Особливості цивільного правовідношення
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
?овідносин.
З позицій змісту обєктивного права цивільно-правовий метод є дозвільним, то з точки зору суті правових звязків, що складаються між учасниками цивільних правовідносин його головна особливість полягає в забезпеченні їх правової самостійності.
Найбільш повно зміст цивільно-правового методу правового регулювання можна розкрити через такі його властивості як дозвільність, диспозитивність, правова ініціатива та юридична рівність сторін.
Цивільно-правовий спосіб впливу по-перше характеризується тим, що дана галузь визнає за субєктами право на певну поведінку. Цивільно-правове регулювання має в цілому дозвільний характер, і в цьому полягає головна сутнісна риса цього методу. Він наділяє учасників відносин субєктивними правами як засобами задоволення визнаних законом інтересів і забезпечує права відповідними юридичними заходами.
Ще однією відмінною рисою цивільно-правового методу є здатність здійснювати правосубєктність на власний розсуд. Конкретно мова йде про можливість субєктів цивільного права на свій розсуд набувати субєктивні цивільні права і обовязки, визначати у відомих межах їх зміст, здійснювати їх та розпоряджатися ними. Ця можливість, що іменується в теорії права диспозитивністю, являє собою один з основних прийомів методу цивільно-правового регулювання.
Диспозитивність в цивільному праві аж ніяк не зводиться лише до можливості вирішення на власний розсуд в частині здійснення або нездійснення субєктивного права. Вона значно ширша за змістом й означає надання субєкту можливості здійснювати в цілому правоздатність на свій розсуд, набувати субєктивні права або не набувати, вибирати конкретний спосіб їх набуття, регулювати на свій розсуд у встановлених рамках зміст правовідносин, розпоряджатися наявним субєктивним правом, вдаватися чи не вдаватися до заходів захисту порушеного права і т. д.
Перш за все, диспозитивність проявляється в у значній кількості диспозитивних норм, в цивільному праві.
Диспозитивність з позицій конкретних правовідносин виражається, далі, у наданні субєктам свободи в тій чи іншій мірі для здійснення ними свого субєктивного права. Розпоряджаючись правом, особа, якій воно належить, має можливість приймати рішення щодо здійснення права, його припинення, зміни, передачі іншій особі.
Наступний прийом цивільно-правового регулювання полягає в наділення учасників відносин правової ініціативою, яка використовується цивільним правом як вихідне положення у становленні та розвитку цивільних правовідносин. Названа риса цивільно-правового регулювання характеризується здатністю субєктів цивільного права своїми цілеспрямованими діями створювати для себе права і обовязки, змінювати їх і припиняти. Використання цивільним правом цілеспрямованих дій учасників відносин у якості основної рушійної сили можливо і необхідно внаслідок особливостей відносин, що регулюються цивільним правом.
І остання ознака, яка, найбільш повно, характеризує метод цивільно-правового регулювання є юридична рівність субєктів цивільного права.
Юридична рівність як ознака цивільно-правового методу, дозволяє у повній мірі виявити дозвільну сутність цивільно-правового методу, і особливості правонаділення, властивого даній галузі.
Цивільне право, регулює відносини, кожна зі сторін яких володіє майново-розпорядчою самостійністю. Воно наділяє учасників відносин рівними правовими можливостями, що забезпечують самостійність субєктів. Юридична рівність субєктів цивільного права відображає ту економічну рівність, характерну для відносин власності, яке полягає в наявності у всіх сторін майново-розпорядчого самостійності.
Іоффе, бачить специфіку побудови цивільних правовідносин саме на засадах юридичної рівності. Характеризуючи рівність сторін цивільних правовідносин, Іоффе повязує її з загальним цивільно-правовим статусом субєктів цивільного права. Рівність у загальному становищі субєктів цивільного права полягає в тому, що вони володіють принципово однаковою здатністю створювати права і обовязки своїми діями і не мають здатність владного встановлення гра і обовязків інших осіб.
Цивільно-правова рівність рівність правоволодіючих субєктів, наділених також правовою ініціативою і диспозитивністю. Відступи від засад юридичної рівності тягнуть за собою обмеження прав і інтересів однієї зі сторін цивільних правовідносин, деформують нормальний розвиток відносин. 111
Отже, метод цивільно-правового регулювання - це спосіб впливу на відносини, що є дозвільним, характеризується наділенням субєктів на засадах їх юридичної рівності здатністю до правоволодіння, диспозитивністю та ініціативою, забезпечує встановлення правовідносин на основі правової самостійності сторін.
2.2 Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин
Підставами для виникнення правовідносин виступають норма права, правоздатність та юридичний факт.
Юридичні факти у цивільному праві це такі обставини, з наявністю або відсутністю яких норма цивільного права повязує виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин.
В юридичній літературі вказувалося на те, що норма права лише створює юридичну можливість виникнення, зміни та припинення цивільно-правового відношення, вказуючи на ті умови, обставини (факти), за наявності яких правові звязки приходять в рух. Наголошувалося на тому