Повстання рабів у рабовласницькому Римі
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
братів Гракхів, Рим наче охопила лихоманка. Влада, багатство стали ціллю кожного. Переможні війни в Азії і Африці принесли в Рим небачені розкоші, кожний прагнув володіти ними. Рим поглинула жага до розкоші. Колись трудолюбиві римські громадяни, тепер потопали в розбещеності, лінивстві і в розкошах. Всю працю стали виконувати раби, число яких зростало швидкими темпами. Все це погубило працю, головне джерело сили і моралі, і Рим, який носив хоч якусь краплинку величі, багатства і сили, вже відчував, як всередині його організму розвиваються зародки майбутнього упадку.
Напружена ситуація, що створилася внаслідок воєн, ускладнилась у кінці II ст. до н.е. внутрішніми подіями. У 104р. вибухнуло повстання рабів у Кампанії, того ж року друге велике повстання рабів у Сицилії, де знову вони проголосили своє царство, обрали царя, сирійця Сальвія, що прибрав імя Трифон. Та однак ці два повстання були жорстоко придушені.
Між тим початок I ст. до н.е. знаменувався боротьбою двох політичних сил оптиматів і популярів. Боротьба оптиматів і популярів супроводжувалась актами насильства та індивідуального терору. Не припиняли боротьби й італійські союзники Риму, які домагалися прав повного римського громадянства, що звичайно суперечило принципам оптиматів. Внаслідок цього між оптиматами і популярами розгорілась так звана Союзницька війна (9088 рр.), тобто війна між італіками і власне римлянами. Війна велась з нечуваною запеклістю та жорстокістю. Проте шляхом компромісів і поступів вдалось досягти згоди.
Але спокій тривав недовго. Знову загострилась боротьба між популярами і оптиматами, на чолі, яких стояв Луцій Корнелій Сулла, що прославився в Югуртинській та Союзницьких війнах. В час коли Сулла вів успішні війни на Сході з понтійським царем Мітридатом, популяри на чолі з Гаєм Марієм захопили владу в Римі. Розбивши Мітридата, Сулла переможцем, з великими трофеями повернувся до Італії. Війська Сулли в декількох битвах завдали маріанцям поразки. У 82р. до н.е. встановлюється диктатура Сулли, який був призначений на невизначений строк і наділявся необмеженими повноваженнями.
Сулла належав, як вже згадувалось до оптиматів, його діяльність спрямовувалась проти римської демократії і відновлення того ладу, який існував в Римі до реформ Гракхів.
В період диктатури Сулли було відмінено дію аграрних реформ братів Гракхів, плебс було позбавлено хлібних роздач, які регулярно проводили з часів Гракхів. Народ залякували терором. Це був період насильства і безправя, період коли люди боялися навіть власної тіні. Однак у 78р. у звязку з важкою хворобою Сулла помирає.
Відразу після смерті Сулли активізувалась опозиція. Збройну боротьбу проти сулланців, центром якої стала Іспанія, очолив Квінт Серторій талановитий полководець. На боротьбу проти Серторія в Іспанію був надісланий сулланець Гней Помпей, який і розбив його.
У той час, коли точилася соціально-політична боротьба в Римі, провадились війни з Серторієм в Іспанії і з Мітридатом в Азії, у 74р. до н.е. розпочалось найбільше в історії стародавнього світу повстання рабів, під проводом Спартака. На цьому повстанні слід зупинитися детальніше, оскільки повстання Спартака носить велике значення, як для історії, в рамках його цілей і завдань, щоб показати, що рабство це не демократія, а приниження, насилля людської особистості, яка не народжена для насильства над нею, вона створена для життя. Велике значення має це повстання і в тих рамках, що в деякій мірі призвели до падіння республіканського ладу в Римі.
Перш ніж приступити до висвітлення причин і подій цього повстання необхідно в першу чергу зясувати про таку величну особистість, як Спартак, який був ініціатором і керівником цього повстання.
Спартак народився у Фракії, в Родопських горах. Він боровся проти римлян, що вторглися в його країну, попав в полон і за свою силу і хоробрість був зарахований в легіон, де проявив незвичайну сміливість. Під час Першої війни Мітридата служив у найманих фракійських військах під прапором царя. Потрапивши в полон до римлян, він був проданий у гладіатори, де показавши свої виняткові здібності воїна, здобув волю. Він мав багато причин покинути Рим і повернутися в рідну країну, проте Спартак залишається в Римі і організовує найграндіозніше повстання рабів.
Історики висувають багато ймовірних та дійсних версій про причини виникнення цього повстання, але головна причина залишається незмінною, яка зводиться до того, що виникнення повстання Спартака, і не тільки, а й інших повстання, які спостерігалися в Римі, спричинила соціальна нерівність, яка супроводжувалась боротьбою за верховенство в суспільстві. Соціальну нерівність спричинило не що інше, як рабство, яке підтримувала Римська держава і яке призвело до поділу суспільства на верхи і низи, вільних і невільних, рабовласників і рабів.
Серед інших причин, які посприяли повстанню Спартака можна назвати такі:
По-перше. Римляни перейняли у скорених ними етрусків звичай боїв на смерть за участю полонених чи куплених рабів, який організовували під час тризни на честь небіжчика. Приблизно до кінця II століття до н.е. вони влаштовували сутички бійців-гладіаторів винятково на похоронних святах, що носили риси релігійного жертвопринесення. Згодом це видовище, що лоскотало нерви, стало в римлян настільки популярним, що відбувалися гладіаторські ігри, у яких брало участь кілька десятків пар гладіаторів, які билися на смерть. У 122р. до н.е. народний трибун Гай Гракх використов