Особливості цивільного правовідношення
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
ня, що входять до складу абсолютного субєктивного права, за своїм матеріальним змістом відмінні від повноважень, що становлять відносне субєктивне право. Однак і абсолютні і відносні субєктивні цивільні права з необхідністю включають в себе два повноваження: можливість вчинення певних дій самою уповноваженою особою і можливість уповноваженого вимагати певної поведінки від зобовязаної особи.
У правовідносинах пасивного типу, елементом яких є абсолютне субєктивне право, яскраво проявляється повноваження на власні дії власника права і менш помітний обовязок інших осіб утримуватися від порушення цього права, яка повязана з останнім через повноваження вимоги. У правовідносинах активного типу, елементом яких є відносне субєктивне право, навпаки, на перший план виступає повноваження вимоги.
З урахуванням сказаного, А.В. Власова визначає субєктивне цивільне право як надану особі з метою задоволення її законного інтересу міру можливої поведінки, яка полягає у можливості вчинення певних дій самим уповноваженим і в можливості уповноваженого вимагати певної поведінки від зобовязаної особи чи осіб.
Права та обовязки у правовідносинах нерозривно повязані. Праву на одній стороні правовідносини обовязково кореспондує обовязок на іншій стороні і навпаки. Якщо субєктивне право визначається як можливість, то субєктивна обовязок повинен бути визначений як необхідність відповідної поведінки. Відповідно до цього, субєктивний обовязок може бути визначений як міра належної, необхідної поведінки зобовязаної особи з метою задоволення інтересів уповноваженої особи. У цивільних правовідносинах існує два види обовязку активний та пасивний. цивільних правовідносинах існує два види обовязку активний та пасивний. Так, активну роль відіграє, як правило, боржник. Він має виконати певні юридичні або фактичні дії для досягнення конкретного результату для виконання обовязку. Пасивна роль полягає в утриманні від активних дій для виконання свого обовязку. Пасивна роль полягає в утриманні від активних дій для виконання свого обовязку. Слід зазначити, що більшість цивільних правовідносин мають комплексний характер, тобто субєкти цивільного правовідношення наділені одночасно як правами, так і обовязками, тому одночасно відіграють і активну і пасивну роль. Слід зазначити, що більшість цивільних правовідносин мають комплексний характер, тобто субєкти цивільного правовідношення наділені одночасно як правами, так і обовязками, тому одночасно відіграють і активну і пасивну роль.
Висновки
Цивільні правовідносини є особливим видом правовідносин, тому вони мають як спільні ознаки, характерні для всіх правовідносин, так і особливі, притаманні лише їм. До таких ознак відносяться: майнова самостійність учасників цивільних правовідносин, їх юридична рівність, ініціативність сторін у правовідношенні, особливий порядок припинення цивільних правовідносин. Забезпечення такого положення субєктів у цивільних правовідносинах, є можливим, перш за все, завдяки особливостями цивільно-правового методу регулювання.
Основною підставою виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин є юридичні факти. Хоча, як зазначалося, цивільні правовідносини можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, рішень органів державної влади та суду. Всі юридичні факти поділяються на дві великі групи: дії та події. В основу цієї класифікації покладено відношення юридичного факту до волі людей. Дії, в свою чергу, поділяються на правомірні (юридичні акти, юридичні вчинки) та неправомірні. Також юридичні факти класифікують за наслідками до яких вони призводять тощо.
Цивільні правовідносини не є однорідними за своєю структурою, змістом, характером взаємозвязку між уповноваженою та зобовязаною стороною, їх поведінкою у правовідносинах, тому вони класифіковані за даними ознаками у відповідні групи, з метою їх більш глибокого вивчення.
Розглядаючи структурні елементи цивільного правовідношення, можна сказати, що вони перебувають у тісному взаємозвязку. Правосубєктність учасників цивільних правовідносин (субєктів) впливає на обсяг їх субєктивних прав та обовязків (зміст цивільних правовідносин). А свої повноваження субєкти цивільних правовідносин спрямовують на певні матеріальні та нематеріальні блага (обєкт цивільних правовідносин), з метою задоволення свого інтересу.
Список використаних джерел
- Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40-44, ст.356;
- Алексеев С.С. Предмет советского социалистического гражданского права. Свердловск 1960. 688с.;
- Братусь С.Н. Субъекты гражданского права. М.:1950. с. 367;
- Власова А.В. Структура субъективного права. 1998. 49 с.;
- Егоров И.Д. Гражданско-правовое регулирование правовых отношений. Л.: 1988. 176 с.;
- Иоффе О.С. Правоотношение по советскому гражданскому праву. Л: 1949. 144 с.;
- Лапач В.А. Система объектов гражданских прав: теория и судебная практика. Санкт-Петербург. 2002. 544 с.;
- Онищенко Ганна. Проблема встановлення межі здійснення субєктивного цивільного права // Юридичний журнал. 2006. - №5;
- Сенчищев В.И. Объект гражданского правоотношения // Актуальные проблемы гражданского права. Сб. статей под ред. М.И. Брагинского. М: 1998. 464 с.;
- Суханов Е.А. Гражданское право. В 4 т. Общая часть учеб. перераб. и до