Поняття та форми державного устрою2
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
СЦйного представництва. У сенатСЦ США, палатСЦ, що виражаСФ СЦнтереси штатСЦв, 100 чоловСЦк - по два вСЦд кожного з 50 штатСЦв незалежно вСЦд чисельностСЦ населення штату. У РадСЦ кантонСЦв ШвейцарСЦi засСЦдають 46 депутатСЦв - по два депутата вСЦд 22 кантонСЦв СЦ по одному вСЦд напСЦвкантонСЦв.[18;137] Частина iх обираСФться мСЦсцевими парламентами, частина призначаСФться урядами кантонСЦв. У Раду ФедерацСЦi Федеральних ЗборСЦв РосСЦйськоi ФедерацСЦi входять по два представника вСЦд кожного суб'СФкта ФедерацСЦi, тобто по одному вСЦд представницького СЦ виконавчого органСЦв державноi влади.
А ось у нижню палату законодавчоi влади АвстрСЦi - Федеральна рада (бундестаг), у складСЦ якого 63 чоловСЦк, - кожна земля видСЦляСФ число депутатСЦв, пропорцСЦйне числу громадян земель.[16;101]
ФедерацСЦя СФ форма розмежування предметСЦв ведення мСЦж федерацСЦСФю СЦ вхСЦдними в ii склад суб'СФктами - державними утвореннями. Предмети ведення федерацСЦi СЦ ii суб'СФктСЦв - це коло конституцСЦйно закрСЦплених питань, по яких, у залежностСЦ вСЦд форми правлСЦння, що вСЦдповСЦдають державнСЦ органи федерацСЦi СЦ ii суб'СФктСЦв компетентнСЦ приймати рСЦшення.
КонституцСЦi федеративних держав використовують кСЦлька принципСЦв розмежування предметСЦв ведення. ВСЦдповСЦдно до принципу дуалСЦстичного федералСЦзму, уперше використаному в США, установлюСФться сфера винятковоi компетенцСЦi федерацСЦi, тобто даСФться перелСЦк питань, по яких приймати рСЦшення може тСЦльки федерацСЦя, а питання, не згаданСЦ в цьому перелСЦку, вважаються стосовними до вСЦдання штатСЦв.[11;210]
Об'СФднання монархСЦчних держав СЦснують у формСЦ особистоi чи реальноi. Загальним в обох формах СФ те, що вони виникають унаслСЦдок збСЦгу монархСЦв двох чи декСЦлькох держав в однСЦй особСЦ.
Особиста маСФ пСЦдставою випадковий, ненавмисний збСЦг незалежних друг вСЦд друга прав на корону в декСЦлькох державах на основСЦ рСЦзних порядкСЦв престолонаслСЦдування. Вона продовжуСФться доти, поки цСЦ рСЦзнСЦ правомочностСЦ персонСЦфСЦкованСЦ в однСЦй особСЦ. Як тСЦльки за законом корона знову переходить до СЦнших осСЦб, особиста унСЦя негайно ж припиняСФться. Так, у минулому столСЦттСЦ припинилася особиста унСЦя мСЦж ВеликобританСЦСФю СЦ Ганновером у 1837 р., мСЦж НСЦдерландами СЦ Люксембургом у 1983 р. унаслСЦдок розходження системи престолонаслСЦдування - когнатичноi у ВеликобританСЦi СЦ НСЦдерландах СЦ агнатичноi у ГанноверСЦ СЦ ЛюксембурзСЦ.[17;192] При цьому в двох перших державах на престол вступали жСЦнки, що у двох СЦнших державах узагалСЦ виключалися з престолонаслСЦдування.
