Поняття та форми державного устрою
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
ну СЦ договору.
ПолСЦтичними передумовами цього режиму СФ:
- вСЦдсутнСЦсть СФдиноi, обов'язковоi для всСЦх державноi офСЦцСЦйноi СЦдеологСЦi, що однозначно визначаСФ мету суспСЦльно - СЦсторичного розвитку, а СЦнодСЦ СЦ полСЦтичнСЦ засоби ii досягнення;
- наявнСЦсть вСЦльно формованих позадержавних полСЦтичних партСЦй, що вСЦдбивають соцСЦальну диференцСЦацСЦю цивСЦльного суспСЦльства;
- обмеження полСЦтичноi ролСЦ партСЦй участю у виборах, на яких вони виступають з розробленою виборчою програмою, що вСЦдбиваСФ СЦнтереси партСЦСФю соцСЦальноi групи цивСЦльного суспСЦльства, яке вони представляють;
- функцСЦонування полСЦтичноi системи, що припускаСФ боротьбу, конкуренцСЦю полСЦтичних партСЦй, угоду мСЦж ними, утворення коалСЦцСЦй полСЦтичних сил, що прагнуть до парламентськоi бСЦльшостСЦ й одержання вирСЦшальноi ролСЦ в державному управлСЦннСЦ; передбачаСФться, що виникаюча в такий спосСЦб полСЦтична боротьба СФ вСЦдображення соцСЦально - економСЦчноi конкуренцСЦi усерединСЦ цивСЦльного суспСЦльства;
- СЦснування не визначальноi державну полСЦтику СЦ тому не несущоi за неi вСЦдповСЦдальнСЦсть меншостСЦ, у функцСЦю якоi входить опозицСЦйна полСЦтична дСЦяльнСЦсть, розробка альтернативних програм суспСЦльного розвитку, позитивна критика державного керСЦвництва, СЦдеологСЦчна СЦ кадрова пСЦдготовка його змСЦни;
- наявнСЦсть полСЦтичних воль (гласнСЦсть, воля слова, преси, вуличних ходСЦв, демонстрацСЦй, мСЦтингСЦв, протестСЦв СЦ т.д. СЦ т.п.), за допомогою яких сувереннСЦ об'СФкти цивСЦльного суспСЦльства здСЦйснюють свою самодСЦяльнСЦсть у сферСЦ полСЦтичного життя.
РеалСЦзацСЦя цих передумов робить полСЦтичний режим демократичним.
Головне в полСЦтичному режимСЦ - порядок СЦ умови формування державноi влади. Умови демократСЦi забезпечують у цьому процесСЦ вирСЦшальну роль народу. Демократичний режим уможливлюСФ послСЦдовно визначальний зв'язок населення з партСЦями, партСЦй через вибори якСЦ проводяться перСЦодично з представницькою владою, представницькоi влади з владою виконавчою. Такий порядок вважаСФться головним достоiнством демократичного полСЦтичного режиму, тому що забезпечуСФ систематичну змСЦну правителСЦв мирним, ненасильницьким шляхом.
ПолСЦтичний режим тоталСЦтарного типу такою перевагою не володСЦСФ. Для нього характерно насильницьке нав'язування населенню суспСЦльних порядкСЦв, чиi моделСЦ розробленСЦ на основСЦ СФдиноi СЦдеологСЦi. Панування ци>ПолСЦтичний режим тоталСЦтарного типу такою перевагою не володСЦСФ. Для нього характерно насильницьке нав'язування населенню суспСЦльних порядкСЦв, чиi моделСЦ розробленСЦ на основСЦ СФдиноi СЦдеологСЦi. Панування цих порядкСЦв досягаСФться за допомогою монопольного тоталСЦтарного контролю над полСЦтикою, економСЦкою, культурою СЦ побутом. РЖдеологСЦчна й органСЦзацСЦйна СФднСЦсть забезпечуСФться полСЦтичним пануванням ПартСЦi, очолюваноi Вождем. Вона пСЦдкоряСФ собСЦ державу. У ii руках знаходяться засоби масовоi СЦнформацСЦi, друку. У методах управлСЦння переважаСФ полСЦтичне СЦ фСЦзичне насильство, полСЦцейський СЦ жандармський терор.
