦ. Уперше термСЦн злочини проти людяностСЦ був використаний у ДекларацСЦi 1915 року урядами АнглСЦi, РосСЦi СЦ ФранцСЦi для позначення рСЦзанини вСЦрменСЦв у ТуреччинСЦ, що, за сьогоднСЦшнСЦми критерСЦями, пСЦдпадаСФ пСЦд поняття геноциду. НадалСЦ поняття злочин проти людяностСЦ стало частково збСЦгатися з поняттям воСФнний злочин СЦ взагалСЦ зв'язуватися з наявнСЦстю збройного конфлСЦкту. Сучасне трактування злочину проти людяностСЦ дуже широке, мСЦстить у собСЦ широке коло масових злодСЦянь проти особистостСЦ й гСЦдностСЦ людини незалежно вСЦд того, у мирний чи воСФнний час такСЦ злодСЦяння вчиненСЦ .
ВСЦдповСЦдно до статтСЦ 5 МСЦжнародного трибуналу по колишнСЦй ЮгославСЦi, у категорСЦю злочини проти людяностСЦ включенСЦ правопорушення, коли вони вСЦдбуваються пСЦд час збройного конфлСЦкту мСЦжнародного чи внутрСЦшнього характеру СЦ спрямованСЦ проти будь-якого цивСЦльного населення: a) убивства; b) винищування; c) поневолення; d) депортацСЦя; e) ув'язнення; f) катування; g) зТСвалтування; h) переслСЦдування по полСЦтичних, расових чи релСЦгСЦйних мотивах; СЦ) СЦншСЦ нелюдськСЦ акти.
Як випливаСФ з тексту статтСЦ, Трибунал повноважний здСЦйснювати судове переслСЦдування осСЦб, вСЦдповСЦдальних за перерахованСЦ злочини, коли вони вСЦдбуваються пСЦд час збройного конфлСЦкту мСЦжнародного чи внутрСЦшнього характеру СЦ спрямованСЦ проти будь-якого цивСЦльного населення. Таким чином, стаття 5, додержуючись Статуту Нюрнберзького трибуналу, вважаСФ належними до юрисдикцСЦi Трибуналу тСЦльки тСЦ злочини проти людяностСЦ, що були вчиненСЦ в ситуацСЦi збройного конфлСЦкту. Однак, на вСЦдмСЦну вСЦд Нюрнберзького трибуналу, у даному разСЦ йдеться про конфлСЦкт мСЦжнародного чи внутрСЦшнього характеру.
У справСЦ Tadic, оскаржуючи юрисдикцСЦю Трибуналу, захист затверджував, що Трибунал маСФ юрисдикцСЦю за статтею 5 Статуту тСЦльки в тому разСЦ, якщо СЦнкримСЦнованСЦ дСЦяння були вчиненСЦ в зв'язку з мСЦжнародною збройною сутичкою. При цьому захист посилався на Статут Нюрнберзького трибуналу, що передбачаСФ наявнСЦсть такого зв'язку. Захист також затверджував, що розширення можлив