Аналіз діяльності комерційних банків
Дипломная работа - Экономика
Другие дипломы по предмету Экономика
я бесіди кредитний інспектор повинен прийняття рішення: продовжувати роботу з кредитною заявкою або відповісти відмовою.
Якщо банкір вирішив “повернути” заявку на кредит, його обовязок поміркувати про можливі наслідки. Необгрунтована відмова в наданні грошей може стати причиною переведення клієнтом свого рахунку в інший банк.
Якщо ж кредитний інспектор вирішує продовжити з клієнтом, він заповнює кредитне досьє і передає його разом із заявкою та документами, наданими позичальником, у відділ по аналізу кредитоспроможності, де проводиться поглиблене ретельне обстеження фінансового становища компанії-позичальника.
Кредитоспроможність це якісна оцінка позичальника, яка надається банком до вирішення питання про можливість і умови кредитування та дозволяє передбачити можливість своєчасного повернення позичок, а також їхнє ефективне використання.
У випадку, якщо відділ кредитоспроможності дав сприятливий висновок з приводу фірми, що подала заявку на кредит, банк починає розробляти умови кредитного договору. Ця робота називається структуруванням позики. У процесі структурування банк визначає основні характеристики позики:
вид кредиту;
суму;
термін;
спосіб погашення;
ціну кредиту;
інші умови.
Вид кредиту залежить від мети, характеру операції, для фінансування яких береться позика, можливості і джерел погашення кредиту.
Банк повинен точно визначити суму кредиту і термін його надання, щоб уникнути будь-яких проблем.
Погашення кредиту може здійснюватися одноразовим платежем по закінченні терміну, рівномірними внесками протягом усього терміну кредиту або, у випадку кредитування оборотних коштів шляхом надання контокорентного кредиту, погашення може проводитися в міру надходження виторгу від продажів.
Кредитний ризик ризик непогашення позики є однією з найсерйозніших проблем банку. З метою зменшення цього ризику банк може зажадати від клієнта забезпечення кредиту. Технічне передавання забезпечення може набувати різних форм:
передавання обєктів, які є забезпеченням позики, у повну власність банку;
передавання банкові обєкта у володіння без переходу права власності;
депонування у банку документів, що дають право розпоряджатися майном;
домовленість, згідно з якою банк може звернутися до суду для одержання дозволу на продаж власності позичальника;
одержання банком нотаріально завірених гарантій.
При визначенні процентної ставки враховувати різноманітні чинники: вартість для банку залучених коштів; надійність позичальника і ступінь ризику, повязаний із позикою; витрати на оформлення і контроль за погашенням кредиту; характер відносин між банком і клієнтом та ряд інших можливих моментів. З урахуванням цих даних визначається ставка по кредиту.
Закінчивши структурування позики, банкір повинен ще раз оцінити всю наявну інформацію і прийняти рішення про доцільність позики. Якщо висновок позитивний, то робота переходить у стадію переговорів про остаточні умови кредитної угоди, після чого проект договору має бути поданий кредитному комітетові банку для затвердження.
Кредитний договір підписують представники банку та представники компанії-позичальника і, якщо потрібно, гарант. Після цього комплект усіх документів передається клієнтові, а інший комплект із супровідними документами знаходить своє місце в кредитному досьє банку, куди потім складаються всі звіти компанії, листування, записи телефонних переговорів тощо.
Банк мусить здійснювати постійний контроль за виконанням умов кредиту, закріплених у договорі. Цей процес називається кредитним моніторингом, кінцева мета якого забезпечити вчасне погашення основного боргу і сплату відсотків за позикою.
2.3.2 Проведення депозитних операцій комерційними банками
Основним джерелом залучених коштів комерційного банку є депозити. Депозити, за різними оцінками, забезпечують від 70 до 95 % банківських ресурсів. Це пояснюється їхньою численністю, відносною стійкістю та меншою вартістю порівняно з їхніми джерелами.
Особливо важливими є депозитні ресурси для малих і середніх за розмірами банків. Оскільки в Україні переважна більшість банків мають незначний за світовими стандартами статутний фонд, що впливає на можливість залучення ресурсів і розміри активів, особливе значення для ресурсного забезпечення наших банків мають депозити.
За своєю економічною сутністю операції залучення коштів на депозитні рахунки у комерційних банках характеризують кредитні відносини між вкладниками та комерційними банками. У цьому разі комерційні банки є позичальниками, а не кредиторами.
Національним банком України затверджені Правила здійснення депозитних операцій для банківських депозитів.
Цими Правилами встановлюється порядок залучення банками коштів юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки та вводяться в дію ощадні (депозитні) сертифікати.
Депозит (вклад) це грошові кошти, які вкладає клієнт до банку в різній формі та певними умовами.
Депозитна операція це операція по залученню коштів на депозитні рахунки незалежно від строку і цільового призначення.
Субєктами депозитних операцій є комерційні банки, які виступають в ролі позичальника, і кредитори власники коштів.
Обєктом депозитних операцій є кошти, на які передані комерційному банку на умовах, визначених двосторонньою угодою.
За економічним змістом і темпом використання коштів депозити поділяються на:
<