Поняття та форми державного устрою
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
иродною формою правлСЦння представляСФться монархСЦя. Там, де форма правлСЦння не сполучена з СЦСФрархСЦчною системою феодальноi власностСЦ на землю СЦ ii верховного власника в особСЦ самого монарха, вона приймаСФ вигляд деспотСЦi. Для суспСЦльств, заснованих на обмСЦнних вСЦдносинах мСЦж вСЦльними, полСЦтично рСЦвними суб'СФктами - власниками, характерна республСЦканська форма правлСЦння.
Форма правлСЦння обумовлюСФться також конкретним розмСЦщенням соцСЦально - полСЦтичних сил СЦ результатами боротьби мСЦж ними (дСЦя цього фактора особливо яскраво виявляСФться в революцСЦйнСЦ перСЦоди, доказом чого може бути падСЦння монархСЦчних режимСЦв у результатСЦ Великоi французькоi революцСЦi 1789 р. або Лютневоi революцСЦi 1917 р. у РосСЦi); СЦсторичними особливостями окремих краiн (поза СЦсторичним контекстом неможливо пояснити СЦснування в сучаснСЦй ВеликобританСЦi парламентськоi монархСЦi); особливостями культури народу, що акумулюСФ СЦсторичний СЦ полСЦтичний досвСЦд, звичаi СЦ навички життя в умовах тСЦСФi чи СЦншоi держави (наприклад, труднощСЦ, що зустрСЦчаСФ на своСФму шляху становлення демократичноi форми правлСЦння в РосСЦi багато в чому можуть бути поясненСЦ специфСЦкою ii загальноi СЦ полСЦтичноi культури); впливом у краiнСЦ полСЦтичних процесСЦв, у тому числСЦ вСЦйськових (змСЦна форм правлСЦння в рядСЦ схСЦдноСФвропейських краiн у результатСЦ Другоi свСЦтовоi вСЦйни мали своСФю передумовою присутнСЦсть у цьому регСЦонСЦ Червоноi армСЦi).
ПолСЦтичний режим, будучи самообумовлений тими ж соцСЦальними факторами, впливаСФ на форму правлСЦння бСЦльш опосередковано, визначаСФ тСЦ ii мСЦнливСЦ риси, що зв'язанСЦ з СЦсторично конкретними полСЦтичними ситуацСЦями в державСЦ.
Це пояснюСФ, чому неможливий прямий перенос полСЦтичноi форми, що СЦсторично виникла в однСЦй краiнСЦ, в СЦншСЦ краiни, хоча цСЦлком можливе використання свСЦтового СЦ приватного досвСЦду окремих народСЦв з його наступною адаптацСЦСФю до конкретно - СЦсторичних умов тСЦСФi чи СЦншоi держави.
ТеорСЦя держави, фСЦксуючи в ii СЦсторСЦi реально виникаючСЦ форми правлСЦння, виробила декСЦлька iх класифСЦкацСЦй. НайбСЦльш розповсюджена з них - це розподСЦл форм держави по числу правлячих осСЦб. Якщо влада належить одному - монархСЦя, якщо багатьом - аристократСЦя, якщо усСЦм - демократСЦя, або республСЦка. РЖснування такоi класифСЦкацСЦi вСЦдзначено ще Геродотом у його оповСЦданнСЦ про суперечку мСЦж Отаном, МегабСЦзом СЦ ДарСЦСФм про те, яку форму правлСЦння варто установити в ПерсСЦi пСЦсля убивства Лже-СмердСЦса. Також СЦ критика цього розподСЦлу маСФ досить давню СЦсторСЦю, виходячи вСЦд Платона й Аристотеля. Перший з них розрСЦзняв форми правлСЦння в залежностСЦ вСЦд переваги в державСЦ трьох чеснот: мудростСЦ, мужностСЦ СЦ помСЦрностСЦ, другий - у залежностСЦ вСЦд спСЦввСЦдношення правильних або перекручених видСЦв правлСЦння, оголошуючи правильними тСЦ, у яких особистий СЦнтерес правителСЦв, хто б вони не були, пСЦдлеглий загальному СЦнтересу держави, СЦ, навпаки, перекрученими - тСЦ, у яких переважаСФ особистий СЦнтерес.
