Поняття та форми державного устрою
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
не залучення все нових СЦ нових людських, сировинних СЦ СЦнших ресурсСЦв для вирСЦшення економСЦчних СЦ полСЦтичних проблем переважно позаекономСЦчними, тобто полСЦтичними засобами. ТоталСЦтарно-улаштоване правлСЦння успСЦшно досягаСФ поставлених перед ним цСЦлей, якщо дСЦСФ за принципом результат за будь-яку цСЦну. Коли ж суспСЦльство змушене розвиватися СЦнтенсивно, цей тип правлСЦння виявляСФться малоефективним, бСЦльш того, вСЦн перетворюСФться в перешкоду на шляху прогресу краiни. ОрганСЦчно властива йому централСЦзацСЦя управлСЦння, при якСЦй команди приймаються лише на самому верху, виключаСФ квалСЦфСЦкованСЦ планування СЦ рСЦшення, оскСЦльки центр у принципСЦ не може мати скСЦльки-небудь повну СЦнформацСЦю про наявнСЦ на мСЦсцях можливостСЦ конкретних пСЦдходСЦв до досягнення конкретних цСЦлей. При вСЦдзначеному органСЦчному пороцСЦ керСЦвництва краiною з СФдиного центру дСЦя таких СЦстотних факторСЦв, як централСЦзований розподСЦл матерСЦальних благ, що виключаСФ особисту зацСЦкавленСЦсть виконавця, острах вСЦдповСЦдальностСЦ, скутСЦсть СЦдеологСЦчними догмами СЦ т.д., вСЦдступали на другий план.
1.3 Види полСЦтичних режимСЦв.
ПолСЦтичний (державний) режим тСЦсно пов'язаний СЦз формами правлСЦння. Державний режим це рСЦзновид полСЦтичного режиму, який маСФ домСЦнуюче мСЦсце в суспСЦльствСЦ. Державний режим це сукупнСЦсть чи система методСЦв, за допомогою яких здСЦйснюСФться державна влада в суспСЦльствСЦ. ВСЦн характеризуСФться станом демократичних прав СЦ свобод людини та СЦнших суб'СФктСЦв суспСЦльних вСЦдносин, вСЦдношенням державноi влади до правових основ дСЦяльностСЦ ii органСЦв.
Сучасна теорСЦя держави розрСЦзняСФ два основних типи полСЦтичних режимСЦв: демократичний СЦ тоталСЦтарний. Ця класифСЦкацСЦя виходить ще вСЦд Платона, який видСЦляв, окрСЦм найкращоi держави, тимократСЦю (панування шляхетних воiнСЦв), олСЦгархСЦю (правлСЦння багатих родин), демократСЦю СЦ тиранСЦю; остання, якщо користатися сучасною термСЦнологСЦСФю, СФ тоталСЦтаризм.
ТермСЦн тАЬдемократСЦятАЭ в перекладСЦ з грецькоi означаСФ влада народу. В сучасний перСЦод СФ багато визначень демократСЦi. БСЦльшСЦсть спецСЦалСЦстСЦв приходять до висновку, що демократСЦя це певна форма правлСЦння, заснована на дотриманнСЦ прав людини СЦ свободи особи. ОстаннСЦм часом демократСЦю розглядають не тСЦльки як владу бСЦльшостСЦ над меншСЦстю, але СЦ як гарантСЦю прав меншостСЦ, прав опозицСЦi. ДемократСЦя це свобода СЦ вСЦдповСЦдальнСЦсть усСЦх суб'СФктСЦв суспСЦльних вСЦдносин за свою поведСЦнку СЦ дСЦяльнСЦсть.
Демократичний режим це такий режим, коли державна влада здСЦйснюСФться з дотриманням основних прав людини, коли враховуються СЦнтереси всСЦх соцСЦальних груп населення через демократичнСЦ СЦнститути: вибори, референдуми, засоби масовоi СЦнформацСЦi. Демократичний режим подСЦляють на такСЦ види: демократично-лСЦберальний, демократично-консервативний, демократично-радикальний.
