Поняття та форми державного устрою2
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
В»и федерацСЦi, заснованСЦ по нацСЦонально - територСЦальнСЦй ознацСЦ (СРСР, ЮгославСЦя, Чехословаччина). Однак цСЦ федерацСЦi розпалися, не витримавши СЦспит часом. Життя показало, що в таких федерацСЦях зберСЦгаСФться погроза нацСЦонал-сепаратизму. При визначених обставинах дезСЦнтеграцСЦйнСЦ, сепаратистськСЦ тенденцСЦi можуть узяти верх СЦ привести до розпаду СФдиноi федеративноi держави. Саме це СЦ вСЦдбулося з зазначеними федерацСЦями, коли республСЦки, що входять у iхнСЦй склад, пСЦд прапором самовизначення нацСЦй вСЦдокремилися СЦ створили сувереннСЦ держави.
До федерацСЦй змСЦшаного типу вСЦдноситься РосСЦйська ФедерацСЦя. У ii складСЦ знаходяться суб'СФкти, що представляють собою нацСЦонально-державнСЦ СЦ нацСЦонально-територСЦальнСЦ утворення (республСЦки, автономнСЦ областСЦ, автономнСЦ округи), а також адмСЦнСЦстративно-територСЦальнСЦ утворення (краi, областСЦ, мСЦста федерального значення). РЖ все-таки багатонацСЦональнСЦсть СФ СЦстотною ознакою РосСЦi, а тому нацСЦональний фактор СФ визначальним у федеративному устроi держави.
РЖснують федерацСЦi, у яких при домСЦнуваннСЦ територСЦальноi ознаки у федеративному устроi враховуСФться й етнСЦчний фактор. До таких федерацСЦй можна вСЦднести ШвейцарСЦю, Канаду, Пакистан, БСЦрму. РД федерацСЦi, створенСЦ по мовнСЦй ознацСЦ. Це, наприклад, РЖндСЦя, БельгСЦя, де крСЦм СЦншого суб'СФкти вСЦдрСЦзняються найбСЦльш уживаною мовою.[3;166]
Разом з тим слСЦд зазначити, що розподСЦл федерацСЦй на рСЦзнСЦ види дуже умовно. У чистому виглядСЦ не СЦснуСФ нСЦ територСЦальноi, нСЦ етнонацСЦональноi, нСЦ мовноi моделСЦ федерацСЦi. НемаСФ СЦ федерацСЦй взагалСЦ в чистому видСЦ. Будь-яка федерацСЦя маСФ риси унСЦтаризму. РЖ, навпаки, унСЦтарна держава деякою мСЦрою СФ носСЦСФм елементСЦв федералСЦзму. ПримСЦром, РЖспанСЦя СФ унСЦтарною державою. Однак ii законодавча влада, широкСЦ повноваження 17 автономних областей наближають РЖспанСЦю до федеративноi форми устрою.
Ряд державознавцСЦв вважаСФ, що вхСЦднСЦ до складу федерацСЦi держави не СФ сувереннСЦ. РЗм наданий лише деякий еквСЦвалент суверенСЦтету, що полягаСФ в бСЦльш-менш широкСЦй участСЦ в здСЦйсненнСЦ державноi влади федерацСЦСФю. Зокрема, на думку Георга РДлинека, правопорядок союзноi держави заснований на конституцСЦi, що СФ ii власним законом СЦ може бути змСЦнена тСЦльки законом союзноi держави, але аж нСЦяк не волею - хоча б СЦ усСЦх - окремих держав, виявленою в СЦнших, окрСЦм установлених конституцСЦСФю, формах. У межах панування союзноi держави окремСЦ держави утрачають свСЦй державний характер. У цих межах iхня дСЦяльнСЦсть або зовсСЦм припиняСФться СЦ замСЦнюСФться власним управлСЦнням союзноi держави, або вони одержують характер самоврядних корпорацСЦй на зразок комунальних союзСЦв, оскСЦльки здСЦйснюють управлСЦння за посередництвом своiх органСЦв, вСЦдповСЦдно до законСЦв СЦ пСЦд контролем союзноi держави.[6;243] На користь цСЦСФi точки зору свСЦдчить СЦ те, що у федерацСЦi територСЦя СЦ населення окремих держав часто об'СФднанСЦ в нерозривне цСЦле: територСЦя окремих держав СФ територСЦя федеральноi держави, народи окремих держав - ii СФдиний народ.