ПолСЦтичне значення особистих унСЦй може виявитися значним СЦ привести до повного злиття рСЦзних держав (КастилСЦя й Арагон, АнглСЦя СЦ ШотландСЦя й СЦн.). МСЦж державами, об'СФднаними загальним монархом, неможлива вСЦйна. Однак у бСЦльшостСЦ випадкСЦв якого-небудь СЦстотного зближення мСЦж ними не вСЦдбуваСФться. [10;118]
Реальна унСЦя виникаСФ в результатСЦ угоди держав, у силу якоi в них з'являСФться загальний монарх. Члени реальноi унСЦi незалежнСЦ друг вСЦд друга, СЦ з'СФднання не обмежуСФ iхнСЦх суверенСЦтетСЦв. Не утвориться нСЦ загальноi територСЦi, нСЦ СФдиного пСЦдданства, нСЦ загальних законСЦв, нСЦ загальних фСЦнансСЦв СЦ т.п. Представляючи власне кажучи мСЦжнародно-правову угоду, вона маСФ значення переважно в областСЦ зовнСЦшнСЦх зносин, виступаСФ як вСЦйськовий союз, як носСЦй СФдиноi зовнСЦшньоi полСЦтики СЦ т.п.
РеальнСЦ унСЦi з'являються лише в Новий час, тому що припускають розвитий монархСЦчний порядок СЦ СФднСЦсть держави, що оформилася. З полСЦтичноi точки зору вони дуже часто являють собою результат прагнень заснувати СФдину державу.
Реальними були унСЦi мСЦж НорвегСЦСФю СЦ ШвецСЦСФю (1815 р.), Австро - Угорщина.
РеальнСЦ унСЦi припиняються або через перетворення в СФдину державу, або через розширення союзу внаслСЦдок того, що у вхСЦдних в унСЦю державах корона переходить до СЦнших монархСЦв конституцСЦйним чи СЦншим шляхом.
ФедеративнСЦ держави формувалися двома шляхами:
1) створювалися тАЬзверхутАЭ, шляхом децентралСЦзацСЦi, тАЬрозукрупненнятАЭ унСЦтарних держав, передачСЦ частини повноважень з центра на мСЦсця (ФРН, РосСЦя);
2) перехСЦд тАЬзнизутАЭ вСЦд конфедерацСЦй до федеративноi держави через добровСЦльне об'СФднання суверенних частин (США, ШвейцарСЦя).
ФедерацСЦю вСЦд конфедерацСЦi вСЦдрСЦзняють наступнСЦ риси:
- СФдина територСЦя, населення, що живе на данСЦй територСЦi;
- наявнСЦсть загальнофедеральних державних органСЦв влади на всСЦй територСЦi держави;
- наявнСЦсть конституцСЦйних гарантСЦй територСЦальноi цСЦлСЦсностСЦ держави, вСЦдсутнСЦсть у частин держави права виходу з нього;
- неможливСЦсть для суб'СФктСЦв федерацСЦi вступати в якСЦ-небудь державнСЦ союзи за ii межами;
ФедерацСЦю вСЦд унСЦтарноi держави вСЦдрСЦзняють наступнСЦ риси:
- конституцСЦйний, договСЦрний чи конституцСЦйно-договСЦрний подСЦл повноважень мСЦж федеральним центром СЦ суб'СФктами федерацСЦй;
- конституцСЦйнСЦ гарантСЦi територСЦальноi цСЦлСЦсностСЦ суб'СФктСЦв федерацСЦi;
- самостСЦйнСЦсть суб'СФктСЦв федерацСЦй у здСЦйсненнСЦ ними приналежних iм повноважень;
- право вибору суб'СФктом федерацСЦi форми своСФi полСЦтичноi органСЦзацСЦi;
- право учасникСЦв федеративних вСЦдносин на двостороннСФ (горизонтальне СЦ вертикальне ) регулювання державно-владних повноважень.
2.4. РЖмперСЦя.
РЖмперСЦя - складна держава, створена насильницьким шляхом. СтупСЦнь залежностСЦ складових частин СЦмперСЦi буваСФ рСЦзною. У минулому вхСЦднСЦ в СЦмперСЦю утворення при нерозвиненостСЦ транспортних засобСЦв СЦ засобСЦв зв'язки мало стикалися з СЦмперською владою. У Новий час, особливо в ХХ столСЦттСЦ, становище, зрозумСЦло, СЦстотно мСЦняСФться.
ДеякСЦ державознавцСЦ прийшл