ДемократСЦя й олСЦгархСЦя були СЦсторСЦСФю переборенСЦ (перша - цСЦлком, друга - частково), а демократичний СЦ тоталСЦтарний режими перетворилися нинСЦ в пануючСЦ форми. РЗхнСФ сучасне тлумачення вСЦдрСЦзняСФться вСЦд платонСЦвського. ДержавовСЦдча думка ХХ столСЦття протиставляСФ демократСЦю як полСЦтичну форму, що забезпечуСФ прогрес, тоталСЦтаризму як утСЦленню полСЦтичноi реакцСЦi, тодСЦ як у Платона обидвСЦ вони суть форми виродження найкращоi держави. Правда, тиранСЦя (платонСЦвський еквСЦвалент сучасного тоталСЦтарного режиму), у цСЦй градацСЦi займаСФ останнСФ мСЦсце СЦ тому страждаСФ найбСЦльшою виродженнСЦстю.
Загальний хСЦд процесу виродження, по Платону, такий. Найкраща держава - СЦдеал, що вСЦдрСЦзняСФться стабСЦльнСЦстю. ТимократСЦя вСЦдрСЦзняСФться вСЦд неi насамперед елементом нестабСЦльностСЦ: ще вчора СФдиний патрСЦархальний клас розщеплюСФться пСЦд впливом власницьких СЦнтересСЦв СЦ конкуренцСЦi. Скупчення золота в коморах у приватних осСЦб губить тимократСЦю, - говорив Платон, - вони насамперед вишукують, на що б його ужити, СЦ для цього переписують закони, мало рахуючись з ними. ВиникаСФ конфлСЦкт мСЦж чеснотою СЦ багатством. Коли встановлюються порядки, по яких до влади не допускаються тСЦ, у кого немаСФ визначеного майнового цензу, перемагаСФ олСЦгархСЦя, що тримаСФться на збройнСЦй силСЦ або залякуваннСЦ, тобто за допомогою полСЦтичного насильства, як сказали б ми сьогоднСЦ. Виникнення олСЦгархСЦi створюСФ передумови для початку громадянськоi вСЦйни мСЦж олСЦгархСЦями СЦ найбСЦднСЦшими шарами. СоцСЦальна мСЦжусобиця, якщо в нСЦй перемагають бСЦдняки, приводить до демократСЦi, у результатСЦ чого супротивники знищуються або виганяються, СЦншСЦ зрСЦвнюються в цивСЦльному станСЦ СЦ можливостях займати державнСЦ посади. УстановлюСФться царство волСЦ СЦ як наслСЦдок цього - беззаконня. РеакцСЦСФю на витлумачену в такий спосСЦб демократСЦю СФ тиранСЦя - незаконна влада одного. ПорСЦвняння платонСЦвськоi концепцСЦi полСЦтичних режимСЦв (держав) СЦз сучасним державознавством свСЦдчить, що в нСЦй мСЦститься в зародку практично всСЦ елементи полСЦтичноi думки, за допомогою яких СЦ сьогоднСЦ формуються полСЦтичнСЦ теорСЦi: типологСЦя полСЦтичних режимСЦв (держав), iхня СЦсторична послСЦдовнСЦсть, закономСЦрнСЦсть iхньоi змСЦни, форми переходу вСЦд одного типу держави до СЦншого (наприклад, революцСЦя, громадянська вСЦйна), СЦ навСЦть вказСЦвку на джерела СЦсторичних змСЦн, серед яких Платон позначаСФ СЦ те, що пСЦзнСЦше марксисти назвали класовою боротьбою.
ПолСЦтичний режим демократичного типу маСФ своСФi соцСЦально-економСЦчною передумовою СЦснування суверенних СЦндивСЦдуальних суб'СФктСЦв, що СФ власниками економСЦчних умов свого життя СЦ якСЦ будують вСЦдносини один з одним на основСЦ обмСЦ