Однак державна влада федерацСЦi в кСЦнцевому рахунку виходить вСЦд влади держав, що ввСЦйшли в ii склад. Це може виявлятися в рСЦзних формах. РЖнодСЦ уряди вхСЦдних у федерацСЦю держав утворюють вищу владу союзноi держави. РЖнодСЦ СЦз середовища СФдиного народу як суб'СФкта федерацСЦi вибираються органи федеративноi влади, наприклад, президент. Але й у цьому другому випадку державам наданСЦ права участСЦ в здСЦйсненнСЦ союзноi державноi влади. Наприклад, у всСЦх республСЦканських союзних державах одна з палат парламенту функцСЦонуСФ як представницький орган членСЦв федерацСЦi. БСЦльш того, у деяких з них рСЦвнСЦсть суб'СФктСЦв федерацСЦi виражаСФться в наданнСЦ кожнСЦй державСЦ - члену рСЦвного числа депутатських мСЦсць, найчастСЦше окремСЦ держави, що входять у федерацСЦю, мають вирСЦшальний голос при змСЦнСЦ конституцСЦi.[19;54]
Це свСЦдчить про велику й емпСЦричну розмаiтСЦсть федеративних устроiв, частина з яких, СЦсторично мСЦняючись, вСЦдбиваСФ тенденцСЦю до перетворення ряду федерацСЦй в унСЦтарнСЦ держави. Як показуСФ досвСЦд СРСР 1989 - 1991 р., можлива й СЦнша тенденцСЦя до перетворення федерацСЦi в конфедерацСЦю СЦ навСЦть до ii повного розриву. У принципСЦ можна затверджувати, що федерацСЦя - об'СФднання держав, суверенних остСЦльки, оскСЦльки iхнСЦй суверенСЦтет не обмежений суверенСЦтетом федеративноi держави.
ФедералСЦзм не можна змСЦшувати з децентралСЦзацСЦСФю й автономним самоврядуванням. Держава може бути надзвичайно централСЦзованою, однак федеративною. РЖ, навпаки, держава може бути побудована на широкСЦй автономСЦi частин СЦ в той же час може бути нефедеративною.
Суб'СФкт федерацСЦi, як правило, надСЦляСФться установчою владою, тобто Йому даСФться право прийняття власноi конституцСЦi, що повинна вСЦдповСЦдати союзнСЦй конституцСЦi. ВСЦн маСФ право видання законодавчих актСЦв, що дСЦють тСЦльки на територСЦi цього суб'СФкта СЦ вСЦдповСЦдних федеральному законодавству (принцип прСЦоритету федерального законодавства). Суб'СФкт федерацСЦi маСФ свою власну правову СЦ судову системи. Однак, принципи органСЦзацСЦi СЦ межСЦ юрисдикцСЦi судових СЦ СЦнших органСЦв визначаються конституцСЦСФю федерацСЦi.
Суб'СФкти федерацСЦi мають представництво СЦ беруть участь у роботСЦ вищих органСЦв державноi влади, насамперед у парламентСЦ. У двопалатному парламентСЦ в багатьох краiнах у верхню палату обираСФться рСЦвна кСЦлькСЦсть депутатСЦв вСЦд кожного суб'СФкта федерацСЦi, хоча бувають СЦ виключення. Так, в АвстралСЦi до складу верхньоi палати (сенату) входять 76 чоловСЦк - по 12 вСЦд кожного СЦз шести штатСЦв СЦ по два вСЦд двох територСЦй, що обираються по системСЦ пропорц