Повстання рабів у рабовласницькому Римі
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
оплювали окремі господарства, а то й цілі провінції. Тут слід зазначити, що для всіх рабських повстань, за винятком поодиноких, характерним було те, що вони не намагалися ліквідувати рабовласницький лад, а здебільшого виникали для того, щоб помститися рабовласникам, як це було під час повстання на о. Сицилія у 136р. до н.е. чи просто метою було повернення на рідну землю, як під час повстання Спартака у 74р. до н.е.
Повстання Спартака можна вважати по істинні грандіозним, оскільки такого відчутного удару Римській республіці не завдавало ще жодне повстання, яке до того часу виникало в Римі Це повстання дещо похитнуло основи римської республіки, що в майбутньому відбилось на падінні республіканського ладу. Повстання рабів під керівництвом Спартака на мою думку є водночас позитивним і негативним фактором для Римської держави. Позитив полягає, як я вважаю в тому, що це повстання показало саме слабкі місця рабовласницького суспільства, ті прогалини, які потрібно закрити, щоб не допустити в майбутньому, минулих подій і помилок. Негатив потрібно розглядати з тих позицій, які показують завдану шкоду, а вона звичайно є. Це також і своєрідний урок для римської армії, який вчить, що організованість це перш за все, а поодинока битва нічого не варта, нехай це і битва з рабами.
Проте я вважаю, які б не були чисельні повстання рабів, але зламати рабовласницький лад їм не під силу, оскільки коріння рабовласництва настільки вкоренилися в основи Римської держави, що всі сподівання на це марні і пусті.
На мою думку всі соціальні протиріччя, які переповнювали і розхитували Римську республіку, кореняться саме в рабстві. Оскільки рабство і війни принесли збагачення окремим особам, які крім наявного у них багатства прагнули ще й влади. Ці чинники стають причиною боротьби, багатих за владу в державі, а рабів за звільнення від рабства.
Список використаної літератури
1. АвдиевВ.И.История Древнего Рима. М., 1971.
2. Валлон А. Исторя рабства в античном мире. М., 1941.
3. Плутарх. Порівняльні життєписи. К.: Дніпро, 1991. 448с.
4. Машкін Н.А. Історія стародавнього Риму. ОГІЗ. Державне видавництво по політичній історії, 1948.
5. ШтасрманЕ.М.Рассвет рабовладельческих отношений в Римской республике. М., 1964.
6 СергеевВ.С.Очерки по истории древнего Рима. Ч. I. М.1938
7. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. Под.ред. ЧерениловскогоЗ.М.Москва: фирма Гардарика, 1996.
8. Підопригора О.А.Основи римського приватного права. К.: Вентурі. 1997. 336с.
9. Шервинский С. Вергилий и его произведения// Публий Вергилий Марон. Буколики, Георгики, Энеида. М., 1971, с.
10. К.Маркс, Ф.Енгельс Соч., т. 25, ч. II.
11. ШтаерманЕ.М.От гражданина к подданному// Культура Древнего Рима, т. 1, М., 1985, 12. ВипперР.Ю.Очерки истории Римской империи. Изд. 2-е. Берлин 1923.
13. Олександр Мень. Історія релігії. Том 6. Видавництво Слово. 1992р.
14. ТищикБ.Й. Історія держави і права Стародавніх Греції та Риму. Навч. пос. Львів: ЛДУ, 1996. С.366.
15. КузищинВ.И.История Древнего Риму. М., 1994.