Поняття та форми державного устрою
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
лення окремих держав часто об'СФднанСЦ в нерозривне цСЦле: територСЦя окремих держав СФ територСЦя федеральноi держави, народи окремих держав - ii СФдиний народ.
Однак державна влада федерацСЦi в кСЦнцевому рахунку виходить вСЦд влади держав, що ввСЦйшли в ii склад. Це може виявлятися в рСЦзних формах. РЖнодСЦ уряди вхСЦдних у федерацСЦю держав утворюють вищу владу союзноi держави. РЖнодСЦ СЦз середовища СФдиного народу як суб'СФкта федерацСЦi вибираються органи федеративноi влади, наприклад, президент. Але й у цьому другому випадку державам наданСЦ права участСЦ в здСЦйсненнСЦ союзноi державноi влади. Наприклад, у всСЦх республСЦканських союзних державах одна з палат парламенту функцСЦонуСФ як представницький орган членСЦв федерацСЦi. БСЦльш того, у деяких з них рСЦвнСЦсть суб'СФктСЦв федерацСЦi виражаСФться в наданнСЦ кожнСЦй державСЦ - члену рСЦвного числа депутатських мСЦсць, найчастСЦше окремСЦ держави, що входять у федерацСЦю, мають вирСЦшальний голос при змСЦнСЦ конституцСЦi.
Це свСЦдчить про велику й емпСЦричну розмаiтСЦсть федеративних устроiв, частина з яких, СЦсторично мСЦняючись, вСЦдбиваСФ тенденцСЦю до перетворення ряду федерацСЦй в унСЦтарнСЦ держави. Як показуСФ досвСЦд СРСР 1989 - 1991 р., можлива й СЦнша тенденцСЦя до перетворення федерацСЦi в конфедерацСЦю СЦ навСЦть до ii повного розриву. У принципСЦ можна затверджувати, що федерацСЦя - об'СФднання держав, суверенних остСЦльки, оскСЦльки iхнСЦй суверенСЦтет не обмежений суверенСЦтетом федеративноi держави.
Об'СФднання монархСЦчних держав СЦснують у формСЦ особистоi чи реальноi. Загальним в обох формах СФ те, що вони виникають унаслСЦдок збСЦгу монархСЦв двох чи декСЦлькох держав в однСЦй особСЦ.
Особиста маСФ пСЦдставою випадковий, ненавмисний збСЦг незалежних друг вСЦд друга прав на корону в декСЦлькох державах на основСЦ рСЦзних порядкСЦв престолонаслСЦдування. Вона продовжуСФться доти, поки цСЦ рСЦзнСЦ правомочностСЦ персонСЦфСЦкованСЦ в однСЦй особСЦ. Як тСЦльки за законом корона знову переходить до СЦнших осСЦб, особиста унСЦя негайно ж припиняСФться. Так, у минулому столСЦттСЦ припинилася особиста унСЦя мСЦж ВеликобританСЦСФю СЦ Ганновером у 1837 р., мСЦж НСЦдерландами СЦ Люксембургом у 1983 р. унаслСЦдок розходження системи престолонаслСЦдування - когнатичноi у ВеликобританСЦi СЦ НСЦдерландах СЦ агнатичноi у ГанноверСЦ СЦ ЛюксембурзСЦ. При цьому в двох перших державах на престол вступали жСЦнки, що у двох СЦнших державах узагалСЦ виключалися з престолонаслСЦдування.
ПолСЦтичне значення особистих унСЦй може виявитися значним СЦ привести до повного злиття рСЦзних держав (КастилСЦя й Арагон, АнглСЦя СЦ ШотландСЦя й СЦн.). МСЦж державами, об'СФднаними загальним монархом, неможлива вСЦйна. Однак у бСЦльшостСЦ випадкСЦв якого-небудь СЦстотного зближення мСЦж ними не вСЦдбуваСФться.