ПодСЦбнСЦ властивостСЦ, здавалося б, виключають можливСЦсть ненасильницькоi змСЦни тоталСЦтарноi влади. Однак, як показав досвСЦд Чехословаччини, Угорщини, багато в чому ПольщСЦ СЦ, можливо, СРСР, тоталСЦтарний полСЦтичний режим здатний до самозмСЦни з поступовим СЦ вСЦдносно мирним переходом до посттоталСЦтарного, а потСЦм, очевидно, СЦ до демократичного. У всякому разСЦ такого роду перехСЦд успСЦшно здСЦйснений в РЖспанСЦi, ГрецСЦi, ЧилСЦ, якСЦ вСЦдмовилися вСЦд фашистських режимСЦв СЦ вибрали демократичний шлях розвитку.
ПолСЦтичний режим авторитарного типу - третСЦй його вид, зафСЦксований сучасною теорСЦСФю держави. ВСЦн СФ промСЦжним мСЦж тоталСЦтарним СЦ демократичним режимами, перехСЦдним вСЦд одного до СЦншого. При цьому перехСЦд може здСЦйснюватися як убСЦк демократСЦi, так СЦ убСЦк тоталСЦтаризму.
ПерехСЦдний, промСЦжний характер авторитарного режиму визначаСФ розмитСЦсть, нечСЦткСЦсть багатьох його властивостей. У ньому можна спостерСЦгати риси СЦ тоталСЦтаризму, СЦ демократСЦi. Головна його особливСЦсть полягаСФ в тому, що державна влада не маСФ тоталСЦтарного характеру СЦ не досягаСФ повного контролю над усСЦма сферами економСЦчного, полСЦтичного СЦ культурного життя. У ньому немаСФ СФдиноi державноi обов'язковоi для всСЦх СЦдеологСЦi, що замСЦнюСФться СЦдеологСЦчними конструкцСЦями типу теорСЦi нацСЦонального СЦнтересу, СЦдеями патрСЦотизму СЦ т.п. УправлСЦння здСЦйснюСФться не настСЦльки твердими, як при тоталСЦтарному режимСЦ, засобами. Масовий терор вСЦдсутнСЦй.
Авторитарний режим це такий режим, коли порушуються або обмежуються основнСЦ права людини, особливо ii свобода, честь СЦ гСЦднСЦсть; коли влада зосереджуСФться в руках невеликоi групи людей або однСЦСФi особи; коли забороняСФться легальна дСЦяльнСЦсть полСЦтичних партСЦй СЦ громадських об'СФднань, якСЦ знаходяться в опозицСЦi.
Авторитарний режим маСФ такСЦ рСЦзновиди: тоталСЦтарний, фашистський, вСЦйськово-диктаторський, расистський, автократичний, вождСЦзм.
Наприклад, в колишньому СРСР в 3050-тСЦ роки був яскраво виражений тоталСЦтарний режим з ознаками вождСЦзму.
АвторитарнСЦ полСЦтичнСЦ режими з'являються на авансценСЦ СЦсторСЦi тодСЦ, коли влади мають намСЦр приступити до корСЦнних реформ суспСЦльного ладу СЦ здСЦйснити революцСЦю зверху (наприклад, перехСЦд в РЖспанСЦi вСЦд фашистського ладу до демократичного в останнСЦй перСЦод правлСЦння каудильйо Франко, почата в СРСР у 1985 р. перебудова вСЦдбувалися в умовах авторитарних режимСЦв).
Варто мати на увазСЦ, що класифСЦкацСЦя полСЦтичних режимСЦв у теорСЦi держави розглядаСФ саме iхнСЦ типи, яких у чистому виглядСЦ в реальнСЦй СЦсторСЦi не СЦснуСФ.
ПолСЦтичний режим як елемент форми держави обумовлюСФ й СЦншСЦ характеристики державного устрою, у першу чергу впливаючи на форму правлСЦння.
ПорСЦвняльна характеристика форм