Потерпевший в криминальном праве Украины
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?яну злочином, не деталСЦзуСФ, чи це шкода на момент злочину, чи на якийсь наступний перСЦод. Тому факт заподСЦяння шкоди маСФ встановлюватись у процесСЦ незалежно вСЦд моменту вчинення злочину та бути пСЦдставою для визнання потерпСЦлим. Важливо, аби був причинний звязок мСЦж дСЦянням та шкодою, що настала.
ТСЦлеснСЦ ушкодження бувають трьох ступенСЦв: тяжкСЦ, середньоi тяжкостСЦ СЦ легкСЦ. У судово-слСЦдчСЦй практицСЦ проблем з установленням виду тСЦлесних ушкоджень зазвичай не виникаСФ, оскСЦльки визначення iх характеру СЦ тяжкостСЦ.
4. ПотерпСЦлий у стадСЦях порушення, попереднього розслСЦдування та судового провадження кримСЦнальноi справи
КримСЦнально-процесуальне законодавство досить чСЦтко регулюСФ питання про характер участСЦ потерпСЦлого у стадСЦях порушення та попереднього розслСЦдування, а також в судовому провадженнСЦ кримСЦнальноi справи.
Порушення кримСЦнальноi справи СФ першою стадСЦСФю кримСЦнального процесу. В цСЦй стадСЦi закладаСФться особливий комплекс вСЦдносин мСЦж органами дСЦзнання, слСЦдчим, прокурором, заявником та СЦншими особами. Вона криСФ в собСЦ дСЦi з прийняття й перевСЦрки заяв (повСЦдомлень) про вчиненСЦ злочини або злочини, що готуються, закрСЦплення слСЦдСЦв злочину, винесення певних рСЦшень СЦ перевСЦрки iх законностСЦ та обТСрунтованостСЦ.
ЕфективнСЦсть розслСЦдування злочинСЦв прямо залежить вСЦд того, як швидко, з якого моменту вчинення суспСЦльно небезпечного дСЦяння розпочато дСЦзнання й попереднСФ слСЦдство. Провадження за заявами й повСЦдомленнями обмежено часом. У ст. 97 КПК визначено строк, упродовж якого слСЦд винести рСЦшення за заявою чи повСЦдомленням про злочин, три днСЦ. За цей час правоохоронний орган зобовязаний прийняти повСЦдомлення, проаналСЦзувати данСЦ, що в ньому мСЦстяться СЦ сформулювати певне процесуальне рСЦшення. Якщо даних, наведених у заявСЦ недостатньо для винесення обТСрунтованого рСЦшення, ii перевСЦрка здСЦйснюСФться у строк, що не може перевищувати десять днСЦв.
ЗавершуСФться провадження за заявами й повСЦдомленнями про злочини винесенням одного з трьох процесуальних рСЦшень: 1) порушення кримСЦнальноi справи; 2) вСЦдмовою в порушеннСЦ кримСЦнальноi справи; 3) направленням повСЦдомлення або заяви за належнСЦстю.
КримСЦнальна справа може бути порушена лише за наявностСЦ до того законних приводСЦв СЦ пСЦдстав, передбачених ст. 94 КПК. При цьому важливе значення маСФ питання про момент визнання особи потерпСЦлою в кримСЦнальнСЦй справСЦ. Як уже згадувалось, потерпСЦлий вважаСФться учасником процесу з моменту винесення постанови про визнання особи потерпСЦлою. РЖ як вважаСФ ряд науковцСЦв, рСЦшення про визнання особи потерпСЦлою слСЦд виносити на ранньому етапСЦ в провадженнСЦ кримСЦнальноi справи СЦ для цього достатньо мати докази, якСЦ свСЦдчать лише про те, що: дСЦяння пСЦдпадаСФ пСЦд ознаки злочину, передбаченого однСЦСФю СЦз статей Особливоi частини КримСЦнального кодексу Украiни; злочин було вчинено або пСЦдготовлено; саме цим злочином справдСЦ заподСЦяно певну шкоду, вказану в законСЦ; СЦснуСФ причинний звязок мСЦж даним злочином СЦ моральною, фСЦзичною або майновою шкодою, що настала.
Коли заподСЦяння шкоди СФ очевидним пСЦд час порушення кримСЦнальноi справи (наприклад, у разСЦ вчинення зТСвалтування, крадСЦжки, розбСЦйного нападу тощо), постанову про визнання особи потерпСЦлою рекомендуСФться приймати одночасно з постановою про порушення кримСЦнальноi справи. В СЦнших випадках визнання потерпСЦлим може мати мСЦсце СЦ згодом, але зразу пСЦсля встановлення факту заподСЦяння шкоди конкретнСЦй особСЦ. Ця вимога набуваСФ особливого значення з огляду на те, що громадянин, якому заподСЦяно шкоду, може користуватися наданими йому законом правами та виконувати покладенСЦ на нього законом обовязки лише пСЦсля того, як органом дСЦзнання, слСЦдчим чи прокурором прийнято вСЦдповСЦдну постанову.
Перш нСЦж розглядати питання про реалСЦзацСЦю прав потерпСЦлого в стадСЦi попереднього розслСЦдування, нагадаСФмо, що стаття 122 КПК, яка передбачаСФ порядок розяснення прав потерпСЦлого, вказуСФ на те, що слСЦдчий, визнавши особу потерпСЦлою вСЦд злочину, розяснюСФ iй ii права, передбаченСЦ ст. 49 КПК:
тАЬГромадянин, визнаний потерпСЦлим вСЦд злочину, вправСЦ давати показання у справСЦ. ПотерпСЦлий СЦ його представник мають право: подавати докази; заявляти клопотання; знайомитися з усСЦма матерСЦалами справи з моменту закСЦнчення попереднього слСЦдства, а у справах, в яких попереднСФ слСЦдство не провадилося, - пСЦсля вСЦдання обвинуваченого до суду; брати участь у судовому розглядСЦ; заявляти вСЦдводи; подавати скарги на дСЦi особи, яка провадить дСЦзнання, слСЦдчого, прокурора СЦ суду, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду СЦ постанови народного суддСЦ.
В справах, передбачених частиною 1 статтСЦ 27 цього Кодексу, потерпСЦлий маСФ право пСЦд час судового розгляду особисто або через свого представника пСЦдтримувати обвинувачення. ПотерпСЦлий може брати участь у судових дебатах в усСЦх справах, в яких не виступаСФ прокурор чи громадський обвинувачтАЭ.
В охоронСЦ прав особи, потерпСЦлоi вСЦд злочину, важливе мСЦсце пСЦд час розслСЦдування посСЦдаСФ дСЦяльнСЦсть слСЦдчого з додержання всСЦх процесуальних прав, що належать потерпСЦлому. Це СФ дСЦйовою гарантСЦСФю захисту його СЦнтересСЦв.
Однак, хоча на сьогоднСЦшнСЦй день СЦ вирСЦс обсяг слСЦдчоi роботи у справСЦ за рахунок бСЦльш старанного ставлення до дотримання прав пСЦдозрюваного та обвинуваченого, збирання та оцСЦнки доказСЦв, у сферСЦ забезпечення прав потерпСЦлого практично нСЦчого не змСЦнилось. У механСЦзмСЦ причин слабкоi уваги до реалСЦзацСЦi СЦнтересСЦв потерпСЦлого пСЦд час попереднього слСЦдства неабияку рол