Реальна унСЦя виникаСФ в результатСЦ угоди держав, у силу якоi в них з'являСФться загальний монарх. Члени реальноi унСЦi незалежнСЦ друг вСЦд друга, СЦ з'СФднання не обмежуСФ iхнСЦх суверенСЦтетСЦв. Не утвориться нСЦ загальноi територСЦi, нСЦ СФдиного пСЦдданства, нСЦ загальних законСЦв, нСЦ загальних фСЦнансСЦв СЦ т.п. Представляючи власне кажучи мСЦжнародно-правову угоду, вона маСФ значення переважно в областСЦ зовнСЦшнСЦх зносин, виступаСФ як вСЦйськовий союз, як носСЦй СФдиноi зовнСЦшньоi полСЦтики СЦ т.п.
РеальнСЦ унСЦi з'являються лише в Новий час, тому що припускають розвитий монархСЦчний порядок СЦ СФднСЦсть держави, що оформилася. З полСЦтичноi точки зору вони дуже часто являють собою результат прагнень заснувати СФдину державу.
Реальними були унСЦi мСЦж НорвегСЦСФю СЦ ШвецСЦСФю (1815 р.), Австро - Угорщина.
РеальнСЦ унСЦi припиняються або через перетворення в СФдину державу, або через розширення союзу внаслСЦдок того, що у вхСЦдних в унСЦю державах корона переходить до СЦнших монархСЦв конституцСЦйним чи СЦншим шляхом.
РЖмперСЦя - складна держава, створена насильницьким шляхом. СтупСЦнь залежностСЦ складових частин СЦмперСЦi буваСФ рСЦзною. У минулому вхСЦднСЦ в СЦмперСЦю утворення при нерозвиненостСЦ транспортних засобСЦв СЦ засобСЦв зв'язки мало стикалися з СЦмперською владою. У Новий час, особливо в ХХ столСЦттСЦ, становище, зрозумСЦло, СЦстотно мСЦняСФться.
ДеякСЦ державознавцСЦ прийшли до висновку, що в складових частин СЦмперСЦi нСЦколи не було СФдиного державно - правового статусу.
РЖмперСЦя це така складна СЦ велика держава, яка об'СФднуСФ СЦншСЦ держави або народи в результатСЦ завоювань, колонСЦзацСЦi та СЦнших форм експансСЦi. РЖмперСЦя тримаСФться на насильствСЦ, на державному примусСЦ. Коли зникаСФ примус, СЦмперСЦя розпадаСФться. Наприклад, Римська СЦмперСЦя, СЦмперСЦя Олександра Македонського, РосСЦйська СЦмперСЦя.
Коло СЦмперСЦй досить широкий. Вони СЦснували в усСЦ СЦсторичнСЦ епохи. РЖмперСЦями минулого СЦ Римська держава останнього перСЦоду свого СЦснування, СЦ ВеликобританСЦя, СЦ РосСЦя.
ФузСЦя (злиття держав) СЦ СЦнкорпорацСЦя (зовнСЦ оформлюване як злиття приСФднання однСЦСФi держави до СЦншого) - останнСЦ види унСЦй, розглянутих державознавством.
ФузСЦСФю було, наприклад, возз'СФднання ФРН СЦ ГДР, СЦнкорпорацСЦСФю, як думають багато хто, - приСФднання ЕстонСЦi, ЛатвСЦi СЦ Литви до СРСР у 1940 роцСЦ.
1.2 Форма державного правлСЦння.
Форма державного правлСЦння це органСЦзацСЦя вищих органСЦв державноi влади, характер СЦ принципи iх взаСФмодСЦi з СЦншими органами держави, з полСЦтичними партСЦями, класами СЦ соцСЦальними групами.
Форма правлСЦння - органСЦзацСЦя верховноi державноi влади СЦ порядок ii утворення. Характер форми правлСЦння в кСЦнцевому рахунку залежить вСЦд типу суспСЦльства. У суспСЦльствах, не зв'язаних економСЦчними узами обмСЦну СЦ змушених поСФднуватися за допомогою централСЦзованоi державноi влади, пр