Отже, за формами правлСЦння всСЦ держави подСЦляють на двСЦ великСЦ групи: монархСЦi та республСЦки.
МонархСЦя це така форма правлСЦння, при якСЦй повноваження верховноi влади належать однСЦй особСЦ: королю, царю, султану, шаху, СЦмператору СЦ т.п. При такСЦй формСЦ правлСЦння вся вища законодавча, виконавча СЦ судова влада належать монарху. "ада монарха передаСФться, як правило, у спадщину.
РЖнодСЦ монарх може обиратися. За свою державну дСЦяльнСЦсть монарх нСЦ перед ким не звСЦтуСФться СЦ не несе юридичноi вСЦдповСЦдальностСЦ. Як правило, такСЦ монархи несуть вСЦдповСЦдальнСЦсть тСЦльки перед Богом.
ВсСЦ монархСЦi подСЦляються на: абсолютнСЦ, обмеженСЦ, дуалСЦстичнСЦ, теократичнСЦ, станово-представницькСЦ.
При абсолютнСЦй монархСЦi влада монарха не обмежена СЦ маСФ всСЦ характернСЦ риси, якСЦ викладенСЦ у визначеннСЦ. ТакСЦ монархСЦi були найбСЦльш розповсюдженСЦ в епоху рабовласництва СЦ феодалСЦзму. СьогоднСЦ iх залишилось дуже мало, зокрема в Марокко, Арабських ЕмСЦратах, КувейтСЦ та СЦн.
В останнСФ столСЦття найбСЦльш поширеними СФ обмеженСЦ монархСЦi. РЖнодСЦ iх називають парламентськими або конституцСЦйними. Вони характеризуються тим, що влада монарха обмежена парламентом або конституцСЦСФю. За таких форм правлСЦння монарх глава держави, але вСЦн може суттСФво впливати на законодавчу дСЦяльнСЦсть парламенту СЦ на формування ним уряду. РЖнодСЦ монархСЦчна форма правлСЦння маСФ формальний характер. До обмежених монархСЦй вСЦдносяться РЖспанСЦя, ШвецСЦя, ЯпонСЦя, якСЦ ще можна назвати конституцСЦйними монархСЦями. До парламентських монархСЦй можна вСЦднести АнглСЦю.
ДуалСЦстична монархСЦя це така форма правлСЦння, коли монарх глава держави сам формуСФ уряд СЦ призначаСФ прем'СФр-мСЦнСЦстра. В такСЦй монархСЦi дСЦСФ два вищих державних органи монарх СЦ уряд на чолСЦ з прем'СФр-мСЦнСЦстром. В нСЦй можуть СЦснувати СЦ СЦншСЦ вищСЦ державнСЦ органи, зокрема судовСЦ.
Теократична монархСЦя це така форма правлСЦння, коли абсолютна влада релСЦгСЦйного лСЦдера зливаСФться з державною владою. РелСЦгСЦйний лСЦдер СФ одночасно СЦ главою держави. Наприклад, Ватикан, Тибет.
Станово-представницька монархСЦя характеризуСФться тим, що поряд з монархом главою держави СЦснуСФ який-небудь дорадчий представницький орган певних класСЦв або всього населення. До таких держав можна вСЦднести РосСЦю до 1917 р., Польщу в XVII XVIII столСЦттях.
РЖсторСЦя державностСЦ була власне кажучи СЦсторСЦСФю монархСЦй, СЦ в ходСЦ ii ця форма правлСЦння СЦстотно видозмСЦнювалася. Ось чому першою пСЦдставою класифСЦкацСЦi монархСЦй СФ iхнСЦй подСЦл по тим СЦсторичним епохам, у яких вони СЦснували й СЦснують. В СЦсторичному розрСЦзСЦ монархСЦi пСЦдроздСЦляються на схСЦдн