Поняття та форми державного устрою
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
о-деспотичнСЦ, заснованСЦ на азСЦатському способСЦ виробництва; античнСЦ (рабовласницькСЦ), у число яких входять рабовласницькСЦ держави, що виросли на основСЦ класичноi стародавностСЦ (наприклад, монархСЦя рабовласницького Рима); феодальнСЦ, до яких вСЦдносяться ранньофеодальнСЦ, що вСЦдрСЦзнялися великим ступенем децентралСЦзованостСЦ, сословно-представницькСЦ, у яких влада монарха була обмежена тим чи СЦншим сословно-територСЦальним представництвом (у ФранцСЦi - Генеральними штатами, в АнглСЦi - парламентом, в РЖспанСЦi - кортесами СЦ т.п.), СЦ абсолютнСЦ (абсолютизм, самодержавство), у яких влада цСЦлком належить однСЦй особСЦ СЦ складаються такСЦ державнСЦ СЦнститути, як наймана армСЦя, чиновництво, королСЦвська скарбниця СЦз системою податей СЦ т.д.; буржуазнСЦ, у яких влада короля обмежуСФться конституцСЦСФю СЦ парламентом СЦ якСЦ пСЦдроздСЦляються на дуалСЦстичнСЦ, коли монарх зберСЦгаСФ всю повноту виконавчоi влади (зокрема, призначаСФ мСЦнСЦстрСЦв, вСЦдповСЦдальних перед ним), СЦ парламентарнСЦ, коли монарх як глава виконавчоi влади обмежений у правах СЦ, зокрема, призначуванСЦ ним мСЦнСЦстри залежать вСЦд вотуму довСЦри парламенту (наприклад, ВеликобританСЦя, ШвецСЦя).
РеспублСЦка це така форма правлСЦння, при якСЦй повноваження вищих державних органСЦв здСЦйснюють представницькСЦ виборнСЦ органи. РеспублСЦки не мають монарха. В республСЦцСЦ вищСЦ представницькСЦ органи СЦ iх вищСЦ посадовСЦ особи обираються на певний строк. Вони перСЦодично змСЦнюються, переобираються. За свою дСЦяльнСЦсть вони звСЦтують перед народом СЦ несуть юридичну вСЦдповСЦдальнСЦсть (конституцСЦйну, кримСЦнальну, цивСЦльну, адмСЦнСЦстративну СЦ дисциплСЦнарну).
РеспублСЦки як форми правлСЦння почади СЦнтенсивно виникати пСЦсля буржуазних революцСЦй в XVIXVII столСЦттях СЦ СФ домСЦнуючою формою правлСЦння в сучасний перСЦод. НинСЦ всСЦ республСЦки подСЦляються на три види: президентська республСЦка, напСЦвпрезидентська (або змСЦшана), парламентська.
РЗх назви в певнСЦй мСЦрСЦ умовнСЦ, разом й тим кожна з них маСФ свою специфСЦку. РЖснували та СЦснують СЦ СЦншСЦ види республСЦк: Радянська республСЦка. Народно-демократична республСЦка, республСЦка Паризька Комуна, СЦсламськСЦ республСЦки СЦ СЦншСЦ.
Президентська республСЦка характеризуСФться тим, що президент обираСФться всСЦм населенням, так як СЦ парламент. В такСЦй республСЦцСЦ президент формуСФ СЦ очолюСФ уряд, СФ главою держави СЦ формально не пСЦдзвСЦтний парламенту. Наприклад, у США, МексицСЦ, РЖракцСЦ.
НапСЦвпрезидентська або змСЦшана це така республСЦка, коли президент глава держави обираСФться народом, так як СЦ парламент. В такСЦй республСЦцСЦ уряд обираСФться (призначаСФться) парламентом за рекомендацСЦСФю президента. Уряд пСЦдзвСЦтний одночасно президенту СЦ парламенту. Президент не очолюСФ уряд СЦ не несе юридичноi вСЦдповСЦдальностСЦ за його дСЦяльнСЦсть. Наприклад, ФранцСЦя, ФСЦнляндСЦя, Украiна, РосСЦйська ФедерацСЦя.
Парламентська республСЦка характеризуСФться центральним становищем парламенту (законодавча влада), який обираСФ главу держави президента СЦ уряд виконавчу владу. Вони пСЦдзвСЦтнСЦ парламенту. РЖнодСЦ президент не обираСФться, СЦ главою держави стаСФ прем'СФр-мСЦнСЦстр. Наприклад, РЖталСЦя, ФРН.
РеспублСЦка як форма правлСЦння вСЦдрСЦзняСФться наступними ознаками:
- виборнСЦстю органСЦв державноi влади на певний строк СЦ iхнСЦй колегСЦальний характер;
- наявнСЦстю виборного на певний строк глави держави;
- похСЦдним характером державноi влади, що користаСФться владними повноваженнями не по власному праву, а з доручення суверенного народу;
- юридичною вСЦдповСЦдальнСЦстю глави держави.
По СЦсторичних перСЦодах свого СЦснування республСЦки класифСЦкуються на античнСЦ (держави - полСЦси - АфСЦни, Рим СЦ т.д.); середньовСЦчнСЦ (феодальнСЦ), до числа яких вСЦдносяться торгово-промисловСЦ республСЦки в РЖталСЦi (ВенецСЦя, ФлоренцСЦя), НСЦдерландах, РосСЦi (Новгородська, Псковська); буржуазнСЦ, коли республСЦканська форма правлСЦння досягаСФ свого розквСЦту, стаючи способом полСЦтичноi органСЦзацСЦi цивСЦльного суспСЦльства.
РеспублСЦканська форма правлСЦння з'являСФться там, де мова йде про полСЦтичне об'СФднання вСЦльних громадян, що СФ самостСЦйними суб'СФктами господарського СЦ громадського життя.
ОсобливостСЦ устрою верховноi влади тоталСЦтарноi держави не охоплюються нСЦ поняттям монархСЦi, нСЦ поняттям республСЦки, цСЦ ознаки дають пСЦдставу для видСЦлення третього виду форми правлСЦння - форми правлСЦння тоталСЦтарноi держави.
Форма правлСЦння тоталСЦтарноi держави звичайно СФ перекрученою формою республСЦки СЦ вСЦдрСЦзняСФться наступними ознаками:
- наявнСЦстю правлячоi партСЦi, що складаСФ ядро полСЦтичноi системи СЦ граСФ керСЦвну роль у управлСЦннСЦ всСЦма державними СЦ суспСЦльними справами краiни;
- збСЦгом вождя партСЦi СЦ глави держави в однСЦй особСЦ, що прагнуть до довСЦчного збереження своiх полСЦтичних посад (у деяких краiнах з тоталСЦтарною формою правлСЦння навСЦть намСЦчалася тенденцСЦя спадкоСФмноi передачСЦ влади, наприклад, у КНДР);
- надСЦленням глави держави диктаторськими повноваженнями;
- формальним характером партСЦйних СЦ державних виборСЦв;
- пСЦдвищеною роллю партСЦйноi СЦ державноi бюрократСЦi, що вирСЦшуСФ всСЦ конкретнСЦ справи суспСЦльного СЦ державного життя;
- вСЦдсутнСЦстю юридичноi вСЦдповСЦдальностСЦ глави держави СЦ партСЦi.
ТоталСЦтаризм припускаСФ функцСЦонування вСЦдповСЦдного полСЦтичного режиму.
Узагальнення СЦсторичного досвСЦду функцСЦонування тоталСЦтарних держав свСЦдчить, що вони виявляються досить ефективними тодСЦ, коли краiна розвиваСФться екстенсивно. У цьому випадку тоталСЦтарно-улаштована влада в станСЦ забезпечувати постСЦй